ENRU
«Мирний план» чи «торги суверенітетом» — за що екс-дипломата Філіпчука викликали до ГПУ
19 квітня, 2017

19 квітня керівник міжнародного центру перспективних досліджень та колишній дипломат Василь Філіпчук побував на допиті в ГПУ у справі про державну зраду депутата Андрія Артеменка.

Минулого тижня до офісу міжнародного центру перспективних досліджень увірвались з обшуками слідчі прокуратури Криму та представники СБУ.

Обшуки проводились в рамках так званої «справи Артеменка» — нардепа, який нібито пропонував план мирного врегулювання конфлікту на Донбасі в обмін на здачу Криму в оренду Росії.

Василя Філіпчука у цій справі викликають як свідка, але сам він каже, що це тимчасово.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що відомо про депутата Артеменка і його «план примирення України з Росією»

Чому у вас влаштували обшуки?

Усе, що написано в ухвалі суду —  «за розробку ідей щодо врегулювання конфлікту на Донбасі». Ось це пряма причина, чому вони прийшли до мене  шукати файли, матеріали, на основі яких я розробляв ідеї щодо мирного врегулювання конфлікту. Це виглядає смішно.

Зараз вас викликали свідком у справі про державну зраду народного депутата Артеменка. Йдеться про нібито його план, де Крим передається в оренду Росії. Який стосунок маєте ви до так званого «плану Артеменка»?

Це абсолютний тисячовідсотковий абсурд. Познайомився з Артеменком в дуже цікавий момент під час Майдану. Пам’ятаєте, хто тоді був Ярош? Ми з Дмитром (Ярошем — лідером «Правого сектору» на момент революції на Майдані — ред.) весь час перебували в одному приміщенні на вулиці Грінченка. Ми з ним дуже часто зустрічались, також з моєї ініціативи було організовано багато зустрічей дипломатів з ним.

Коли Майдан вже завершувався, я запропонував йому вийти на прес-конференцію, сказав: «Дмитре, тобі нав’язують такий русофобський імідж, треба вийти, почати прес-конференцію англійською, російською, українською і розповісти твоє бачення країни». Він сказав, що згоден. Тоді якраз створили кризовий медіацентр. Я був одним з тих, хто планував там події, тому запропонував їм привести Яроша.  Вони відповіли — окей, але щоб він був в костюмі. Коли я йому повідомив про це, то Ярош сказав мені, що вже три місяці носить цю уніформу: боти, військові штани, і це все, що в нього є.

Під час того, як  я прийшов до Яроша в кімнату з костюмом, попросив переодягатись,  заходить інша людина і він каже: «Це мій колега і друг, познайомся». То був якраз Андрій Артеменко (під час Майдану Артеменко —  керівник штабу «Правого сектору» — ред.). Після того тривалий час я його не бачив, інтерес в мене з’явився тільки тоді, коли в New York Times я прочитав, що і Андрій пропонує мирний план.

Я йому зателефонував чи написав у фейсбуці: в тебе є мирний план, давай зустрінемося. 18 лютого ми зустрілися, обнялися, поспілкувалися. Я запитав про мирний план. Суть полягала в тому, що немає ніякого мирного плану. Це все маячня, атака проклінтонівської преси на Трампа, де цей план використовують як один із засобів тиску на Трампа. Але я розповів, що  всі вже присвоїли цей мирний план йому, тому він повинен щось говорити, але врахувати «приклеювання» на нього оренди Криму, зробити дуже чіткі формулювання. Розповів, чому треба говорити про інфраструктурну оренду : базу чорноморського флоту там, чи тюрми Гуантанамо можна — це коректно, а оренда території —достатньо-таки складне питання.

Керівник Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Василь Філіпчук Фото: Олександр Попенко/Громадське

Тобто плану в нього не було, але ідеї, які він пропонував американцям, у нього були?

Це ви в нього запитаєте. Я зараз свідок в його справі. Тому про нього я не буду нічого говорити. Але я декілька разів йому і по телефону, і усно розказував, які, на мій погляд, сигнали правильні, а які ні. І, якщо врахувати, що на політичному рівні бажання до ширшого врегулювання конфлікту немає, мабуть, краще сконцентруватися на яких-небудь дрібніших елементах. Це робота політика і аналітика, у цьому нічого злочинного немає.

Вас допитують у прокуратурі як свідка?

Дай Боже, щоб так воно залишилось. З того, що я знаю, є велике бажання перекваліфікувати на когось іншого. Є в нас сили, які вважають, що під прикриттям путінської агресії можна зробити таку саму путінську Росію тільки зі спільним знаком.

