Гурт YUKO — молоді українські музиканти, які поєднують у своїй музиці український фольклор та електронну музику. Цього року вони брали участь у нацвідборі на Євробачення і зіткнулися з критикою через російське громадянство вокалістки. В ефірі Громадського вони розповіли, як політика впливає на музику та що заважає молодим музикантам в Україні.

Ваша менеджерка сказала, що ви намагаєтеся забути історію з Євробаченням, повернутися до музики, займатися тим, до чого ви звикли. Але все одно не можу не запитати про Євробачення. Якби вам запропонували поїхати, ви б погодились?

Стас Корольов: Юля не дуже хотіла бути заміною і це зрозуміло. Артист, якого обрали, не хоче, а ми такі: ну добре він не хоче, а ми нібито хочемо. Це була ситуація, коли погодитися означало б надпиляти [під собою] гілку та отримати неймовірну кількість хейту.

Юля Юріна: Але ми б не погодились з іншої причини: нас не обрали, був конкретний переможець в цьому конкурсі. Бути заміною тільки тому що людина, яку обрали, відмовилася, на наш погляд, не дуже добре.

Чому ви взагалі вирішили прийти на цей нацвідбір?

Стас Корольов: Тому що ми хочемо стати масовою музикою. Але не хочемо нічого змінювати у своїй музиці. Ми вирішили зробити експеримент: що, якщо ми не напишемо пісню спеціально під Євробачення, а спробуємо розширити формат.

Юля Юріна: І так вийшло, що наша пісня з першого разу зайшла і ми далі пройшли на офіційно відкриті ефірні прослуховування. Насправді це Євробачення взагалі було дуже різноманітним та цікавим, і туди пробились такі артисти, як «ЦеШо», Хайят — абсолютно неформатні й до цього телешоу їх не знали. Дуже круто, що дають дорогу молодим, талановитим і музикантам, які виділяються з-поміж інших і роблять щось нове, дещо незрозуміле, прогресивне. Глядач голодний, він хоче нової класної музики.

Стас Корольов: Для української музики всі ці відбори — можливість зробити собі левел-ап. Деякі артисти взагалі живуть тільки від Євро до Євро.

Учасниця дуету YUKO Юлія Юріна у студії Громадського, Київ, 7 березня 2019 року
Фото:

Громадське

Є така думка, що ти їдеш на Євробачення, щоб збільшити свою популярність. Але зараз молодь більше слухає в інтернеті. Ну наприклад гурт «Пошлая Молли», який вийшов з YouTube і в якого шалена популярність. Чи є сенс намагатися пробитися на ТБ і на радіо, якщо молодь перебуває в інших місцях?

Стас Корольов: Це маргінальна музика, їй новими шляхами пробитися набагато простіше. Для нас телевізійна студія теж дещо не зовсім наше, хоч і ми вийшли із телешоу.

Юля Юріна: Як виявилося, тєлік, на жаль, працює.

Стас Корольов: Ми домовилися, що будемо використовувати всі можливості, щоб показати нашу музику. Головне не підлаштовуватися. Тобто якби нам сказали переробити пісню так, як їм подобається, ми би відмовилися.

Наскільки ці традиційні шляхи, якими завжди йшли артисти, працюють?

Стас Корольов: У нас у 2,5 рази збільшилася кількість підписників в інстаграмі. Без Євро ми б досягнули цієї цифри до кінця року. Наша піарниця ставила ціль п‘ятдесятку до грудня. А тепер їй можна просто не працювати.

Що спрацювало — ваша поява в телевізорі, чи все ж таки хайп, який був на цьому Євробаченні?

Юля Юріна: Зараз практично всі артисти, які брали участь у Євробаченні, хайпанули, бо було надто багато скандалів. Але ми туди йшли не за цим. У нас доволі прозора чиста кар’єра.

А ви були готові, що раптом в Юлі будуть запитувати про її російське громадянство?

Юля Юріна: Моє громадянство, де я народилася — від цього нікуди дітись. Нащо приховувати той факт, що я народилася в Росії? Потім я зробила свідомий вибір, де мені далі жити, і переїхала в Україну. Я завжди готова відповісти на це запитання.

