В Мінкульті розказали про те, як планують боротися з дезінформацією, журналісти та медіаюристи дали оцінку законопроєкту
Фото:

depositphotos

Міністерство культури, молоді і спорту опублікувало текст «законопроєкту про дезінформацію». Ми вже зробили детальний огляд запропонованих нововведень. Зараз спитали журналістів та медіаюристів про те, як вони оцінюють цей законопроєкт. Про покарання за поширення дезінформації. Про введення нової посади — Уповноваженого з питань інформації, який може вимагати від ЗМІ її спростування. Про створення Асоціації професійних журналістів, яка має затвердити Кодекс та стандарти професійної етики. Про статус «професійний журналіст». Та про ризики для професії.

Сергій Щербина, головний редактор видання «РБК-Україна»

Я не знаю цілей, які Мінкульт у цьому вбачає (пропонуючи розділити журналістів на професійних та непрофесійних — ред.). Те, що я бачу в діях цього закладу, те, що вони намагаються проштовхнути — вважаю навпрочуд шкідливим і спробою держави посилити регулювання медіасфери, яка погано скінчиться. На мій погляд, найкраще, що держава може зробити для розвитку медіа в Україні — це просто не втручатися.

Чому хтось вирішуватиме, який журналіст — професійний, а який — ні? Хто підпадає під дію профільної статті Кримінального кодексу про захист професії, а хто не попадає? Регулювати медіа може лише ринок. Вільний адекватний ринок може регулюватися самостійно, без втручання у це держави. Перепрошую, але це комсомол у чистому вигляді.

Чи буде держава якось впливати на громадські організації (організації, які входитимуть до складу Асоціації професійних журналістів, що буде визначати «професійність» журналіста — ред.) — я не знаю. Мене здивувало, що цей список опублікували в законопроєкті. Як вони там опинилися? На мій погляд, це вже другорядне, адже сама ідея, яку просувають, невдала.

Зураб Аласанія, голова правління «Суспільного»

Будь-яка влада прагне порядку і стабільності, уникає хаосу, який створюють люди, що менш лояльні цієї влади.

Щодо Уповноваженого з питань інформації, то справа навіть не в ньому, а в тому, як будуть застосовувати норми законопроєкту про правопорушення. Саме в цьому моменті усе загнеться. Бо інформація про правопорушення від Уповноваженого буде йти до суддів, а яка у нас судова система — добре відомо, там все заклякне і далі працювати не буде. Остраху від цього законопроєкту немає, а от сумнів, що він буде працювати — в мене є.

Другий слабкий момент — про задекларовані законопроєктом громадські організації, які входитимуть до Асоціації професійних журналістів. Він також не діятиме, бо українські журналісти ніколи не були не те, що єдиними… Я пам’ятаю такі спроби (об’єднання у професійні об’єднання — ред.) впродовж 15 останніх років, і успіху не було. Хоча світова практика не просто знає такі речі, а давно їх використовує, і професійна журналістика таким чином сама захищається від неякісної інформації, яка тепер збільшилась хаотично. В законопроєкті написано, що це самоврядувальна організація, а я не дуже вірю, щоб наші журналісти самоврядувалися.

Законопроєкт не несе загрози як такої. Якщо захочуть прикрутити гайки — вони це зроблять і без цього, ми знаємо цю систему. Саме цього закону я не боюсь. Але однозначно, що цей законопроєкт хоче якось накинути вуздечку на свободу слова. Щодо цього ніяких сумнівів у мене немає.

Ми працюємо щодня, аби ви першими дізнавалися про новини в Україні та світі. Фондуйте у нашу діяльність на Спільнокошті, hromadske дійсно потребує вашої підтримки. 

