Війна

«Ми його знайшли, тепер — найдовші дні очікування», — батько полоненого в «ЛНР» Валентина Богдана

1 грудня, 2017 16:09
Війна/«Ми його знайшли, тепер — найдовші дні очікування», — батько полоненого в «ЛНР» Валентина Богдана
Зберегти
Вигляд
lead
22 листопада Валентин Богдан зателефонував батькові Сергію, розповів, що перебуває в Луганському СІЗО, що живий і скоро має повернутися додому, бо їх погодилися обміняти до Нового року.

Обмін усіх на всіх, за інформацією джерел Громадського, наближених до обмінного процесу, має відбутися попередньо 18 грудня 2017 року. Згідно з останніми домовленостями, українська сторона має віддати 306 в’язнів, натомість поверне 74 людини з непідконтрольних територій. Минулого тижня вперше за багато місяців полоненим українським військовим у самоназваній «ЛНР» дали можливість поговорити телефоном з рідними.

Відео, на якому шестеро полонених чоловіків телефонують рідні, опублікувало російське видання «Новая газета». Це Сергій Гладкий, Анатолій Кучер, Владислав Лактіонов, Олег Якунін, Олександр Іщук і Валентин Богдан.

Історію останнього — Валентина Богдана — Громадське розповідало раніше. Він зник у січні 2016 року поблизу населеного пункту Попасна в Луганській області. Батьки довго не знали, де він і чи живий узагалі.

Його мати разом з матір’ю іншого зниклого військового — Артема Віндюка, навіть їздила в окупований Луганськ, зверталася до «комендатури» й «омбудсмена ЛНР» Ольги Кобцевої, але тоді вони не підтвердили, що Валентин Богдан там. Не підтверджували, що включили його до списків на обмін і в СБУ.

22 листопада Валентин Богдан зателефонував батькові Сергію, розповів, що перебуває в Луганському СІЗО, що живий і скоро має повернутися додому, бо їх погодилися обміняти до Нового року. Уже після дзвінка ми знову поговорили з батьком Валентина Сергієм Богданом, далі — його пряма мова.

«Ми не чули його з 19 січня цього року. Минуло рівно 10 місяців. Питали, чи не побитий, як здоров’я, чи тепло. Він сказав, що все добре, що живий, здоровий, що його там годують.

Дев’ять з половиною місяців навіть не знали, де він перебуває. Шукали по Луганській області й на тому боці. Дружина з мамою Артема Віндюка їздила в «комендатуру», аж туди. Нам сказали, що їх немає.

Потім поїхали ще раз — уже в Луганську область, були в Сєвєродонецьку, в Рубіжному. Їздили в прокуратуру. Там знайшли деякі документи. Пізніше нам зателефонували й повідомили, що в самоназваній «ЛНР» визнають, що в них Богдан і Віндюк, що вони дійсно в полоні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За сином в «ЛНР»: Як мати шукає військовополоненого Валентина Богдана

Вони потрапили в полон 26 грудня 2016 року. Нам казали, що вони поверталися з медичного закладу й дорогою зникли, точні причини невідомі.

Два чи три тижні тому з «Червоного Хреста» нам уперше передали лист від Валентина. То була перша звістка від нього. От тільки до Луганського СІЗО «Червоний Хрест» і допустили. Так ми, власне, й дізналися, що син там. Відтак я в інтернеті знайшов невеличку таку світлину з хлопцем, схожим на Валентина. Показав дружині, дочці, це справді був він.

Зробили розсилку у Facebook по родинах військовополонених, може ще хтось когось упізнає. Мені подзвонила дружина одного військовполоненого й прислала відео, де вони заходять у камеру, за столом сидять, а також їхні фото. І от у неділю він вже зателефонував.

У «Червоному Хресті» сказали, що ми теж можемо передати листи. Єдине, що в «ЛНР» посилки з дому не приймають, якісь проблеми на блокпостах. Нас попросили скласти список, що ми б хотіли передати. Ми написали, вони все це купили й передали в СІЗО. Їх пустили лише туди, в інші колонії, де теж сидять хлопці, не пустили наразі.

Ніхто з влади взагалі не зв’язується з нами. Один раз тільки подзвонили з СБУ, сказали, що його там визнали в «ЛНР». Це був єдиний дзвінок від влади. А там ми самі завжди телефонували.

Нам сказали, що приблизно 18-20 числа має відбутися обмін. Рік не бачилися вже. Але насправді найважче було, коли ми не знали, де він і що з ним. Чутки ходили, що його вивезли й продали в Чечню, ще казали, якщо їх узяла в полон російська диверсійна група, то його вивезли до Росії. Ми їздили, шукали по крихті всі ці відомості, на всі акції в Києві приїжджали, питали у ветеранів АТО, може десь хтось щось чув.

Сподіваємося, що хлопці скоро повернуться. Наразі настрій піднявся, але то так буває, що чогось домоглися, а тут уже знову якась халепа. Після доброго якісь погані новини можуть бути. Тепер почалися дуже довгі дні очікування обміну».

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ інтерв’ю Громадського з мамою Валентина Богдана​

 

Пов`язані новини