ENRU

«Навчити сексу в СРСР могли тільки в КДБ» — американський режисер

Американський режисер Чед Грасія приїхав в Україну знімати новий фільм. Його перша стрічка «Російський дятел» присвячена розслідуванню трагедії на Чорнобильській АЕС.

Нині він вирішив звернутися до теми сексу в Радянському Союзі. Громадське публікує інтерв’ю, в якому режисер розповів, як у тоталітарній державі використовували секс у політиці, і наскільки змінилося ставлення до цієї теми з часів розпаду СРСР.

Передусім хочу запитати, як би ви охарактеризували в цілому ставлення до сексу в Радянському Союзі?

Насамперед хочу нагадати, що в Радянському Союзі сексу не було, як ви знаєте. А якщо серйозно, узагальнювати важко. Є три основні сфери сексу.

Перша — офіційна. Вона стосується того, яким повинен бути секс, яким йому наказують бути. Ми знаємо, що він мав бути — умовно — 2 хвилини раз на тиждень. Не частіше. Звичайно, — між чоловіком і жінкою, які перебувають у шлюбі. Усе, крапка. Це, як я вже казав, «офіційний» секс.

Друга сфера — це секс звичайних людей. Так би мовити, звичайний секс, як у всіх людей у всьому світі. Насправді люди вели абсолютно нормальне сексуальне життя. Не вистачало сексуальної освіти, але вони не скаржилися.

А є третя категорія — я б назвав її «радянський секс». Коли в життя просочувалися тоталітарні заборони. Саме там і крилися біль, брехня і диявол. Серед іншого — заборона на гомосексуальність, заборона на аборти тощо, усе залежало від періоду, в якому ти жив.

Люди були налякані. Вони боялися, що можуть перейти дорогу колезі або, приміром, сусід схоче отримати їхню квартиру — будь-хто міг звинуватити їх у сексуальному злочині, якого вони не скоювали. 

З іншого боку, впливові члени компартії цілком могли справді їх скоювати: могли ґвалтувати дівчат, це траплялося дуже часто, навіть тут, у маленьких містах України. Це була темна сторона, де ховався диявол радянського сексу. Позаяк відбувалося це в епоху тоталітаризму, коли не було вільної преси, не було вільних судів.

Американський режисер Чед Грасія Фото: Микола Дондюк/Громадське

Ви казали, що не вистачало сексуальної освіти. Чому секс у Радянському Союзі був забороненою темою, таким табу?

Гадаю, є кореляція між тим, наскільки вільне суспільство і тим, наскільки вільно воно говорить про секс. Чим менше свободи в суспільстві, тим більше контролю має держава над кожною людиною. А в тоталітарному суспільстві найглибша форма контролю — згадайте Орвелла! — це спальня, думки та бажання, навіть підсвідомі.

Тобто в Радянському Союзі секс був під таким контролем, що люди не наважувалися навіть розмовляти про це. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вони лізли цілуватися в щоку, але ніби випадково цілували губи | Тест

Герой нашого фільму намагається вести в школах Вінниці уроки сексуального виховання, тому що бачить 14-15-річних хлопчиків і дівчаток з сексуальними розладами. Він бачить вагітних дівчат, які питають: «Як так? Я ж його не цілувала, коли ми були в ліжку!»

Тобто не розуміє, як завагітніла.

Абсолютно! Доктор Михайло Штерн (радянський сексолог, енциклопедист і дисидент — прим. ред.) бачив страждання закритого суспільства, намагався зробити його більш відкритим. І зазнав невдачі, звичайно.

Хоча ось що цікаво: вчора ми розмовляли з асистенткою доктора, яка працювала 30-40 років в ендокринології і спеціалізувалася в тому числі на сексуальних проблемах. Навіть зараз вона не може вимовити слово «секс». 

Доктор Штерн пише, що 15-20 хвилин під час кожного прийому витрачалося на те, аби просто зрозуміти, яку проблему має пацієнт. Йому казали: «У мене проблема з ЦИМ». Але як зрозуміти, яке саме ЦЕ? 

Звичайно, люди завжди хвилюються, навіть нині в Америці, але ти приходиш до лікаря, на стіні постер, де можна показати, що саме болить. Натомість представники влади називали ці візуальні засоби порнографією. Це використали проти нього в суді — мовляв, доктор показує дітям порнографію.

Американський режисер Чед Грасія Фото: Микола Дондюк/Громадське

Як гадаєте, чому люди досі соромляться вимовити слово «секс»? Як це табу впливає нині на людей?

Якщо хочете почути глибоку, чесну, психологічно розгорнуту відповідь, я вважаю, що всі ми — тварини, але цивілізація змушує переконувати себе в тому, що це не так. Сексуальний акт — це одна з речей, в якій ми не можемо приховати внутрішніх тварин. Це глибокий парадокс гуманітарної психології.

Ми можемо розмірковувати про Шекспіра, Пушкіна і Стравінського. Але водночас маємо сексуальні потреби — такі ж, як у кішок і собак на вулиці. І це створює когнітивний дисонанс.