Віта Володовська, юристка, експертка «Лабораторії цифрової безпеки»

Мінкульт хоче поширити захист журналістської діяльності лише на професійних журналістів. Тобто лише на тих журналістів, які увійдуть до Асоціації (Асоціація професійних журналістів — ред.), яку вони пропонують створити відповідно до цього законопроєкту. Що це означає? Фактично вони говорять, що всі журналісти, незалежно від того, в Асоціації вони чи ні, і далі мають право на діяльність, можуть поширювати інформацію, працювати в ЗМІ, але журналісти, які не входять в Асоціацію, не будуть мати права на певні додаткові соціальні гарантії, які вони пропонують в цьому законопроєкті.

Наприклад, в законопроєкті є гарантія на 36 днів відпустки щороку або на виплати, пов’язані із втратою працездатності. Тобто це не буде поширюватись на фрілансерів. 

Більш загрозливо виглядає те, що вони пропонують прив’язувати акредитацію журналістів в органах влади до наявності професійного статусу. На відкриті заходи органів влади можуть приходити всі, на закриті — куди журналістів акредитують окремо — точно зможуть потрапити тільки професійні журналісти. Стосовно того, чи будуть допускатися інші журналісти — цей орган буде вирішувати на власний розсуд. Простим журналістам, які не входять в Асоціацію, важко буде довести, що вони мають право брати участь у таких заходах.

В тому варіанті, який пропонується в законопроєкті, Уповноважений з питань інформації не потрібен. У багатьох країнах — це такі інформаційні комісари, більше правозахисні органи, куди люди можуть звернутися на захист права про доступ до публічної інформації, чи за захистом своїх персональних даних. В законопроекті ця концепція перекручена, фактично у нас створюється не правозахисний орган, а контролюючий, який до того ж має дуже широкі повноваження саме для обмеження поширення інформації. Тобто не для захисту права на свободу вираження поглядів, а на обмеження. Його повноваження і процедура формування, на нашу думку, не відповідає Конституції. Цей Уповноважений виходить необмеженим, безконтрольним і з дуже широкими повноваженнями.

Ми з колегами саме зараз займаємось детальним аналізом всіх положень у законопроект,і і поки що ми бачимо дуже багато загроз для свободи вираження поглядів. Поки він несе більше загроз, ніж насправді вирішує питань боротьби із дезінформацією.

Вікторія Матола, редакторка відділу «Право» видання «Лівий берег»

Говорити про те, що законопроєкт загрожує свободі слова в Україні, поки рано. Наразі не до кінця зрозуміло, по-перше, яким він буде в кінцевій версії, по-друге, як реалізовуватиметься на практиці. Оскільки окремі моменти в проєкті не передбачені, а повинні визначатися чи то Уповноваженим з питань інформації (критерії для отримання так званого «Індексу довіри»), чи то Асоціацією професійних журналістів України (має затвердити стандарти професійної етики журналістів).

Можна точно стверджувати, що влада має намір взяти під контроль діяльність журналістів, засобів масової інформації. Мабуть, медійний простір дійсно потребує певного впорядкування, втім, навряд чи в такий спосіб.

Чому влада хоче запровадити статус професійного журналіста? Очевидно, щоб змушувати журналістів входити до складу Асоціації. Мабуть, частина журналістів матиме бажання отримати ті «блага», які пропонуватиме держава. Хоча, думаю, «загнати» журналістів (особливо редакторів, журналістів провідних медіа в Україні) в такий спосіб неможливо. І чим більшим буде тиск влади, тим більшим супротив журналістів. Про це свідчить негативна реакція, яку вже викликала презентація цього законопроєкту. 

Такий важливий законопроект не розробляється в «турборежимі». Потрібні громадські обговорення, дискусії. І, головне, — врахування думки журналістів, діяльність яких має намір врегулювати нинішня влада.

Незалежні завдяки вам

Ми працюємо незалежно від політиків та олігархів. Наша журналістика існує завдяки вам. Ви можете підтримати нас, а ми зможемо продовжити розповідати, що насправді відбувається.

Поділитись: