Чоловіки в захисних костюмах дезинфікують автомобіль жінки, яка перетинає блокпост в «ДНР»
Фото:

EPA/DAVE MUSTAINE

Надмірний контроль, бюрократизація, ізоляціонізм, примусова «республіканізація» бізнесу, мілітаризація всіх сфер життя і навіть прохолодні стосунки з сусідньою «ЛНР» — все це стосується і курортного сезону на непідконтрольній території Донецької області. Щоб розібратись, як влаштована курортна індустрія «по-республіканськи», журналіст hromadske провів кілька днів, переписуючись із власниками та працівниками баз відпочинку, а також вивчаючи пости у заблокованій в Україні соцмережі.

Курортна монополія

Затори на дорозі від Донецька до Азовського моря починали утворюватись вже після обіду в пʼятницю. Безліч людей на вихідні їхали у курортні містечка на узбережжі. Так було до війни.

Зараз жителі непідконтрольної частини Донеччини не можуть задля відпочинку виїхати навіть за межі цієї території. Якщо у попередні роки логістику ускладнювали лише черги на КПВВ та додаткові транспортні видатки, то цього року «ДНР» пропускає лише по кілька десятків людей і тільки за заздалегідь складеними списками.

Зараз на дві «республіки» припадає 50 кілометрів морського узбережжя. На ньому — три рекреаційні зони — смт Сєдове, село Безіменне та місто Новоазовськ. Але насправді — на одну «республіку»: між «ДНР» і «ЛНР» діє такий самий жорсткий карантинний режим, як між «ДНР» і підконтрольною Україні територією. Тож доїхати до курортів Азову з Луганська, Алчевська чи Перевальського району дуже складно.

Ковід як привід

Із 27 квітня до 30 червня діяли обмеження на вʼїзд до Новоазовського району, введені ватажком «ДНР» Денисом Пушиліним. Тож курорти, розташовані на непідконтрольній території Донецької області почали працювати лише з липня. 

Тепер містечка відкриті, але зупинитись можна лише на «легалізованих» базах відпочинку. Тобто на тих, які зареєстрували свій бізнес за «законами “ДНР”» та платять податки.

Пояснюють це тим, що «у цих закладах організована робота медичних служб, які контролюють ситуацію, а фізичні особи-підприємці зобовʼязані дотримуватись тих самих санітарно-епідеміологічних норм, але під наглядом санстанції з метою недопущення поширення коронавірусної інфекції».

То скільки ж місць відпочинку пройшли «реєстрацію»?

26 баз відпочинку, пансіонатів та кемпінгів. 24 із них у Сєдовому і 2 у Новоазовську. 129 фізичних осіб-підприємців (використовується російськомовна абревіатура ФЛП) — 110 з них у Сєдовому і 19 у Безіменному.

Туристи на пляжі в селищі Сєдове на території «ДНР»
Фото:

Володимир Лях/my-sedovo.narod.ru

Чи потрібен ДНК-тест, щоб потрапити до моря?

За встановленою у «ДНР» процедурою, вʼїхати до курортних селищ можна лише за списками. Спершу потенційні відпочивальники передають особисті дані (прізвище, номер паспорту, адресу прописки тощо) базам відпочинку. А ті вже переадресовують їх до «районного міжвідомчого оперативного штабу з протидії поширенню нової коронавірусної інфекції, викликаної 2019-nCoV (COVID-2019)».

Зазначаються і дані «сторони, що приймає», а інформацію просять надсилати за пʼять робочих днів до приїзду.

Система доволі складна й реалізується «з коліс», тож у групах про відпочинок у Сєдовому є багато історій про те, як люди були за кілька кілометрах від моря, але так і не змогли до нього доїхати.

«Дайте номер телефону перевізників, з якими можна доїхати без списків ФЛП», — просить жінка у «ВК».