Я була на відборі й бачила ваш виступ, що у вас запитували. Чесно — мені це трохи нагадувало допит. Потім, коли ви вийшли у прес-зону і давали коментарі журналістам, вони ставили одні й ті ж запитання. Вийшло так, що ваша музика стала не такою ж важливою.

Юля Юріна: Ми тоді розуміли, що якщо це закрутилося ось так, то запитань не уникнути. Людям це наболіло. Вони хочуть чіткої відповіді від артистів та від інших людей.

Стас Корольов: І навіть жалітися нема сенсу, що музика [опинилась] на другому плані. Притула озвучував запитання, які в головах людей. Хоча якби був би договір, що ми тільки про музику, то можливо ми б могли уникнути скандалу.

Учасник дуету YUKO Стас Корольов у студії Громадського, Київ, 7 березня 2019 року
Фото:

Громадське

Ви казали після Євробачення, що в артиста має бути позиція і якщо ти поза політикою — це теж позиція. Чи не виходить так, що позиція стає важливішою, ніж музика?

Стас Корольов: Будь-яка публічна людина є ретранслятором якихось ідей. Ми перевіряємо себе, чи готові ми займатися активізмом взагалі. Але якщо виникають запитання, відмовчуватися неможливо.

Юля Юріна: Мені здається, що через нашу музику можна відчути нашу позицію. У нас місцями агресивна музика, яка є відображенням всього, що впливає на нас.

Виходить так, що коли у молодого музиканта не та позиція, яку хоче суспільство, то він закриває собі шлях, навіть якщо в нього гарна музика?

Юля Юріна: Якщо в нього дуже чітка впевнена позиція, за ним піде якась частина аудиторії.

Але взяти наприклад Івана Дорна. Це людина, яка через свою позицію погіршила свій стан в Україні, хоча за кордоном у нього все добре. Чи не заважає це насправді розвиватися в музиці в Україні?

Стас Корольов: Було б краще, якби ситуація в країні була б інша. Але саме в революційні часи створювалася найкраща музика. Музика все ж є відображенням того, що відбувається у суспільстві. Може, пробитися артисту стало значно складніше. Але вихідні дані зараз набагато кращі.

З якими складнощами зараз стикаються молоді музиканти?

Стас Корольов: Люди як роблять? Вони заощаджують і йдуть на один концерт якогось великого артиста, який приїхав із-за кордону. Артисти менш відомі в країні мають менше можливостей монетизуватися. У нас немає культури просто ходити на концерти задля розваги. В Європі люди, які ходять на концерти — це інша вікова категорія, від 20 до 40 років, середній клас. Вони ще купують диски, мєрч. Я знаю, що артисти заробляють на цьому навіть більше, ніж на продажі квитків. Ми ж в Україні заробляємо тільки на квитках на концерт. Це, мабуть, найголовніша складність.

Юля Юріна: Суспільство вважає, що артист не повинен заробляти. Ти слухаєш музику на радіо, на концертах. А коли доходить до того що артист хоче монетизувати свою творчість, люди думають: «а чого це?».

Стас Корольов: Телеканали, які транслюють музику, бояться зробити щось, що понизить їхні рейтинги. Так само як і артисти, які вже зміцнили свої позиції, бояться ризикувати і роблять те, що точно зайде. Ми могли б робити музику, яка принесе гроші. Але тоді це буде не наше життя, а бізнес-проект.

Ви не їздите до Росії. Що ви втрачаєте, коли відмовляєтеся від такого великого ринку?

Юля Юріна: Великі кошти.

Стас Корольов: Але можна витратити сили на те, щоб їздити в Європу. З самого початку домовилися, що хочемо бути світовою музикою. Я дуже хочу подорожувати. Інших шансів це робити немає.

Юля Юріна: Просто змістився вектор, куди ми будемо рухатися. І все.

Учасниця дуету YUKO Юлія Юріна у студії Громадського, Київ, 7 березня 2019 року
Фото:

Громадське

Наскільки ця зміна вектору популярна серед молодих музикантів? Справа виключно в політиці?

