Нема вугілля — нема світла. Чому українців лякають віяловими відключеннями

Брудне, але дефіцитне вугілля

На початку листопада на Конференції ООН щодо змін клімату понад 40 країн (зокрема й Україна) домовилися поступово відмовлятись від використання вугілля під час виробництва електроенергії. Трохи парадоксальною ситуацію робить те, що саме зараз у світі триває дефіцит вугілля, за нього точиться боротьба на ринках, проте Україна в цій боротьбі не найуспішніша. А для чого нам узагалі вугілля?

Ідеться про енергетичне вугілля, яке спалюють на теплових електростанціях (ТЕС) і теплоелектроцентралях (ТЕЦ), і в такий спосіб виробляють електроенергію. Попри плани низки країн відмовитися від теплової генерації, яка зумовлює зміни клімату, вугілля досі відіграє важливу роль — в Україні так точно.

Як свідчить статистика Укренерго, 5 листопада ТЕС виробили третину від усієї електроенергії в Об’єднаній енергетичній системі України — 32,76%. Більша частка (49,75%) припадає лише на атомну енергетику.

Це спричиняє занепокоєння через брак вугілля на ТЕС і ТЕЦ напередодні зими, коли споживання електроенергії тільки збільшується. Ще й економіка зростає після коронакризи: зокрема, за 9 місяців 2021 року споживання зросло майже на 7% проти 2020-го.

Востаннє загальні дані Міненерго публікувало 25 жовтня — і це була вкрай невтішна статистика: 701,3 тисячі тонн фактичних запасів вугілля, а за планом потрібно майже 3 млн. Це навіть менше від необхідного мінімуму (він становить 758 тисяч тонн).

Водночас міністерство продовжує публікувати дані щодо кожної окремої ТЕС. Так, станом на 5 листопада на 12 ТЕС було 528,8 тисячі тонн вугілля — уже майже на 200 тисяч тонн менше від необхідного мінімуму.

Проблема полягає в тому, що коли починається опалювальний сезон — вугілля спалюють більше й швидше, тож навіть за наявності його важко встигати підвозити на склади. Слід було готувати санчата влітку, аби нині вже спалювати вугілля, а не наповнювати ним склади.

Як свідчить статистика Міненерго, лише на чотирьох ТЕС із дванадцяти за добу зазвичай привозять більше вугілля, ніж спалюють.

Якщо відкрити статистику Укренерго — можна побачити, що 17 енергоблоків різних ТЕС уже не працюють через відсутність палива. Робочих енергоблоків лишилося 23.

І тут хтось запитає, а чи буде відповідальність за провал підготовки до зими? Можливо. Через відсутність передбачених планом запасів вугілля регулятор анонсував перевірки ТЕС. Але найбільше покарання, яке він може призначити — 1,7 млн грн штрафу.

Що спричинило кризу?

У міжнародному масштабі головний «винуватець» — Китай: Піднебесна розсварилася з Австралією та заборонила імпорт її вугілля. Ще раніше КНР скоротила власний видобуток з метою поступової відмови від «брудної» генерації. Але нині, під час відновлення світової економіки після пандемії, попит на сировину зростає.

Через це Китай та низка інших країн Азії скуповують і газ, який зазвичай надходив до Європи: як наслідок, ціни на газ там зросли, а попит на вугілля виріс. Ми розповідали про причини здорожчання газу в Європі та шантаж з боку «Газпрому».

Зрештою у світі виник дефіцит енергоресурсів, ціна газу та вугілля почала зростати, а конкуренція за них посилилась.

Проте з внутрішніми справами в нас теж не все гаразд. Минулий опалювальний сезон Україна закінчила з дуже малими запасами вугілля (ми писали про тодішню енергетичну кризу). З настанням теплої погоди ТЕС, за всіма правилами та законами здорового глузду, мали б почати підготовку до наступного опалювального сезону й накопичувати вугілля. Але цього не відбулось.

Вітчизняні ТЕС належать трьом компаніям: ДТЕКу олігарха Ріната Ахметова (це монополіст ринку, що має аж 8 електростанцій), державному Центренерго (він власник трьох ТЕС), а також Донбасенерго, що має одну станцію — Слов’янську.

Як видно з графіка вище, державна компанія має наднизькі запаси вугілля: по-перше, видобуток на державних шахтах знижується, по-друге, управління там таке собі — аж до початку 2021 року менеджмент Центренерго діяв на користь олігарха Ігоря Коломойського (про це, зокрема, розповідали «Схеми» та «Бізнес-Цензор»).

Окрім цього, минулої зими електростанціям Центренерго через брак вугілля довелося спалювати дорогий газ. Унаслідок цього фінансові справи в компанії були геть кепські, обігових коштів не вистачало, тож купівля вугілля для поповнення складів була проблемою. До всього, тривалий час вартість електроенергії в Україні була низькою — це позначилось і на Центренерго, і на ДТЕК.

Монопольні ігри ДТЕК

Компанія Ріната Ахметова домінує в тепловій генерації України (на її електростанції припадає близько 70% виробленої енергії), а звинувачення у зловживанні монопольним становищем стали для неї вже звичними.

Якщо увімкнути телеканали Ахметова — можна побачити, як різні експерти, колишні (а подеколи й чинні) депутати та експрем'єри завзято виступають проти імпорту електроенергії з Білорусі та Росії. Втім, його частка дуже мала — близько 1%. Натомість постачання, скажімо, дизелю ніколи не викликало аж такого протесту попри те, що російське й білоруське паливо займає 2/3 ринку.

ДТЕК домігся введення заборони імпорту електроенергії з РФ і Білорусі (термін його дії збіг 1 листопада) і в такий спосіб зменшив конкуренцію. На тлі цього компанія олігарха інтенсивно продавала електроенергію до Європи, і, звісно, заробляла гроші, проте натомість спалювала вугілля. А після закриття двох шахт, що належали ДТЕКу, видобуток її власного вугілля зменшився.

Через усе це на складах ДТЕК мало сировини. Компанія Ахметова теж скаржилась на відсутність грошей для закупівлі вугілля: мовляв, ціни на ринку занизькі, адже НКРЕКП їх обмежило. Улітку після цих скарг тарифний регулятор підвищив максимально допустимі для підприємств та організацій ціни з 2,6 тисячі гривень за МВт-год до 4 тисяч. Проте ДТЕК цим не скористався й вугілля не придбав.

Низка експертів і політиків вважає бездіяльність ДТЕК навмисною. Зокрема, як заявив голова енергетичного комітету Ради Андрій Герус, у такий спосіб «певна генерація» демонструє свій вплив на ринок. Погоджується з такою думкою і Сергій Головньов — шеф-редактор «Бізнес-Цензору», який часто висвітлює монополізм ДТЕК.

«ДТЕК мав гроші, компетенцію, власні джерела вугілля, зв’язки в Росії для імпорту вугілля — і нічого з цього не реалізував. Тільки вимагав підвищення ціни на електроенергію на ринку. Ціни зросли в серпні, але вугілля як не було, так і немає», — каже він у розмові з hromadske.

Авжеж, сама ДТЕК відкидає будь-які звинувачення і наголошує, що «робить усе можливе, аби забезпечити сировиною свою генерацію».

Підсумуємо: українські енергетичні компанії не зробили необхідних запасів вугілля, і тепер, коли вже розпочався опалювальний сезон, треба його імпортувати. А на світових ринках — дефіцит і високі ціни.

Пакості північного сусіда

Росія не була б Росією, якби не спробувала використати складну ситуацію в Україні та ще її погіршити. З 1 листопада вона припинила постачання енергетичного вугілля. За даними тамтешнього Мінекономіки, частка Росії складає 68% від усього імпорту до України, а за 2021 рік з РФ надійшло 10,3 млн тонн вугілля. У відомстві заявили, що, мовляв, у самій Росії дуже зріс попит на вугілля, тому насамперед слід забезпечити сировиною під час опалювального сезону власну країну.

Це не перше таке виправдання Москви. Раніше президент РФ Володимир Путін казав, що «Газпром» недопостачає газ до Європи не заради того, щоб «дотиснути» запуск «Північного потоку-2», а щоб «задовольнити внутрішні потреби».

Щодо газу Росія так само тисне на Україну — у жовтні транзит через українську ГТС зменшився на 20%, а з 1 листопада він становив лише половину від прописаного в контракті об’єму. Виходить, що «Газпром» платить за транзит 109 млн кубометрів на добу, натомість реально прокачує 57. Ми детально розповідали про газовий шантаж Росії та втрати України від запуску «Північного потоку-2» у цьому матеріалі.

Також Москва відмовилась постачати не лише вугілля, а й саму електроенергію. Ба більше: Росія блокує транзит до України вугілля з Казахстану — хоча, звісно, цього так само не визнає. Як заявили в Міністерстві індустрії Казахстану, йдеться про «обмеження, зумовлені завантаженістю інфраструктури з російського боку».

Які є виходи із ситуації?

Усі наведені проблеми створюють ризики для українців під час зимового періоду. Утім, виходи є.

Один з них — імпорт електроенергії. Проте наразі українська енергосистема сполучена з Білоруссю, Росією та Молдовою. У 2023 році ми плануємо приєднатись до європейської енергосистеми, але поки що становище таке: Молдова не має великих можливостей для експорту, а Росія відмовляється постачати сировину. Отже, залишається Білорусь.

Самоназваний президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що країна готова постачати електроенергію Україні, однак не можна забувати про вкрай великий вплив Росії. Ніхто не гарантує, що Москва не змусить Лукашенка передумати.

У межах аварійної допомоги (коли електроенергії критично бракує, Укренерго може запросити таку допомогу в сусідів) 2 листопада Білорусь вже передала до України 3 500 МВт-год. Це невеликий об’єм, утім, він дозволяє згладжувати піки споживання. А з 6 листопада розпочався комерційний імпорт з Білорусі.

Наступний варіант — імпорт вугілля. Цим займається і ДТЕК, і державне Центренерго. Останнє продало великий об’єм електроенергії Нафтогазу, отримало за це «живі» гроші й тепер може купувати вугілля. Як заявили в Міненерго, у листопаді українські ТЕС отримають вугілля з Польщі, Казахстану і ПАР. А в ДТЕК оголосили ще й про імпорт зі США. Утім, вітчизняним компаніям ще доведеться витримати жорстку конкуренцію на світових ринках.

Також Міненерго анонсувало використання газу «заради стабільного проходження опалювального періоду»: себто ТЕС використовуватимуть не вугілля, а газ, як уже було минулого сезону. Проте якщо цьогоріч вугілля дорогоцінне, то газ — узагалі золотий. Ціни в Європі побили всі історичні рекорди.

У міністерстві це розуміють, тому уточнюють, що газ планують використовувати насамперед для балансування енергосистеми. Тобто не як основний засіб, а як допоміжний — для пікових моментів споживання.

Найбільший тягар на себе має взяти атомна генерація. За словами прем’єра Дениса Шмигаля, у зимовий період працюватимуть 14 енергоблоків АЕС із усіх 15, що наявні в Україні. Це буде схема 13+1.

«Тринадцять тих, що тримають основне навантаження, плюс один резервний, який перекриває ризики (тобто якщо, наприклад, якийсь енергоблок треба буде позаштатно зупинити — його замінить резервний 14-й — ред.)», — казав Шмигаль.

І тут можна запитати: а нащо тоді всі ці розмови навколо ТЕС, якщо ми можемо забезпечити себе атомною енергією?

Річ у тім, що атомна генерація в Україні не вельми гнучка: один енергоблок має потужність близько 1000 МВт-год, але його не можна відрегулювати так, щоб він за потреби видавав, скажімо, 300, або 700 МВт-год.

Натомість теплова генерація не лише задовольняє третину потреб в Україні, а ще й дозволяє балансувати систему завдяки гнучкості — видавати більше енергії у піки споживання (а це зазвичай уранці, коли люди йдуть на роботу, і ввечері, коли вони повертаються) та, навпаки, зменшувати виробництво, коли споживання стає меншим.

То чекати на відключення чи ні?

Влада запевняє, що жодних віялових відключень не буде, а її опоненти натомість говорять про колапс енергетичної системи. Ситуація справді досить складна, а спрогнозувати тут щось — іще складніше.

Наприклад, дуже важливим є фактор погоди: в разі теплої зими потреба в електроенергії буде меншою. Меншим буде і навантаження на систему. Якщо зима цьогоріч буде холодна — проблем, відповідно, стане більше.

Також ніхто не може сказати, чи таки варто сподіватися на імпорт з Білорусі, або, може, навіть Росії. Хтозна, чи готові будуть надати аварійну допомогу ці вкрай ненадійні сусіди.

А ще — чи успішно вітчизняні компанії поповнюватимуть запаси вугілля? Чи зможуть вони імпортувати достатньо сировини та на скільки її вистачить?

Після 23 жовтня Міненерго припинило публікувати детальну статистику з прогнозом того, на скільки днів вистачить ресурсу. Згідно з останніми відкритими даними, 23 жовтня шість ТЕС мали запасів на 6-7 днів, одна — на 23, а решта — на 9-17.

У суперечках щодо цих питань ламають списи політики й експерти — як на телебаченні, так і в соцмережах. Андрій Коболєв, ексголова Нафтогазу, пожартував із запеклості цих дискусій.

А тепер серйозно. У разі дефіциту влада спершу обмежуватиме споживання електроенергії на великих промислових підприємств у пікові години, щоб ті натомість більше споживали вночі, коли населення споживає небагато. І лише якщо ситуація ще погіршиться — розглядатимуть віялові відключення.

Однак треба розуміти, що в Україні це питання (як і питання тарифів) є політичним. А отже, влада робитиме все, аби не допустити удару по населенню: від’єднуватиме від мережі підприємства (що погано для економіки), спалюватиме дорогий газ (що призводить до втрат бюджету) і таке інше.

Українців не вперше лякають віяловими відключеннями. І попри те, що поки до цього не доходило, ніхто не гарантує, що якоїсь миті крики «Вовк!» з хибної тривоги не перетворяться на справжню.