Художнє відтворення наближення космічного корабля з місії NASA AMC Dawn до карликової планети Церера - однієї з небагатьох у Сонячній системі, на якій науковці знайшли сліди водяної пари.
Фото:

EPA

«Науковці знайшли життя на Венері» – публікації з приблизно такими заголовками нещодавно з’явилися в багатьох ЗМІ. Але, якщо розібратися, до виявлення життя на Венері та на інших небесних тілах ще дуже й дуже далеко.

У хмарах Венери

Загалом, припущення, що на цій планеті можуть бути якісь мікроорганізми, виникло не сьогодні. 

Щоправда, температура на її поверхні сягає позначки 470°C вище нуля і жодна з навіть дуже «екстремальних» бактерій за таких умов не виживе. Проте на висоті кількадесяти кілометрів температура набагато нижча, і за неї відносно прості форми життя уявити можна. Дослідники спостерігають на такій висоті хмари, які періодично змінюють свою конфігурацію. Може, це і є розмноження венеріанських бактерій?

А 14 вересня науковий журнал Nature Astronomy надрукував статтю міжнародної групи авторів під назвою «Газ фосфін у хмарному покриві Венери». За допомогою потужних телескопів дослідники побачили лінії спектру, які відповідають газу фосфіну. Такий спектральний аналіз давно використовується в астрономії і дає можливість за складом світла від того чи іншого об’єкта досить надійно визначити, є там певні хімічні сполуки чи ні.

У цьому випадку майже немає сумнівів, що у хмарах Венери на висоті понад 50 кілометрів справді є сполука з хімічною формулою PH₃. На Землі фосфін утворюється в результаті або деяких технологічних процесів, або діяльності певних груп бактерій.

Дослідники розглянули різні гіпотези, що могли б пояснити, звідки фосфін взявся на Венері, і дійшли висновку, що жодна з них не є переконливою. Версія про бактерії не виключається, але наявність фосфіну не є переконливим доказом на користь їх існування на Венері. Імовірно, цей газ там утворюється завдяки якимось абіотичним (не пов’язаним із живими організмами) процесам, про які ми поки не знаємо.

Планета Венера на фоні Сонця виглядає маленькою крапкою.
Фото:

EPA/PETER KOMKA

У захованих марсіанських озерах

Інший сусід нашої планети — Марс — традиційно вважається одним із найперспективніших місць у Сонячній системі, де варто шукати життя. 

Сьогодні очевидно, що на поверхні Марса немає великих форм життя. А ось виключити існування мікроскопічних організмів на Червоній планеті не можна. Навіть якщо їх немає на поверхні чи безпосередньо під нею, вони можуть ховатися на глибині.

Принаймні, ми вже знаємо, що під льодовою шапкою біля південного полюса Марса є озеро з рідкою водою. Як відомо, вона є однією із головних умов для існування життя. Щоправда, недостатньою.

Пошуками життя на Червоній планеті займалося кілька космічних місій. Зокрема, зараз на орбіті Марса обертається апарат Trace Gas Orbiter, запущений в рамках місії ExoMars. Він досліджує склад атмосфери, зокрема, динаміку метану – одного з газів, який на Землі утворюють деякі бактерії. А в 2022 році в межах цієї ж місії на Марс вирушить ровер «Розалінд Франклін», обладнаний приладами для пошуку життя.

В океані Європи

Цей супутник Юпітера також є одним із найцікавіших місць у Сонячній системі з точки зору пошуків життя. Орбіта Юпітера разом із його супутниками розташована ще далі від Сонця, ніж Марс, тому сонячного світла їм дістається ще менше, ніж Червоній планеті. Здавалося б, безнадійне місце для живих організмів. Але це лише на перший погляд.

Поверхня Європи вкрита товстим шаром льоду. А під ним розташований цілий океан із води, яка так необхідна живим організмам. Товстий лід може захистити життя від космічного випромінювання. Він же не пропускає і сонячне світло, без якого життя, як довго вважалося, неможливе. Але, виявляється, на нашій планеті є екосистеми, яким Сонце не потрібно.