А хто хоче перекваліфікувати зі свідка в підозрюваного?

В організатора. Остання версія, яку я чув, полягає в їхньому переконанні, що це я підговорив Артеменка, аби він поїхав в Штати і запропонував Трампу мирнй план врегулювання конфлікту.

Обшуки відбулися після вашого повернення зі Штатів. У Штати, як я розумію, вас запросило посольство України?

Я мав взяти участь в іншому заході в Штатах, але посол України у США дійсно запропонував мені змінити час, зробити це значно пізніше і в іншому місці.  Його помічниця познайомила мене з керівником центру, де ми виступали (центру Карнегі — ред.).

Виходить, що держава Україна допомагає вам за кордоном просувати ваші ідеї, і, водночас, підозрює вас ?

Документ, над яким я зараз працюю, називається «Міжнародна тимчасова адміністрація як модель врегулювання конфлікту на Донбасі». Проект фінансується фондом «Відродження».

Фонд «Відродження» з листопада фінансує проект, який називається «Моделювання впровадження мінських домовленостей та надання допомоги міністерству з питань тимчасово окупованих територій». У рамках цього проекту ми мали розробити декілька моделей, як можна вирішити конфлікт, і яка ціна кожної моделі. Бенефіціаром є міністерство з питань тимчасово окупованих територій.

Ви пропонували комусь ще свої напрацювання?

От якщо Юрій Віталійович (Луценко — генеральний прокурор України — ред.) підписав дозвіл на увесь цей «безпрєдєл», то я його також запрошую бути фігурантом цієї справи, тому що він, напевне, добре пам’ятає, як ми з ним багато разів це обговорювали — і в нього в офісі, і в мене в офісі. І коли я попереджав, що спроби воєнного вирішення мають дуже високу ціну, тому що за спинами сепаратистів є ядерна держава Росія, яка не дозволить, щоб тих, кого вона поставила, ми знищили. А за нами ні НАТО, ні США не стануть, оскільки Росія — ядерна держава.

Так що людина, котра підписувала дозвіл на обшук, знає про мої мирні ініціативи, отримувала їх і у письмовій формі також, але поки що я не розумію свій процесуальний статус, тому на цьому ставлю крапку з комою.

Керівник Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Василь Філіпчук (ліворуч) та журналістка Громадського Настя Станко Фото: Олександр Попенко/Громадське

Цікаво, що ваш матеріал, матеріал Пінчука в американській пресі, «план Артеменка» з’явилися з різницею в кілька днів.

На відміну від напрацювань інших людей, всі мої напрацювання мають декілька років. Одне з них вийшло в серпні 2013 року, і там чорним по білому написано, що, на жаль, внутрішня крихкість, гетерогенність українського суспільства така, що будь-який поштовх зруйнує нашу державу: підпише Янукович угоду — будуть незадоволення на сході, не підпише — будуть незадоволення на заході. Має бути суспільна дискусія, хто ми і куди ми йдемо, яку країну будуємо.

На мою думку, європейська інтеграція — це правильний вектор, але пізніше була підписана угода, яка не лише не включала перспективу членства з вини нинішніх керівників зовнішньополітичного відомства, які особисто виключили це з тексту угоди, але і була прийнята окрема заява ЄС, що ця угода (угода про асоціацію — ред.) не створює нам перспектив вступу в ЄС . Тобто на років 20 — 25 питання членства знято.

Тому нам потрібна дискусія, яку країну ми хочемо створити.

Але хіба ця дискусія ще не завершена?

Вона навіть не розпочата.

Але країна воює не лише з Росією, країна воює і за європейський вектор. І більшість країни зараз хоче європейського майбутнього.

Проте Європейський Союз не прийме нас найближчі 25 років.

Одна з ваших публікацій — я Крим поки що пропускаю - пункт другий: нормалізація українсько-російських взаємин. Вам не здається, що навіть сама фраза — нормалізація стосунків з Росією — суспільство не примирить? Адже люди в нас своє життя віддають за те, щоб не бути з Росією.

Вихід з конфлікту я бачу двома шляхами: воєнний, який я відкидаю, оскільки мова йде про війну з ядерною державою, або мирний.

Зараз у нас воєнно-димломатичний.

Я подискутую з тими, хто так каже, чи можна і стріляти, і вести переговори одночасно, і чи це коли-небудь приводило до якогось результату. Якщо говорити про дипломатичний, то, аби потім навіть притягнути Росію до відповідальності в суді ООН, ми маємо хоча б розпочати спробу мирного врегулювання конфлікту. Має бути життєспроможна пропозиція росіянам, що на основі даного пакету можна розпочати переговори.