«Уже ні з ким, — відповідають їй. — Сьогодні нас висадили у полі перед блокпостом — валіть додому. “Хто не за списками — з речами на вихід!” І це після того, як ми простояли у черзі з 8-ї до 12-ї».

Контролює дотримання норм блокпост на вʼїзді до Сєдового. Саме через нього утворюються черги. Скажімо, вдень 20 липня у черзі на вʼїзд до селища стояли щонайменше 100 автівок.

«Що стосовно проїзду до Сєдового? Що потрібно? Які документи? Списки? ФЛП? МВС? ФСБ? ЦРУ? СБУ? COVID-19? Що потрібно, щоб проїхати???», — глузує, обурюється й просить про допомогу користувач «ВК».

«Потрібен тест ДНК, що ФЛП — ваш батько», — іронізують йому у відповідь.

Утім, хтось все ж примудряється потрапити без внесення до списків:

«Учора проїхали. На блокпосту питають, хто і звідки, але відповідати можна що завгодно. Там ще села [не курортні] йдуть, дорога на Росію, на Безіменне…», — пише користувачка.

«Телефонувала сьогодні жінці, у якої ми часто зупинялись, у неї місць немає, все зайнято. І вона сказала, що сьогодні дуже багато людей приїхало, просто ходили і шукали житло. Якось люди проїжджають», — дивується інша користувачка.

Демотиватор про дорогу аренду житла на курорті Сєдове в «ДНР»

То що з цінами?

У оголошеннях про оренду здебільшого зазначено номери оператора «Фенікс» (працює на потужностях, які належали «Київстару», lifecell та «Тримоб») та місцеві номери. Телефонувати на них із підконтрольної Україні території неможливо.

Номери Vodafone (єдиний український оператор, який продовжує працювати у самопроголошених «республіках») зазначені лише в 4 базах відпочинку з 26. На жоден із них додзвонитись не вдалось (вочевидь, у цій частині непідконтрольної території, є проблеми з покриттям).

Проте за допомогою месенджерів ми все ж поговорили з кількома власниками курортного бізнесу, щоб дізнатись актуальні ціни. Наводимо їх у гривнях. Отже:

  • Будинок на 4 людей у Сєдовому — 770 грн за добу.
  • Номер на 4 людей (база відпочинку у Новоазовську) — 770 грн за добу.
  • 2-кімнатний будинок на 4 людей (інша база відпочинку у Новоазовську) — 770 грн за добу.
  • «Звичайний напівлюкс» у Сєдовому — 135 грн за добу з людини.
  • 3-кімнатний будинок на 6 людей (інша база відпочинку у Новоазовську) — 1150 грн на добу.

На деяких базах відпочинку місць немає до кінця серпня. На інших — до кінця липня. У підприємців, з яким ми переписувались, були місця навіть на найближчі вихідні.

Відстань між Сєдовим та Горлівкою (це найвіддаленіший від моря населений пункт на непідконтрольній частині Донеччини) — 171 км. Проїзд — 155 грн. Час у дорозі, за словами перевізника, — 2,5-3 години.

Вартість квитка на рейсовий автобус Донецьк — Сєдове (153 км) — 60 грн. Рейсові автобуси до моря ходять лише з Донецька.

А от розцінки в одному з кафе у Сєдовому:

  • Млинець із сиром — 20 грн;
  • Борщ український — 47 грн;
  • Відбивна зі свинини — 47 грн;
  • Картопля по-домашньому — 59 грн;
  • Паста Карбонара — 98 грн;
  • Стейк із лосося — 293 грн.

Через монополію ціни у Сєдовому, як стверджують користувачі, приблизно такі самі, як у російському Сочі. «Хто б міг подумати 7 років тому, що таке буде можливо?» — питає користувач «ВК» Андрій Марков, і викладає демотиватор. На ньому — хлопець із дівчиною перед поїздкою на море. Напис: «До Криму їдуть ті, у кого не має грошей на Сєдове».

Поділитись: