Життя

Розправи над чеченськими геями: як режим Кадирова вбиває людей за сексуальну орієнтацію

26 травня, 2017 15:47
Життя/Розправи над чеченськими геями: як режим Кадирова вбиває людей за сексуальну орієнтацію
Зберегти
Вигляд
Про дві хвилі репресій щодо гомосексуалів у Чечні, причетності до них перших осіб республіки, а також інтерв’ю тих, хто вижив.

В Чечні протягом останніх тижнів затримали більше сотні чоловіків, яких силовики запідозрили в гомосексуальності. Про це повідомляло російське видання «Новая газета», посилаючись на «безпрецедентно велику кількість джерел», зокрема співрозмовників у місцевих управліннях МВС, ФСБ, в прокуратурі та адміністрації республіки.

Наголошувалось, що у таких затриманих «вкрай мало шансів залишитися живими», оскільки родичі не будуть вимагати розслідування їхнього затримання або вбивства. Також повідомлялося про загибель принаймні трьох людей.

Згодом стало відомо про вбивство силовиками 30 гомосексуалів. Журналістка «Новой Газеты» Олена Мілашина повідомила Громадському, що такі «зачистки» в Чечні почали проводитись із середини березня і тривають досі.

При цьому членкиня ради з прав людини при голові Чечні Хеда Саратова в своєму останньому інтерв’ю фактично визнала, що до представників ЛГБТ-спільноти в республіці «ставляться вкрай нетолерантно і що мешканці Чечні підтримують владу в питанні затримань, катувань і вбивств таких людей».

Чеченська влада заперечила можливість таких «чисток», оскільки, за словами речника президента Рамзана Кадирова, «не можна затримувати і гнобити того, кого просто немає в республіці».

«Якби в Чечні були такі люди, у правоохоронних органів не було б ніяких турбот з ними, оскільки самі родичі відправили б їх за адресою, звідки не повертаються», — сказав Альва Карімов.

Правозахисна організація Human Rights Watch підтвердила правдивість повідомлень про катування і вбивства гомосексуалів у Чечні. Представники організації заявили, що мають інформаціїю про викрадення, затримання і катування десятків чоловіків, а також загибель щонайменше трьох.

Громадське публікує на засадах партнерства матеріал видання «Новая газета» про дві хвилі репресій щодо гомосексуалів у Чечні, причетність  до них перших осіб республіки, а також інтерв’ю тих, хто вижив.

ПЕРША ХВИЛЯ РЕПРЕСІЙ

Вона розпочалась цілком «традиційно» для Чечні. У 20-х числах лютого був затриманий чоловік, який перебував, за даними видання, у стані наркотичного сп’яніння. Треба зазначити, що у Чечні однотипними методами борються не лише з терористами, салафітами і гомосексуалами, але і з наркозалежними і навіть — порушниками правил дорожнього руху: спочатку правоохоронці досліджують їхні телефони.

Під час вивчення даних телефону затриманого, виявили фотографії та відеозаписи відвертого змісту і десятки контактів місцевих гомосексуалів. Саме ця база даних і спровокувала першу хвилю затримань і розправ. До того часу, коли керівник проекту GayRussia.ru Микола Алексєєв втягнув у свою загальноросійську акцію Кавказ, у Чечні вже були вбиті. Проте сама хвиля спадала.

Принаймні, в одній із секретних в’язниць, що фігурує буквально в усіх свідченнях опитаних людей, на момент подачі заяви від активістів GayRussia.ru, затриманих за підозрою в гомосексуальності вже випустили. А зараз в’язниця знову заповнена.

Про секретну в’язницю в місті Аргун стало відомо від джерел у силових структурах ще півтора тижні тому. Формально це кілька порожніх будівель. У 2000-х тут була розташована військова комендатура, потім районний відділок МВС. Зараз він переїхав у нове місце, а колишня комендатура стала одним з чисельних місць таємного утримання людей в Чечні.

Колишня військова комендатура в Аргуні

Також джерело видання, що наразі перебуває в Європі, вислало  фотографію із зображенням поліцейських. Фотографію супроводжував коментар про те, що вони були першими, хто почав знищувати гомосексуалів в Аргуні.

Цю фотографію потім знайшли в мережі Instagram, в акаунті Аюба Катаєва, очільника відділку МВС Росії у місті Аргун. На фоні співробітників чеченської поліції чітко видно двох: спікера парламенту Чечні Магомеда Даудова (відомого на прізвисько «Лорд») і самого начальника відділку МВС у місті Аюба Катаєва. Фотографія була розміщена в мережі 7 березня.

Магомед Даудов («Лорд») та начальник ОМВД по Аргуні Аюб Катаєв Фото: Instagram Аюба Катаєва

За даними від джерел видання, зокрема тих, хто перебував в аргунській в’язниці, саме «Лорд» був присутній під час звільнення затриманих і при передачі їх родичам. Слідство може легко перевірити регулярність відвідувань спікером чеченського парламенту покинутої військової комендатури у лютому й березні. Один з найпростіших способів — перевірити телефон Даудова за базовими станціями операторів мобільного зв’язку, під обслуговування яких потрапляє адреса: вулиця Кадирова, 99б.

Доволі важливий факт: відділок МВС в Аргуні розташований тепер за іншою адресою і обслуговується зовсім іншими базовими станціям. Який був привід приїжджати за старою адресою? Також зі свідчень, отриманих виданням і активістами Російської ЛГБТ-мережі, випливає, що серед затриманих була велика кількість «випадкових жертв».

Телефони затриманих були спеціально залишені увімкненими: і всі чоловіки, які на них дзвонили (навіть з побутового приводу), одразу ж потрапляли до «павутиння» масової кампанії за «сексуальну чистоту» Чечні. Їх також незаконно затримували, били, катували струмом і, у кращому випадку, відпускали за величезний викуп. Були ситуації, коли родичі були змушені у терміновому порядку продавати квартири та майно, щоб врятувати своїх близьких.

На жаль, врятувати виходило не всіх.

Наразі відомо про трьох загиблих. Їхня смерть перехресно підтверджена чисельними свідченнями (як очевидців убивств, так і джерел у правоохоронних органах). Також є свідчення про потенційну четверту жертву.

Жива ця людина чи ні — зможе з'ясувати лише Слідчий комітет Росії. Але за роки звернень до СКР із заявами про злочини, була виявлена сумна тенденція: будь-яка заява про злочин (якою за законом про ЗМІ автоматично є будь-яка публікація, тим більше та, що інформує про факти насильницької смерті) СКР реєструє як звернення і не проводить жодної перевірки.

Генпрокурор Юрій Чайка (праворуч) та голова СК Олександр Бастрикін

Фото: прес-служба президента Росії

Протягом останніх двох років — рівно з моменту вбивства Бориса Нємцова, яке очевидно зійшло з рук замовникам, — масові репресії у Чечні стали поганою традицією. І щоразу вони стають катастрофічнішими за своїми масштабами і абсурднішими за своїми приводами. Відсутність адекватної правової реакції з боку федеральних правоохоронних органів забезпечує правовий імунітет чеченським силовикам.

Це — класичний випадок «принципу Омерти», закону честі італійської мафії, за якою дані про кримінальну діяльність не підлягають розголосу. З іншого боку, масовим репресіям, сприяє і мовчанка самих мешканців Чечні.

Однак, кампанія проти місцевої ЛГБТ-спільноти має шанси покласти край чеченській мовчанці. Протягом останніх днів видання отримало чимало повідомлень на гарячу лінію. Очевидно, що люди перемагають страх, оскільки хочуть розповісти, що з ними сталося. Цьому, можливо, є пояснення. Справа в тому, що представники ЛГБТ-спільноти відрізняються від всіх інших активістів і правозахисників. Можна перестати бути правозахисником, можна змінити свої політичні погляди, можна навіть змінити релігію. Але не можна — колір шкіри чи свою сексуальну природу.

Саме тому ЛГБТ-активісти і темношкірі стали у США мотором руху за права людини. Саме тому в Чечні переслідувані гомосексуали перестають мовчати.

Є ще одна обставина: у Чечні в будь-якого затриманого, за які б гріхи його не взяли, завжди є шанс залишитись живим. У всіх — але не в гомосексуалів. Щойно факт особливої сексуальної орієнтації стає публічним — саме чеченське суспільство не залишає їм права на життя. Люди, загнані в кут, втрачають страх.

ГОВОРЯТЬ СВІДКИ. СВІДОК ПЕРШИЙ

Кілька років співробітники правоохоронних органів тримали мене на гачку. Шантажували, я платив гроші поліцейським: щомісячно кілька десятків тисяч. Плата за мовчанку. У них було зняте на телефон відео з моєю участю. У ментів є провокатори, як правило, це наркозалежні, яких схопили. В обмін на свободу і мовчанку вони погоджуються співпрацювати, підставляти людей — все нових і нових «клієнтів», яких можна шантажувати.

В республіці для поліцейських це прибутковий бізнес. У багатьох ментів є подібна «клієнтура», видавати прізвища та імена навіть своїм начальникам вони самі не зацікавлені — залишаться без грошей.