Стас Корольов: Мені здається, що так. Якби люди не відчували негатив через те, що Росія від нас забрала Донбас, Крим і Луганськ, я думаю, артисти їздили би туди. Це дійсно ринок. Але ще є засудження від суспільства та лідерів думок. Артисти не хочуть, щоб їх сварили.

Виходить, що артист вимушений від цього відмовлятися, бо до нього можуть прийти радикальні активісти чи почнеться якийсь хайп у Фейсбуці.

Стас Корольов: Але є об’єктивні причини не їздити до Росії. Якщо ти артист, ти публічна особистість. Ти приїжджаєш в Росію і всім заявляєш: люди, у нас все добре.

Те, що музиканти не їздять до Росії — це добре, чи погано?

Юля Юріна: Для України це добре.

Стас Корольов: Для української музики це добре, тому що музика відділяється від великого ринку. Оскільки багато музикантів починають дивитися на захід, а на заході наша музика людям подобається, я вважаю, що це буде корисно у майбутньому.

Юля Юріна: Коли ми їздили виступати до Будапешта, ми послухали репертуар, який там співають. Це музика для щасливих та багатих людей. Вона не була така «підірвана», різка і незрозуміла. Ми зрозуміли, що глядач голодний. Він втомився від того, що вже чув багато разів. Люди малювали нам сердечка, кричали «Слава Україні», вчили тексти наших пісень. Вони відчували нашу енергетику і розуміли наш посил.

Стас Корольов: І стосовно Росії — це добре, коли ти стаєш більш самостійним. Тому що ми знаємо, що у російському шоу-бізнесі є багато українських артистів. Вони приїжджали туди, тому що глобально стосовно України це було все одно Москва. Нам дійсно потрібно ставати самостійним ринком.

Що ви думаєте про квоти на українську музику?

Стас Корольов: Хороше запитання. Вся цензура і всі заборони — це погано. Однак не можна не зазначити що, в Україні є деякі «здвиги».

Юля Юріна: Однак у нас багато артистів, які складають тексти й російською, і англійською мовами, і ще французькою, німецькою, вони роблять музику мультикультурною. Тому для артистів, які робили якісний музичний продукт, зараз закриті двері. Через створення українських квот швидко наштампувалися багато різних гуртів, які зовсім не мають культурної чи музичної цінності. Вони просто створили щось швидке за канонами і українською мовою, відправили це на радіо. Зараз в більшості на радіо можна почути дуже багато шлаку.

Стас Корольов: Але серед тих, хто співає українською мовою, є і ті, хто не отримували до цього доступу, а зараз отримали. Питання суперечливе. На мій погляд, це крайня міра, яку за першої нагоди треба прибирати.

Нема у вас такої думки, що держава намагається штучно музику політизувати, закинути у якісь рамки, зробити її такою, щоб вона йшла за якимось державним курсом?

Стас Корольов: Це побічний ефект. Мета — щоб було більше українського. Просто примус — це не завжди найкраще, що можна зробити.

Ще до квот був цей тренд переходу на україномовну музику. Тому виникає питання — наскільки було правильно з боку держави якось це підігнати.

Стас Корольов: Використали не всі методи, можна було не забороняти, а заохочувати. Тобто більш м’яко сприяти поширенню української мови.

Юля Юріна: Ми надихаємося українським народним фольклором. Україна — це країна, де кожен регіон має свої особливості: мовні, історичні. Діалектів дуже багато, і кожне село говорить по-своєму. Під українські квоти підпала наша пісня «Маша», яка була написана у Житомирській області, село Російські Пилипи (тепер перейменовано в Пилипівку).

У цього села є свій діалект, який дуже міцно переплетений з українською мовою, але там є русизми, і в результаті пісня не підійшла. Пісня, яка була записана в Україні на українській території, під людей, які ідентифікують себе українцями. Так само ми стикалися із фольклористами, які відповідають за українські національні костюми, коли існували прикраси: намиста, корали і дукати. Дукати походили ще із російської імперії, і в одній зі зйомок почався скандал через те, що на цих дукатах зображені двоголові орли. Але це те, що знайшли. Українські кути мають свої нюанси історії, які нікуди не дінеш.

Поділитись: