ENRU

Недоведена історія: Професор буде судитися зі студенткою за звинувачення у хабарництві

«Я не платила жодного хабара в моїй країні, аж доки не прийшов час захищати мою докторську дисертацію» — цими словами починається стаття колишньої студентки Київського національного університету імені Т. Шевченка Юлії Мендель в американському виданні Politico. Авторка звинувачує свого колишнього наукового керівника, доктора філологічних наук Юрія Коваліва у тому, що три роки тому він не приймав роботу, доки вона не поклала поміж сторінок 200 доларів. Статтю було опубліковано 30 січня.

Захист Мендель проходив чотири роки тому. Як розповів проректор з навчальної роботи університету Володимир Бугров, дирекція підняла документи, щоб дізнатися в кого захищалася авторка, оскільки в статті ім’я не вказане. Так дізналися, що науковим керівником був саме Ковалів, а відтак — його запросили до ректора.

«У вас є два варіанти: перший варіант — ви подаєте до суду, тоді університет підтримає Вас, як людину, яка звертається за захистом свої репутації. Якщо Ви не подаєте — Ви автоматично визнаєте звинувачення. Тоді університет піднімає питання про Ваше перебування тут», — виклав Бугров суть розмови, що сталася між ректором та Ковалівим.

 

Сам професор вже заявив, що подаватиме до суду про захист ділової репутації. На сьогодні вже відомо, що суд буде проходити в Херсоні, однак, дату ще не призначено.

 

«Те, що вона пише, — там багато вигадок. Вигадок про те, що, мовляв, там не було кворуму (під час захисту наукової роботи — ред), — розповідає Ковалів, — і стаття дуже дивно написана — суцільними натяками».

 

«До вас ніхто не підійде і не буде вимагати — з тебе 200 доларів. Але ця такса є, — розповідає Юлія, — є тарифи і по тарифах всі знають скільки ти маєш платити <...> З тебе роблять якогось дурного, неосвіченого, недосвідченого. І мені кажуть (на кафедрі — прим.) 200 доларів. Я приходжу на наступний раз з цими 200 доларів. Мені було настільки соромно — я втекла в інший кінець кафедри. Він мене гукає, каже «Чого ти туди втекла?» При мені перераховує ці гроші і каже «Тепер я бачу, що твоя робота добра», — описала ситуацію Мендель.

Підтвердити доказами свої свідчення колишня аспірантка не може. За її словами, тоді вона навіть не зрозуміла, що сталося. А подавати заяви до ректорату та правоохоронців її відговорили.

«Звичайно, до стіни мене ніхто не пришпилював. Однак, коли ти ідеш проти такої системи, — ти підставляєш й інших аспірантів, які захищаються». Відповідаючи на запитання, що ж робитиме в суді — на хвилину задумується і відповідає, що «хотіла б побачити юридично грамотно оформлений позов». Окрім того, Мендель переконана, що саме університет має доводити неправдивість її слів, оскільки «якщо видання публікує статтю журналіста — це означає, що в нього вже є певна репутація, певний досвід і довіра до нього».

Але саме зібрані докази необхідні для того, щоб ствердити позиції студента, який виступає проти своїх викладачів. На цьому наголошує Марія Сімонова, координатор проекту «Чисті виші», який вже сім місяців моніторить ситуацію в українських ВНЗ. І відсутність доказів ставить питання незаангажованості Юлії Мендель.

 

 

«Перше, що потрібно робити, — це збирати докази: сканувати переписки, якщо такі були, записувати розмови, якщо такі були телефоном, записувати розмови в реальному житті. Тому що, якщо людина бере на себе відповідальність звинувачення, вона має бути свідома того, що потім треба бути це довести», — зазначає Сімонова.

Водночас експерт наголошує: незважаючи на те, що зараз майже неможливо підтвердити історію чотирирічної давнини, є свідчення, що в КНУ здирництво присутнє, зокрема, в Інституті журналістики.

«Проблема в тому, що викладачі не бояться це робити. Скажімо так, наприклад, я — викладач, я вимагаю з вас — зі студента — хабар. Я знаю, по-перше, що в суді цей факт дуже важко довести, по-друге, дуже буде важко мене посадити, ну майже неможливо. Плюс — навіть буде дуже важко звільнити мене з цього університету».

Для того ж, щоб притягти до відповідальності викладача, необхідні дві основні речі: гуртуватися студентам та збирати факти. Це спрацювало у Національному педагогічному університеті ім. Драгоманова: студенти збирали факти, сканували документи та записували розмови, чим довели, що директор Інституту розвитку дитини займалася системною корупцією. Матеріали вони принесли до Міністерства освіти і станом на сьогодні інститут повністю переформатований.

/Олександра Комісарова,
/відео Косса Казимка, Ірен Мороз, Олександра Максименка, Олександра Назарова