Вже домовлялись з Росією, вона може знову про ці домовленості «забути». Але ви тут про позаблоковий статус кажете — як позаблоковий статус допоможе нам збудувати сильну армію? Ми вже були в позаблоковому статусі, в нас була розвалена армія.

Ми і зараз є в позаблоковому статусі. Ми не вступимо в НАТО до завершення війни з Росією. Це вам підтвердить будь-який посадовець країн-членів НАТО. Говорячи про те, що ми вступаємо в НАТО, ми тільки підкидаємо дров у вогонь війни з Росією. Створюється замкнуте коло: ми хочемо в НАТО — Росія на нас нападає, але Росія на нас нападає, бо ми хочемо в НАТО. Це коло треба розірвати.

Керівник Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Василь Філіпчук Фото: Олександр Попенко/Громадське

Але хіба ці всі ідеї і розмови дипломатів не відкидають прагненення самих українців? Українці не просто так вийшли на Майдан, пішли добровольцями воювати на Схід. І українці не вірять, що можна домовитись з Росією, бо Росія вже напала на нас, ми вже воюємо з Росією — це факт.

Тобто ви вважаєте, що ми маємо воювати з Росією ще 20 років, щоб довести, що ми гідні вступити в НАТО? Я вважаю тезу, що з Росією не можна домовитись, помилковою. Переговори, як демократія. Вони дуже погані, але це єдине, що є, окрім війни. З Росією домовляються американці, з Росією домовляються європейці, з Росією не домовляються тільки слабкі держави. Але якщо ми показуємо, що ось є декілька параметрів, які враховують деякі з наших інтересів, деякі з ваших інтересів.

На яких умовах ми сідаємо за стіл переговорів? Ми торгуємося за Крим?

Що для нас головне? Відновлення кордону 91 року чи ілюзорний союз з НАТО не знаю коли?

Тобто, якщо ми відмовляємось від НАТО, Крим стає нашим?

Це нормальна переговорна позиція для початку переговорів з Росією. Якщо ви повертаєте — ми відмовляємось, якщо ні — ми подаємо заявку на вступ. Це переговори.

І це ті карти? Складно повірити, що Росія віддасть Крим на якихось умовах.

Я пропоную переговори. Те, що нас цікавить, на те, що їх цікавить.

Але ми все одно пропонуємо місцеву владу їхню, ефективний контроль.

Це не їм, це тим, хто там живе. Це механізм, який свого часу був запроваджений в Північній Ірландії.

Пане Василю, але ж люди Північної Ірландії справді хотіли незалежності, тут допомогли цю «незалежність від України» здобути «зелені чоловічки». Давайте це не порівнювати.

У вас є інше вирішення проблеми? Відмовляючись від вирішення проблеми ви віддаєте Крим Росії. Хоча б в одному форматі Крим обговорюється? Тобто ті, хто здав Крим, — герої, а ті, хто пропонує його повернути, — зрадники?

Повернути Крим, не повернувши Крим — поки що ваш план виглядає саме так.

Ні, ми повертаємо зовнішню політику, безпеку, грошовий обіг — ключові елементи суверенітету. На низовий рівень віддається більше повноважень. І це все мирно дозволяє відновити синьо-жовтий прапор над Севастополем і Сімферополем.

Тут також йдеться про зону вільної торгівлі від Лісабону до Владивостока.

Ми підписали зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Росія показує, що її це не задовольняє. А ми кажемо: нема проблем, ви проти, щоб і на вашу територію також це розповсюджувалося.

А для чого нам зона вільної торгівлі з Росією? Без російського газу впорались, наприклад.

Тому що вся Європа торгує з Росією. Ми стали бідніші без Росії. Ми, знаєте, як ідіоти, які купили квиток, але йдемо пішки.

Але не можна торгувати з тими, з ким воюємо.

Правильно, але це шлях врегулювання конфлікту і відновлення миру. Зрозуміло, що поки війна — мова про ніякі переговори бути не може. В нас немає війни, в нас є неефективний процес врегулювання, який за три роки ні до чого не дійшов. Якщо є інший план і проект — давайте про нього говорити. Іншого немає. Що мені, як аналітику, забороняє запропонувати інший варіант, про який європейці і американці кажуть, що це нормальний стартер. Росія ж нікуди не зникає.

Керівник Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Василь Філіпчук Фото: Олександр Попенко/Громадське

Підписуйтесь на наш канал в Telegram