ENRU

«Маю доводити державі, що моє місто окуповане» – переселенка із Золотого-5

У зоні бойових дій є міста та селища, що існують на картах України, але не в юридичних документах. Населених пунктів, які виключили зі складу «території проведення антитерористичної операції» або взагалі з початку війни не вносили, за інформацією юристів організації «Донбас — СОС», понад півсотні.

Зазвичай це невеликі селища, які опинилися на лінії розмежування, між позиціями української армії та бойовиків. Дістатися туди непросто. Людям, які звідти виїхали і претендують на виплату адресної допомоги, через суди треба доводити державним установам, що вони мають на це право. У такій ситуації опинилася переселенка із Золотого-5 — селища в Луганській області, фактично підконтрольного самоназваній «ЛНР».

Після червневих змін до постанови Кабінету Міністрів «Про надання щомісячної допомоги внутрішньо переміщеним особам», отримувати виплати можуть лише ті, хто переїхали з «тимчасово окупованої території України», із населених пунктів, «на території яких органи державної влади тимчасово не виконують свої повноваження» або «розташованих на лінії розмежування», або ті, чиє житло зруйноване обстрілами.

Чи належить населений пункт до переліку, визначає постанова Кабінету Міністрів. Перелік створений іще у 2014 році, востаннє оновлювався у 2015-му. Помилки були і в першому варіанті постанови, а за три роки війни лінія розмежування дещо посунулася. 

Щомісяця МВС разом із Антитерористичним центром СБУ повинні пропонувати Кабміну зміни до постанови. Але цього не відбувається. Тепер переміщеним особам із населених пунктів, які  «випали» з поля зору міністрів, зупинили виплати. І навіть якщо «фактично» селище контролюють бойовики, доводити це «юридично» мусять самі переселенці.

Ганна Якимчук — одна з таких. Вона виїхала до Києва ще у 2014 році, залишивши батьків.

«Коли українська влада припинила платити пенсії, бо територія опинилася під контролем самоназваної «ЛНР», батьки теж були вимушені переїхати на територію, підконтрольну Україні. Тепер і вони отримали відмову в продовженні виплат адресної допомоги» – розповідає Громадському Ганна Якимчук.

Ганна Якимчук Фото: Дмитро Русанов/Громадське

Жінка звернулася з офіційним запитом до Служби безпеки України, щоб отримати документ — підставу для поновлення виплат, але отримала несподівану відповідь: «місто не належить до жодного з переліків у постанові Кабміну».

У Луганській військово-цивільній адміністрації відповіли, що Золоте-5 дійсно фактично розташоване на «території, тимчасово непідконтрольній українській владі» і що вони вже зверталися до органів державної влади з пропозицією усунути помилки.

«Нам сказали, що вони внесли пропозиції на розгляд штабу АТО і МВС щодо оновлення і актуалізації переліків. Коли їх ухвалять — ні ми, ні вони не знають», — пояснює Ганна Якимчук.

Сумнівів у тому, що Золоте-5 контролюють бойовики немає: як розповідає Якимчук, сепаратистські сайти постійно пишуть новини про відвідини селища «міністрами та заступниками «ЛНР», але військові та урядовці цього чомусь не бачать. Відтак жінка вирішила позиватися до суду:

«Я можу вирішити або свою особисту проблему — відмову в нарахуванні адресної допомоги, і позиватися до суду з метою відновити виплати мені і моїм батькам, або позиватися про установлення статусу селища Золоте-5 і задовольнити всіх мешканців, які звідти виїхали».

ЯК ДІЯТИ: ПОРАДИ ЮРИСТІВ

  1. Заяву для призначення чи продовження допомоги переселенцям подавати в будь-якому разі, навіть якщо кажуть, що її не призначать або не продовжать.

  2. Писати запит на отримання публічної інформації у СБУ: «чи належить фактично населений пункт (назва) до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження».

  3. Отримавши відповідь СБУ, де зазначено, що ви фактично виїхали з населених пунктів, де органи влади тимчасово не діють, можна або одразу подавати позов до місцевого адміністративного суду, або оскаржувати рішення управління соцзахисту в обласному департаменті.

В адміністративному суді за вимогою повинні допомогти з оформленням заяви. Термін подачі позову — шість місяців із моменту ознайомлення з рішенням, яке ви оскаржуєте.