Не дивлячись на данину, періодично мене забирали до відділку, били, катували струмом, знущались і принижували. Хотіли, щоб я назвав імена інших геїв. Після побиття я день-два відлежувався у друзів, щоб синці трохи зійшли, лише потім повертався додому — родині говорив, що побився. Так тривало два роки.

У мене звичайна родина, багато родичів. Довгий час я не хотів миритися з тим, що я гей, думав, що це хвороба і що якщо з нею боротися, то можна у собі це подолати. Я хотів власну родину. Женився. Був впевнений, що з часом це мине.

Їхати з республіки (щоб жити відкрито) я не хотів — було страшно за своїх родичів. В разі розголосу ганьба ляже саме на них. Але в певний момент я не витримав знущань, кинув усе і втік до Москви. Думав розпочати нове життя. Щоб хоч якось захистити себе, я написав заяву до МВС і прокуратури про те, що мене переслідують співробітники поліції у Чечні, систематично б’ють та шантажують.

У Москві мої заяви відмовились навіть приймати — сказали: «Ви там у себе самі розбирайтесь. Ми втручатися не будемо». Через кілька місяців моєї втечі мене знайшли і в Москві. Побили. Почали знову вимагати гроші. Я хотів накласти на себе руки. Не повісився лише тому, що знайшлись люди, які дозволили мені поїхати з країни. Зараз я ходжу до психолога і розумію, що дарма я не зробив цього раніше.

Такого цькування геїв, яке відбувається зараз вдома, у нас не було ніколи. Розпочалось це у 20-х числах лютого. Поліцейські взяли одного хлопця під «лірикою» (протисудомні таблетки на основі речовини прегабалін. Викликають ейфорію, популярні серед наркозалежних), залізли у його телефон, а там порногалерея, відео, безліч контактів, переписок з іншими геями.

Все це дійшло до «Лорда», він оскаженів. За цими контактами почались масові затримання. Людей забирали з роботи, з дому, навіть якщо людині просто не пощастило опинитися записаним до телефонної книги. Почалась ланцюгова реакція.

Затриманих катували, саджали на пляшку, били струмом. Деяких жорстоко били і повертали родичам, як мішок з кістками. Я точно знаю про дві смерті.

Якщо тебе викрали, вийти звідти можна трьома способами: заплатити шалені гроші — я чув про суму в півтора мільйона, або здати інших. Або ще вони самі можуть здати до рук родичів. Віддають з коментарями «розбирайтесь самі». Більшість тих, кому вдалося вийти, — втікають і переховуються.

СВІДОК ДРУГИЙ

Територія, до якої мене привезли, виглядає покинутою, але це не так. Це більш схоже на закриту в’язницю, про існування якої офіційно не знає ніхто. В сусідньому приміщенні сиділи «сирійці» — хлопці, яких підозрюють у зв’язках з тими, хто воює у Сирії, або їхні родичі, або ж ті, хто по дурості поїхав до Сирії, розчарувався і втік додому. Сидять вони там роками. Ще сидять ті, кого беруть на наркоті. Наркотики різні, але в основному це психотропний препарат «лірика», за їхнє вживання в республіці суворо карають.

Нас було кілька десятків людей, кількість постійно змінювалась. Когось відпускали, потім завозили нових. Ми сиділи у великому кам’яному приміщенні з іншими ув’язненими. В цьому приміщенні нам виділили невелику ділянку в кутку, приблизно 2 на 3 метри, за кордони якого ми не мали права виходити. Сиділи так днями, тижнями, деякі — місяцями. Три рази на добу нас виводили до туалету — окремого приміщення на вулиці.

Також кілька разів на добу нас виводили і били — це називалося допит, профілактика, розробка, — як бажаєте. Головне завдання у них було: встановити твоє коло контактів. Вони думають, якщо ти взятий за підозрою, автоматично все коло твоїх контактів — геї. Саме тому наші телефони після вилучення не вимикали: чекали, щоб хто-небудь написав чи зателефонував. Будь-який чоловік, який за цей час зателефонує чи напише — уже нова здобич.

Найчастіше цим людям телефонували і обманним шляхом запрошували на зустріч.

Нам чіпляли на руки дроти від електрошокера і крутили ручку динамо-машини, вироблявся струм. Це боляче. Я терпів як міг, потім втрачав свідомість і падав. Коли виробляється струм і тіло починає трясти, ти перестаєш міркувати і починаєш волати. Весь час ти сидиш і чуєш крики людей, яких катують.

