«Нам ще не вдалося покінчити з Еболою, але ми зупинили ланцюжки зараження» - речник ВООЗ

Речник Всесвітньої організації охорони здоров'я ООН Тарік Джасаревич у ексклюзивному коментарі для Громадського телебачення пояснив, чому людство ще не отримало остаточну перемогу над вірусом Ебола, і чому це має значення не тільки для Африки, але і для Європи, і всього Світу.

Чому тема Еболи є такою важливою для світу, і чому подолання її епідемії є також таким важливим?

Це був найскладніший спалах епідемії в історії. Дуже швидко хвороба вразила три країни - Ліберію, Гвінею та Сьєрра-Леоне - країни з дуже слабкими системами охорони здоров’я. Крім того, медичні установи та громадяни цих країн не мали досвіду боротьби з Еболою. І саме тому хвороба так легко до них проникла, а кількість її жертв стала такою жахливою - понад 11 тисяч людей.

Ми не говоримо, що з Еболою покінчено. Ми говоримо про те, що нам вдалося, - разом із державними службами охорони здоров’я цих країн, а також з міжнародними партнерами, - зупинити ланцюжки передання цієї хвороби в усіх трьох країнах. Але ми маємо бути готові і до майбутніх випадків захворювання. Вірус продовжує жити в тілах тих, хто вижив, і цей вірус може знову інфікувати цю людину чи інших людей. Саме це і відбулося протягом минулих місяців. Тож наш головний меседж полягає в тому, що маємо бути пильними і маємо зберігати здатність відповідати на нові випадки захворювання.

Чи може, на Вашу думку, Ебола повернутися в регіон західної Африки або ж в опинитися в інших регіонах світу?

Давайте почнемо з західної Африки. Зараз ми знаємо, що вірус може жити майже протягом року в чоловічій спермі. І це може вести, за певних умов, до нового інфікування. Тобто вірус продовжує жити в людях. Але велика відмінність сьогодні полягає в тому, що Ліберія, Гвінея та Сьєрра-Леона сьогодні мають здатність виявляти цю інфекцію та відповідати на ці нові випадки захворювання. Вони можуть виявляти хворобу, лікувати її та забезпечувати, щоб ця інфекція далі не поширювалася.

Щодо другої частини Вашого питання: ми бачили кілька спалахів Еболи протягом останніх сорока років - відтоді, як цю хворобу було виявлено. І логічно очікувати, що хвороба може спалахнути знову у тих регіонах, де вона вже колись з’являлася. У минулому в таких країнах як Демократична Республіка Конго чи Уганда було зафіксовано кілька спалахів Еболи. Ці країни тепер знають, як з цим викликом впоратися. Саме в цьому полягає відмінність із спалахом у західній Африці. Адже країни, які зараз страждали від епідемії, не знали, як з нею боротися.

Чи може Ебола з’явитися в інших регіонах світу, наприклад у Європі?

Ми бачили, що якщо інфікована особа подорожує, то вона може інфікувати людей в інших країнах. Саме це і відбувалося - наприклад, коли людина поїхала в Нігерію і інфікувала людей там. Або коли медики, що несли в собі інфекцію, поверталися додому і також інфікували людей у своїх країнах. Але важливим тут є передусім те, чи країни здатні виявляти підозрілі випадки і належним чином з ними працювати.

Під час цього спалаху хвороби у кількох країнах були люди, інфіковані Еболою. Коли вони поверталися до своїх країн, наприклад Нігерії, Сенегалу, Малі, США чи європейських країн, - ці випадки захворювання швидко ідентифікували, хворих ізолювали і зупиняли подальше поширення інфекції. Тож найважливіше слово тут - це здатність країни належним чином поводитися з кризою у сфері здоров’я, з інфекційними хворобами - йдеться про Еболу чи інші захворювання. Саме це ми і намагаємося зараз робити в цих трьох країнах західної Африки. Ми намагалися підняти їх до рівня, де вони зможуть відповідати на будь-які інші надзвичайні ситуації зі здоров’ям людей.

Як ви оцінюєте роль міжнародної спільноти? Чи була вона ефективною у боротьбі проти такої серйозної загрози?

Як ви знаєте, Ебола була темою дуже багатьох дискусій. Ми самі зробили деякі дослідження і проаналізували, як ми могли впоратися краще. І ми пропонуємо деякі зміни для того, аби і нашу організацію зробити краще підготовленою до подібних ситуацій у майбутньому.

Ключова річ полягає в тому, що ми не можемо передбачити, які надзвичайні ситуації зі здоров’ям людей можуть ще з’явитися. Але ми можемо бути якнайкраще готовими відповідати на такі надзвичайні ситуації. І це важливо для урядів країн, бо кожна країна в світі мусить мати необхідну здатність швидко виявляти хвороби та лікувати людей. А це означає мати лабораторії, навчених людей, ізольовані місця, де можна лікувати. Але це також важливе для міжнародних організацій, зокрема Всесвітньої організації охорони здоров’я: бути готовими до таких ситуацій, і бути готовими допомагати країнам, які не можуть впоратися самі.

Зараз ми намагаємося створити спеціальний Фонд з надзвичайних ситуацій. Ми також хочемо зміцнити свою здатність до швидкого реагування і швидкої допомоги країнам, які стикаються з кризовими ситуаціями зі здоров’ям, і мобілізувати інші країни та організації по всьому світу.

/ Володимир Єрмоленко, Олександра Азархіна