ENRU

«Ми його знайшли, тепер — найдовші дні очікування», — батько полоненого в «ЛНР» Валентина Богдана

27abb102807365bc8
Сергій — батько полоненого Валентина Богдана з донькою Валентиною під час акції в Києві біля Адміністрації президента screenshot з відео Громадське

Обмін усіх на всіх, за інформацією джерел Громадського, наближених до обмінного процесу, має відбутися попередньо 18 грудня 2017 року. Згідно з останніми домовленостями, українська сторона має віддати 306 в’язнів, натомість поверне 74 людини з непідконтрольних територій. Минулого тижня вперше за багато місяців полоненим українським військовим у самоназваній «ЛНР» дали можливість поговорити телефоном з рідними.

Відео, на якому шестеро полонених чоловіків телефонують рідні, опублікувало російське видання «Новая газета». Це Сергій Гладкий, Анатолій Кучер, Владислав Лактіонов, Олег Якунін, Олександр Іщук і Валентин Богдан.

Історію останнього — Валентина Богдана — Громадське розповідало раніше. Він зник у січні 2016 року поблизу населеного пункту Попасна в Луганській області. Батьки довго не знали, де він і чи живий узагалі.

Його мати разом з матір’ю іншого зниклого військового — Артема Віндюка, навіть їздила в окупований Луганськ, зверталася до «комендатури» й «омбудсмена ЛНР» Ольги Кобцевої, але тоді вони не підтвердили, що Валентин Богдан там. Не підтверджували, що включили його до списків на обмін і в СБУ.

22 листопада Валентин Богдан зателефонував батькові Сергію, розповів, що перебуває в Луганському СІЗО, що живий і скоро має повернутися додому, бо їх погодилися обміняти до Нового року. Уже після дзвінка ми знову поговорили з батьком Валентина Сергієм Богданом, далі — його пряма мова.

«Ми не чули його з 19 січня цього року. Минуло рівно 10 місяців. Питали, чи не побитий, як здоров’я, чи тепло. Він сказав, що все добре, що живий, здоровий, що його там годують.

Дев’ять з половиною місяців навіть не знали, де він перебуває. Шукали по Луганській області й на тому боці. Дружина з мамою Артема Віндюка їздила в «комендатуру», аж туди. Нам сказали, що їх немає.

Потім поїхали ще раз — уже в Луганську область, були в Сєвєродонецьку, в Рубіжному. Їздили в прокуратуру. Там знайшли деякі документи. Пізніше нам зателефонували й повідомили, що в самоназваній «ЛНР» визнають, що в них Богдан і Віндюк, що вони дійсно в полоні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За сином в «ЛНР»: Як мати шукає військовополоненого Валентина Богдана

Вони потрапили в полон 26 грудня 2016 року. Нам казали, що вони поверталися з медичного закладу й дорогою зникли, точні причини невідомі.

Два чи три тижні тому з «Червоного Хреста» нам уперше передали лист від Валентина. То була перша звістка від нього. От тільки до Луганського СІЗО «Червоний Хрест» і допустили. Так ми, власне, й дізналися, що син там. Відтак я в інтернеті знайшов невеличку таку світлину з хлопцем, схожим на Валентина. Показав дружині, дочці, це справді був він.

Зробили розсилку у Facebook по родинах військовополонених, може ще хтось когось упізнає. Мені подзвонила дружина одного військовполоненого й прислала відео, де вони заходять у камеру, за столом сидять, а також їхні фото. І от у неділю він вже зателефонував.

У «Червоному Хресті» сказали, що ми теж можемо передати листи. Єдине, що в «ЛНР» посилки з дому не приймають, якісь проблеми на блокпостах. Нас попросили скласти список, що ми б хотіли передати. Ми написали, вони все це купили й передали в СІЗО. Їх пустили лише туди, в інші колонії, де теж сидять хлопці, не пустили наразі.

Ніхто з влади взагалі не зв’язується з нами. Один раз тільки подзвонили з СБУ, сказали, що його там визнали в «ЛНР». Це був єдиний дзвінок від влади. А там ми самі завжди телефонували.

Нам сказали, що приблизно 18-20 числа має відбутися обмін. Рік не бачилися вже. Але насправді найважче було, коли ми не знали, де він і що з ним. Чутки ходили, що його вивезли й продали в Чечню, ще казали, якщо їх узяла в полон російська диверсійна група, то його вивезли до Росії. Ми їздили, шукали по крихті всі ці відомості, на всі акції в Києві приїжджали, питали у ветеранів АТО, може десь хтось щось чув.

Сподіваємося, що хлопці скоро повернуться. Наразі настрій піднявся, але то так буває, що чогось домоглися, а тут уже знову якась халепа. Після доброго якісь погані новини можуть бути. Тепер почалися дуже довгі дні очікування обміну».

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ інтерв’ю Громадського з мамою Валентина Богдана​