Ви казали про «сексуальну утопію» після жовтневої революції. Ви можете про це розповісти? 

Це дуже цікаво! Як ми знаємо, у царську епоху, особливо в 19 столітті, церква була дуже сильною. Це добре показав у своїх творах Толстой — був страх сексуальності, вона жорстко контролювалася, секс був чимось, за що має бути соромно.

Що сталося після революції? Було сказано: зірвімо всі маски, скинемо одяг і житимемо чесно, без лицемірства.

Це зокрема стосувалося і сексуальної сфери. Був шалений час.

У кількох маленьких містах була ідея, що всі хлопчики й дівчатка мають реєструватися і не повинні просто дружити, натомість мусять вибирати партнера зі списку для сексу.

А якщо народиться дитина — нічого, його виховає «комуналка». 

Варто зазначити, тоді аборти стали легальними, так само, як і «мужолозтво» — гомосексуальність.

Звичайно, ідеться про великі міста. І культурне сприйняття сильно змінилося: ніхто не ходив, узявшись за руки, під райдужними прапорами.

А ось починаючи з 1933 року відкритість стосовно сексуальності повністю закрилася Сталіним.

Чому це сталося?

Гадаю, Сталін хотів «порядку», хотів контролю над громадянами в усіх сферах. Мабуть, він мав хворобливий страх перед усім «нетрадиційним». Як у Саудівській Аравії і навіть деяких частинах Америки, де донині переслідують геїв.

Історія одного з героїв фільму заснована на листі, який ми дійсно знайшли. Лист написаний у 1925 році і адресований лікареві, в якому чоловік розповідає, як дізнався, що він гей і як знайшов кохання свого життя — вони прожили разом 26 років.

Зрештою обидва чоловіки опинилися в ГУЛАГу. Найімовірніше, вони загинули. Як і багато інших геїв, які потрапили до таборів після 1933 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розправи над чеченськими геями: як режим Кадирова вбиває людей за сексуальну орієнтацію

Це актуально і нині, це послання росіянам і навіть багатьом українцям. Про це треба пам’ятати.

Американський режисер Чед Грасія Фото: Микола Дондюк/Громадське

Ви казали, що навіть у Сполучених Штатах геї не мали рівних прав, були проблеми з правами жінок. Та в 70-ті ситуація стала поліпшуватися. Щось подібне було в Радянському Союзі? Чи була якась «відлига»​ у цій сфері? 

Звичайно, сталінська епоха і війна, що припала на неї, відзначилася сексуальними злочинами, в основному проти жінок, як з боку німецьких військ, так і з боку радянських. Це було фактично десятиліття сексуального жаху.

Коли Сталін помер і почалася відлига, відкритості стало трохи більше. Ми розмовляли з багатьма людьми про життя в 60-х і 70-х і вони казали:

«Ми вели звичайне сексуальне життя. Єдине — було мало особистого простору. Жили в дуже маленьких кімнатах у комунальних квартирах. І стіни там були такими тонкими...»

...що всі знали: сусіди займаються сексом.

Так! Тож треба було весь час щось вигадувати, винаходити. Приміром, домовлятися з сусідом: «Слухай, ти йдеш гуляти у вівторок, а я в середу».

Або ось — моя улюблена історія! У парках є такий атракціон — колесо огляду, і якщо ви доплачували рубль, його могли зупинити, тож ви мали 5-10 хвилин вільного часу. Радянські люди були дуже винахідливі в цьому сенсі.

Одна з історій у вашому фільмі про секс-шпигуна. Що вам узагалі вдалося дізнатися про секс-шпигунів?

Під час Холодної війни не існувало ефективнішого способу підловити політиків, ніж секс. І в США, і в Радянському Союзі. 

Я виявив, що з 60-х років діяла велика, масштабна програма з пошуку молодих хлопців і дівчат — їх називали «Ластівки і Ворони». Їх вербували КДБ, проводили з ними секс-тренінги. Тобто, за іронією долі, одним з небагатьох місць, де було можна навчитися сексу, був КДБ. Якщо там вважали, що ти можеш бути хорошим секс-шпигуном, вони збирали по 100 студентів у класі та показували порнографію. Фактично студентів змушували дивитися, як інші люди займаються сексом. Відтак вони повинні були займатися сексом один з одним.

Десь за півроку навчалися вже основам марксизму-ленінізму, а також як ідентифікувати геїв. Позаяк були і геї секс-шпигуни. 

У Москві, Петербурзі, у Східній Європі та в таких містах, як Лондон, Париж працювало близько 10 тисяч секс-шпигунів. Вони були неймовірно успішні!

Був навіть особливий різновид: 40-50-річні чоловіки, які спеціалізувалися на секретарках НАТО та інших стратегічно важливих організацій у Східній і Західній Європі. 

Траплялися випадки, коли з цими жінками одружувалися, жили довгі роки та просили приносити матеріали про їхнє керівництво.

Узагалі, програма діє донині. Щоправда, інформацію знайти дуже складно.

Американський режисер Чед Грасія Фото: Микола Дондюк/Громадське

Підписуйтесь на наш канал в Telegram