В 70-их роках минулого століття на дні Тихого океану науковці відкрили особливі гідротермальні джерела. Через чорний колір води, обумовлений великим вмістом сірки, їх назвали «чорними курцями». Виявилося, що навколо них формуються незвичні екосистеми, основою яких є археї. 

Ці одноклітинні організми ще називають архебактеріями, хоча вони дуже сильно відрізняються від справжніх бактерій. Вони споживають сірководень та вуглекислий газ, а завдяки цьому можуть існувати інші організми, які харчуються цими бактеріями або кооперуються з ними.

Відкриття таких незвичних екосистем наштовхнуло дослідників на думку, що дещо подібне може існувати й на інших небесних тілах. Наприклад, на Європі. Різні моделі показують, що там можуть бути як порівняно прості одноклітинні організми, так і складніші та більші. 

Але прямих свідчень на користь їхнього існування немає. В середині 2020-их років НАСА збирається запустити місію Europa Clipper, щоб точніше оцінити умови для життя на цьому супутнику Юпітера.

Енцелад, супутник Сатурна, сфотографований «Вояджером» 1981 року.
Фото:

NASA

У надрах Енцелада

Це ще одна «планета-океан», яка є супутником Сатурна. Енцелад найбільше відомий своїми кріовулканами. Над його південним полюсом на висоту кількасот кілометрів вириваються струмені води з домішками інших речовин. 

Після того, як їх у 2005 році вперше зафіксував апарат «Кассіні», з’явилася гіпотеза, що під товстою крижаною оболонкою Енцелада розташований океан із води. Згодом її підтвердили дослідження руху цього небесного тіла.

Певне уявлення про процеси, що відбуваються в надрах Енцелада, дослідники отримали 5 років тому, коли «Кассіні» пролетів через шлейф речовини, викинутої таким «гейзером», та проаналізував її склад. Сьогодні вважається, що в надрах Енцелада є умови, здатні підтримувати існування відносно простих форм життя.

Позаторік у журналі Nature Communications австрійські та німецькі вчені надрукували результати дослідження, під час якого вони намагалися з’ясувати, наскільки Енцелад придатний для життя. У лабораторії створили хімічне середовище, температуру та тиск, які, як вважається, є в надрах цього супутника Сатурна, і поселили туди кілька видів архей (тих самих одноклітинних, які добре почуваються в гідротермальних джерелах на дні земного океану). Виявилося, що і тут вони почуваються непогано. Отже, життя в океані Енцелада можливе, але це, звісно, зовсім не означає, що воно там є чи колись було.

Сьогодні є кілька проєктів з дослідження гіпотетичного життя на Енцеладі. Над одним із них, Enceladus Explorer (EnEx), працює консорціум німецьких університетів — вони хочуть відправити до цього небесного тіла орбітальний апарат і посадковий модуль.

У далекому минулому Місяця

Сьогодні ніхто серйозно не розглядає можливість життя на супутнику Землі. Вода там є, але в твердому стані. Та в минулому на Місяці цілком могли існувати відносно прості організми.

Позаминулого року вийшла публікація, де розглядається така можливість. Понад три з половиною мільярди років тому з надр Місяця вивергалися гази, зокрема і водяна пара. Вона конденсувалася, утворювала на поверхні окремі водойми і навіть, не виключено, цілий океан. Із цих газів також утворилась атмосфера, яка не давала рідкій воді випаруватися. Вважається також, що у молодого Місяця було магнітне поле, хоча й слабке, але здатне захистити живі організми від космічної радіації.

Життя в таких умовах могло зародитися, а могло й прибути із Землі разом із метеоритами. Адже «обмін речовиною» між нашою планетою та супутником – це доведений факт. На Землі знаходять метеорити місячного походження. А на Місяці, схоже, знайшли земні породи. 

Але, звісно, це все не доводить, що разом із метеоритами можуть подорожувати живі організми. Так само і життя на молодому Місяці лишається лише обґрунтованим припущенням.

Поділитись: