Дешевий одяг, який масово виробляють у світі, став другим за обсягом забруднювачем планети, підрахували екологи. Тож нині набирає популярності так зване етичне споживання і свідомі бренди. Що це за виробники та чи врятують вони планету?

Сім разів поміряй, один раз купи

Штучна шубка на одну зиму, недорогий синтетичний шарф і сукня з розпродажу, що може коштувати, як сніданок у кафе. Недорогі речі, що продаються у мас-маркетах і актуальні тільки один сезон, зажили назви «fast fashion» — «швидка мода». Втім саме вони забруднюють планету чи не найбільше. Щороку у світі виробляють 5 мільйонів тонн текстилю — ним, до прикладу, можна було б навантажити біля 100 тисяч залізничних вагонів. І саме ця промисловість спричиняє 20% забруднення води у світі, йдеться у звіті Світового банку. Це робить її другим за обсягом забруднювачем води на планеті.

Крім того, щоб зробити річ вартістю у кілька доларів, виробники одяу використовують низькооплачувану працю — найчастіше, в країнах Азії. Але й в Україні є такі цехи.

Тож у світі шириться тренд етичного споживання і свідомих брендів.

«Для мене складові свідомого бренду — це тканина, робота, позиціонування і чесність з клієнтом. Тобто ти можеш знати і бачити, хто виробив твій одяг», — розповідає Олеся Вершигора, співзасновниця платформи Sustainable Fashion Pad.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Мінімальна зарплатня та понаднормова праця: як українки шиють одяг для світових брендів

Ця громадська платформа пропагує етичне (або ж свідоме) споживання та намагається познайомити бренди з такою ідеологією. До свідомого споживання, каже дівчина, передусім входить переосмислення своїх потреб, відмова від «одноразових» речей, купівля у того виробника, хто здатен розкрити шлях свого товару від пошиття до магазину. Часто у поняття «свідомого споживання» додають ще й відмову від натуральної шкіри і хутра. Олеся пояснює, річ виготовлена з якісного не токсичного матеріалу, з використанням добре оплачуваної праці не може коштувати дешево. Та для себе дівчина знайшла формулу, як ходити за покупками — підраховувати потенційну кількість використань.

«Ти розумієш, що потенційно ти можеш одягнути футболку з якогось мас-маркету разів шість. Ти розбиваєш ціну на це число і розумієш, скільки тобі один вихід буде коштувати. Плюс до цього можна докинути пару гривень на прання. Футболки подорожче — коли ти відчуваєш на дотик якість, розумієш, що вдягнеш її більше — хай вона буде коштувати вдвічі дорожче, але ти можеш її вдягнути 50 разів, а не 6. От тут уже економія, ти її в розрахунках можеш побачити», — ділиться своєю системою Олеся Вершигора із Sustainable Fashion Pad.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Темний бік гаджетів: як виробництво смартфонів руйнує планету

Співзасновниця платформи Sustainable Fashion Pad Олеся Вершигора, Київ, 14 січня 2019 року
Фото:

Андрій Рогозін/Громадське

«Свідоме споживання» — не панацея?

В теорії все здається просто: купуєш менше, платиш більше, використовуєш довше. Втім, проблеми є навіть зі свідомим споживанням. Адже навіть на виготовлення одягу та аксесуарів з натуральних матеріалів і з відповідною оплатою праці йде багато ресурсів.

Наприклад, ви відмовилися від пластикових пакетиків і вирішили ходити з модною еко-сумкою, аби складати покупки у магазині у неї, а не у шурхітливу одноразовий пакет. Та дослідження Міністерство навколишнього середовища і продовольства Данії у 2018 році показує, що ресурси на створення однієї пластикового пакету такі малі, що вам доведеться використати свою еко-сумку 7100 разів, аби вона хоча б виправдала своє існування.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Пластикові трубочки як злочин: як світ боротиметься з пластиком у 2019

Катерина Давидова, засновниця магазину одягу у Києві, також пропагує свідоме споживання. Та своїм клієнтам вона розповідає і про його підводні камені. Мовляв, етичним для всіх бути неможливо.

«З матеріалами от яка виникає проблема: з точки зору захисника прав тварин етичним є штучне хутро і шкіра. Але вони абсолютно неетичні з точки зору ресурсів. Бо вони всі виробляються з нафти. Цей ресурс непоновлюваний, виробництво є шкідливим, небезпечним, потребує енергії», — розповідає Катерина Давидова.

Згодом будь-який синтетичний матеріал починає виділяти мікропластик, який через воду потрапляє до людського організму. Його вплив на людину поки не досліджено.

А от вирощування бавовни, з якої роблять натуральну тканину, потребує багато води для поливу. А це може спричиняти нестачу такого важливого ресурсу у країнах, що розвиваються. Наприклад, з поливом бавовни, зокрема, була пов'язана екологічна трагедія Аральського моря.

Засновниця магазину одягу у Києві Катерина Давидова, Київ, 16 січня 2019 року
Фото:

Андрій Рогозін/Громадське

Друге життя

То ж у всього виробництва є своя темна сторона. Як можна її мінімізувати?

Катерина Давидова дає своїм клієнтам головну пораду — визначити для себе особисто критерії свідомого споживання, яких ви готові притримуватися. А ще купувати речі, щоб носити їх усе життя, а, може, і віддавати їх нащадкам.

Такої думки притримується і Ніка Федорінчик, вона власниця магазину вінтажних речей у Києві. Сукні, блузи та аксесуари 40-80 років Ніка привозить у крамницю з усього світу. Головні вимоги до речей — унікальність та чудовий стан. Ціну для кожної речі дівчина визначає індивідуально, зазвичай ціна стартує від 300 гривень за сукню і може сягати 3 тисяч. Ніка зізнається, зараз 80% всього її особистого гардеробу — це вінтаж.

«Для мене вінтажна мода це в першу чергу спосіб самовираження і збереження довкілля. Тому що замість того, щоб купувати речі, виготовлені зараз, ми не витрачаємо ресурсів природних, ми використовуємо те, що уже було зроблено. Ми подовжуємо життя тим речам, які вже існують», — ділиться своїми поглядами власниця магазину вінтажного одягу Ніка Федорінчик.

Розповідає, в її крамниці купують речі не тільки ті, хто захоплюється ретро-культурою, а й ті, хто не може знайти свій фасон у мас-маркеті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Життя без відходів: «Єдиний сміттєвий кошик у моєму домі — на робочому столі комп'ютера»

Власниця магазину вінтажних речей у Києві Ніка Федорінчик, Київ, 16 січня 2019 року
Фото:

Громадське

Крім вінтажних крамниць, в Україні працюють ще й благодійні. Наприклад, «Ласка» у Києві. Вона працює уже 6 років. Принцип такий: люди приносять непотрібні їм речі в магазин. Працівники їх сортують і 80% віддають безкоштовно — на благодійність.

Решту продають у магазині. Приблизно третина з заробітку йде на утримання магазину та заробітні плати, залишок грошей передають до благодійних фондів.

Тренд зменшити споживання нових речей зараз активно шириться Європою. Наприклад, у Нідерландах відкрили так звану «бібліотеку одягу». Тут клієнти можуть купити підписку на місяць, за яку отримують бали. Наприклад, кофтинка за 50 балів чи сукня за 100 балів. То ж залежно від кількості балів у підписці, можна брати речі і обміняти їх на інші, коли заманеться.

Поділитись:
spilnokosht desktopspilnokosht mobile