Нейробіологи зі США знайшли джерело песимізму в головному мозку

Американські вчені виявили, що за песимістичне сприйняття та тривожність відповідає підвищена активність хвостатого ядра головного мозку. При стимуляції цієї ділянки піддослідні тварини частіше відмовляються від отримання великої винагороди, що несе за собою невеликі негативні наслідки.

Дослідження опублікували в журналі Neuron.

Група вчених із Массачусетського технологічного інституту вирішила перевірити, яку роль у появі ірраціональних тривожних думок грає хвостате ядро ​​— невеликий білатеральний відділ мозку, що відповідає за процеси пам’яті, уваги, когнітивний контроль і емоційну реакцію.

Для цього вони вживили в головний мозок двох макак-резусів електроди для інвазивної мікростимуляції: такий метод допомагає впливати на мозок прицільно, активуючи невеликі та точні ділянки кори.

Також дослідники імплантували електроди для читання електричної активності мозку мавп без стимуляції.

Макаки взяли участь в класичному експерименті вирішення конфлікту наближення-уникнення (approach-avoidance conflict), який зазвичай виникає в ситуаціях, результат яких може бути як позитивним, так і негативним. Гарна ілюстрація такого прикладу — вступ в шлюб. У цього рішення є як позитивні, так і негативні наслідки, і при його прийнятті перші повинні переважити другі: в іншому випадку рішення буде відкинуто.

Песимістично налаштовані люди з підвищеною тривожністю зосереджуються на негативних наслідки більше, ніж на позитивних, і частіше уникають прийняття конфліктних рішень.

Під час експерименту макакам показували екрани, на яких були зображені дві горизонтальні лінії: червона і жовта. Довжина червоної лінії позначала кількість частування, яке отримає макака, а жовта лінія — тиск струменя повітря, який буде направлений ​​в її обличчя (струмінь повітря в експериментах з тваринами зазвичай використовують в ролі негативного підкріплення).

Найчастіше лінії були пропорційні один одному: тобто для отримання більшого частування макаці потрібно було отримати струмінь повітря сильніше. Тваринам при цьому можна було зробити вибір: або прийняти рішення отримати велике частування і струмінь повітря, або відмовитися та отримати набагато менше частування, але при цьому повністю виключити негативні наслідки.

Вчені з’ясували, що при стимуляції приблизно чверті ділянок хвостатого ядра (25 ділянок) макаки частіше вибирали отримання частування без струменя повітря, коли стимуляція 13 інших ділянок змусила макак частіше приймати конфліктне рішення.

Цікаво, що після закінчення мікростимуляції ділянок хвостатого ядра макаки продовжили відмовлятися від отримання більшого частування, уникаючи прийняття рішень в 78 відсотках випадків: це говорить про тривалий ефект підвищеної активності хвостатого ядра на процес прийняття рішень. При цьому тривалого ефекту при стимуляції ділянок, які штовхають макак до приймання рішення, не спостерігалося.

Дослідники відзначили, що уникнення конфліктних рішень також було пов’язано з активністю хвостатого ядра в бета-діапазоні (з частотою від 14 до 30 Гц). Активність нейронів в такому ритмі характерна для підвищеної розумової діяльності та емоційного збудження.

Дослідників вважають, що цей експеримент може в майбутньому допомогти в діагностиці та лікуванні психічних розладів за допомогою неінвазивних методів стимуляції мозку.

Раніше ми розповідали, що вчені імітували вплив медитації на мозок, за допомоги спалахів світла.