Щойно людину завозять на територію, одразу ж починаються тортури. Струм, побиття поліпропіленовими трубами. Били нас завжди лише нижче пояса — ноги, стегна, сідниці, поперек. Говорили, що ми «собаки, які не мають права на життя». Примушували інших ув’язнених над нами знущатись. Вони сидять там роками, більшість уже втратили надію на звільнення. І особливого вибору в них нема. Ми розуміли.

Ще били палицями. Нас ставили у два ряди один навпроти одного, кілька десятків людей. Видавали палиці, схожі на біти. І кожний проходив через цей стрій. 3-4 палки перетерпіти тяжко, це дуже боляче, а коли проходиш через 20 — далеко не всі можуть витримати. Я не знав, як впоратись із болем, хоча завжди вважав, що маю високий больовий поріг. Щоб перетерпіти біль, я на противагу тортурам почав гризти свої руки до крові. І це допомагало.

Деяких били з особливою жорстокістю. Був один чоловік, він сидів там довше за нас, був абсолютно зломлений. Його так били, що на тілі були відкриті рани. Його віддали родичам, а через деякий час стало відомо, що його поховали.

Окрім фізичних катувань знущались і принижували морально: ображали, примушували прибирати територію, плювали в обличчя. І весь час підкреслювали — «вам уже не жити, від вас відмовились, вас не випустять!». Кожного дня привозили нових людей — «допити», випадкові дзвінки на телефони провокували нові затримання.

Через кілька тижнів, коли люди вже були доведені до тваринного стану, викликали родичів. Хто погоджувався і приїжджав — тих також принижували окремо, а потім віддавали людину на руки.

ПОВІДОМЛЕННЯ НА ГАРЯЧУ ЛІНІЮ 29.03.2017 — 02.04.2017

Повідомлення, що надходили на гарячу лінію Російською ЛГБТ-мережі [email protected], організованої для допомоги мешканцям Чечні. Період надходження повідомлень: 29 березня — 2 квітня. Всі історії публікуються зі згоди інформантів.

***

Хлопець із Грозного, гей. Приїхав кілька місяців тому до міста N. Хотів тут облаштуватись і залишитися, але не знайшов роботу і повернувся до Чечні в середині березня. Спробував зв’язатися з другом, але друг не відповідав. Вийшов на зв’язок лише через тиждень і повідомив, що його щойно відпустили чеченські силовики. Затримали його за підозрою в гомосексуальності.

У спробі добитися зізнання його били шлангом, катували електричним струмом. Він повідомив, що на момент його перебування у силовиків у тому ж приміщенні утримували близько 30 осіб. За словами самих силовиків, команда на затримання надійшла від керівництва республіки. Затриманих примушували здавати контакти інших геїв. При цьому, що більше людина повідомляла, то довше її утримували.

***

Ще один хлопець, який звернувся по допомогу на гарячу лінію, розповів, що його знайомого також затримали за підозрою в гомосексуальних вподобаннях. Причина — листування у мережі «Вконтакте». Пізно ввечері до його будинку під’їхала чорна «Тойота Камрі» без номерних знаків. Люди у формі спеціального підрозділу швидкого реагування «Терек» посадили хлопця до машини і відвезли у невідомому напрямку й нічого не повідомили про причини затримання його родичам.

Хлопця тримали кілька днів, катували. Родичі змогли встановити місце незаконного утримання свого близького. Батькові пообіцяли, що сина з ганьбою покажуть на місцевому телебаченні і відпустять. Його справді відпустили, на яких умовах — невідомо. Також невідома його подальша доля. Відомо лише, що з Чечні він не виїжджав.

***

Анонімний чоловік повідомив про те, що був затриманий і став свідком масових катувань підозрюваних у гомосексуальності в комендатурі у покинутому бетонному бараці поряд з містом Аргун. Сам він був затриманий 28 лютого. Разом з ним у бараці перебували ще 15 осіб, серед яких був відомий у Чечні перукар і телеведучий. Затриманих били, катували струмом.

На фотографіях, які передав чоловік, видно великі гематоми ніг та попереку. Затриманих фактично не годували. Часто забивали до смерті. 5 березня одного з чоловіків забрали з комендатури батько і брат.

Родичі надягли на нього наручники і відвезли у невідомому напрямку. Додому він не повернувся. Іншим сказали: «Якщо у вашій родині є чоловіки, вони теж вас уб’ють».

Сам чоловік був відпущений на свободу 7 березня. Умови свого звільнення він не пояснив, сказав лише, що у Чеченській республіці він офіційно вважається загиблим. Чоловік зміг покинути територію Чечні разом зі своєю родиною. Зараз він перебуває за межами Росії.

/Олена Мілашина, Ірина Гордієнко, «Новая газета»

Пов`язані новини