Мої панк-канікули. Епізод 5: «Позери»
Саша нервово роздає завдання волонтерам, а сама сидить у телефоні. Із самого ранку концертного дня київський гурт «Метель» не бере слухавки. Частина команди шукає заміну, а інша — можливості довезти інтернет-зірок із Києва до Славутича вчасно.
Через дощ концерт планують розпочати на годину пізніше, пре-паті скасовують. Волонтеру, який координує зустріч відвідувачів фестивалю, нема що робити, бо ніхто досі не повідомив про час приїзду. На фестивальній території встановили сцену, один намет, 50 фалафелів і півтори сотні келихів смузі. Саша сьогодні продає їжу. 15-річна дівчина мовчки спостерігає, за тим, чи очікуване перетворилось у реальність.
Мої панк-канікули. Епізод 4: «Трикутничок»
За добу до підліткового панк-концерту в Славутичі Саша отримує підозрілий дзвінок. Разом із Артемом вони знаходять хоч якийсь вихід із ситуації. Його дівчина періодично повторює, що всі втомились від затяжної організації фестивалю на квартирі, де раніше репетирували музиканти.
У найзавантаженіші роботою дні хлопці залежались на диванах. Волонтерки в цей час монотонно обмотують фестивальні одноразові склянки чорною ізолентою та роблять заготовки для вегетаріанських сендвічів. План на сьогодні — насмажити 200 котлет з нуту та натовкти 5 літрів полуничного смузі, щоб завтра все розпродати.
Але наметове містечко досі порожнє. Єдині серед котловану — Саша, Артем та куратор проекту Анатолій Хорошилов. Вони викладають гігантську емблему фестивалю «Prichal Union Dvizh». Артем зізнається, соромиться писати в соцмережах, що його гурт грає у Славутичі. А Саша зовсім не хоче бачити своїх батьків на завтрішньому концерті.
Мої панк-канікули. Епізод 3: «Страшний кабінет»
До концерту — шість днів, а мер Славутича досі не знає про заплановане. Саша не наважується просити його про зустріч, але доводиться. У страшному для Саші кабінеті мера вона встигає пожартувати, але вже з наступного дівчину неочікувано виженуть, бо не захочуть обговорювати справи з підлітком. Основний спонсор концерту відмовляється покрити домовлені на фестиваль витрати і замість 3500 гривень дає 200. Про невдачі Саші напередодні концерту і єдиного дорослого, хто її підтримує. «Мої панк-канікули».
Мої панк-канікули. Епізод 2: «РЕПЕТИЦІЯ»
До концерту залишається 7 днів. Саша знайшла волонтерів-школярів для встановлення біотуалету, перевезення дров та приготування їжі. Досі незрозуміло, скільки тусовщиків приїде на фестиваль.
Фронтмени славутицьких гуртів «Гранатово-ализариновое созвездие панкейка» та «Бегущие с ножницами» переймаються, щоб не підвести перед хедлайнером із Києва, групою «Метель». Та славутичани ще досі не провели жодної репетиції із хорошим звуком. Чому в цьому винна Саша? Чи вдасться їм провести репетицію сьогодні? Дев’ятнадцятирічні Артем та Аня, попри сварки, стають на один бік, щоб звинуватити Сашу в провалі.
Мої панк-канікули. Епізод 1: «САША»
Саші Андрєєвій п'ятнадцять років, вона перейшла до десятого класу славутицького ліцею. А на канікулах вирішила втілити мрію – організувати для школярів панк-концерт. Сцену хочуть поставити посеред котловану. На ній запросили зіграти гурти друзів-славутичан, хедлайнером покликали надвідомий серед підлітків у соцмережах столичний гурт. Гостей чекають із Чернігова та Києва. Дорослих славутичан дивує слово «слем», а підлітки вже знають, як облаштувати фан-зону без стільчиків. Чи прийде взагалі хтось із місцевих на концерт?
Саша любить The Cure, фотографію та антиутопії, але доводиться ходити на естрадний вокал. Своє місто називає нудним.
Що є у 15-річної Саші, щоб втілити свою першу серйозну мрію? Майже нічого: тільки друзі, які готові допомогти.
Як будь-який підліток, Саша різка і безкомпромісна, але надзвичайно цілеспрямована. Дівчина готова до всього, аби розворушити Славутич, показати рідному місту «гаражний панк». Кого просити про допомогу і куди йти, підказує один дорослий Анатолій Хорошилов, куратор урбаністичних проектів.
Документалісти Hromadske стежили за тим, як школярі відриваються вечорами на канікулах далеко запівніч, і що роблять вдень задля першого в житті концерту-гігу. Саші доведеться переконувати дорослих, а комусь більше ніколи не довіряти
- Поділитися: