Ненудна медіаграмотність: як протистояти фейкам і маніпуляціям

Маніпулятивні новини та наративи завжди популярніші, ніж матеріали, які їх викривають чи спростовують. І навіть після викриття брехня може ще довго циркулювати в інфопросторі. Чого лише вартий сумнозвісний «розіп’ятий хлопчик зі Слов’янська». Тому єдиний спосіб вберегтися від дезінформації та «вкидів» — вести гру на випередження: вчитися їх розпізнавати й не давати тролям і ботам жодного шансу.

За останні роки в українському інфопросторі з’явилося чимало освітніх статей та курсів, присвячених медіаграмотності. Але стандартні методи просвіти вже не справляються з обсягом деструктивних наративів, які генерує росія під час інформаційної війни. З’явилася потреба в нових, нестандартних способах навчання аудиторії: від онлайн-ігор і чат-ботів — до відео в TikTok і театральних перформансів.

hromadske разом із Goethe-Institut розповідає, як і чому війна змінила методи боротьби з маніпулятивною інформацією, які найцікавіші ініціативи та проєкти допомагають навчатися медіаграмотності, а також що кожен українець може й має робити на інформаційному фронті.

Що таке інформаційні викривлення та як із ними боротися

Кілька тижнів тому в соцмережах масово поширювали фото нібито українських солдатів, які сплять у кучугурах снігу. От тільки на світлині не військові ЗСУ. Ці фотографії зняли щонайменше за десять років до російсько-української війни — на них зображені тренування так званого російського спецназу на виживання.

Це класичний приклад маніпулятивного «вкиду», коли фото чи відео виривають із контексту та супроводжують оманливим підписом.

«Окрім викривлення контексту, існують й інші види дезінформації: наприклад, поширення фейків або джинси — проплачених новин під виглядом редакційного контенту. Але небезпечною є не тільки неправдива інформація. Наприклад, поширюючи фото прильотів чи дані про позиції ЗСУ, ми також завдаємо шкоди. Тому варто говорити про комплексну медіаграмотність — уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розрізняти маніпуляції та протидіяти їм», — пояснює Кирило Безкоровайний, засновник науково-популярного медіа «Куншт».

В Україні працюють чимало фактчекерських команд, які спеціалізуються на перевірці та викритті інформаційних викривлень. Серед них — StopFake, «По той бік новин», «Вокс Україна», «Детектор медіа». Також дослідженням інформаційного простору займаються громадська організація ІМІ та державний проєкт із медіаграмотності «Фільтр».

Крім того, працює низка локальних і міжнародних ініціатив, які професійно займаються медіапросвітою. Наприклад, організація IREX упроваджує проєкт «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» — уроки з медіаграмотності для школярів.

«Це поширена світова практика. Наприклад, у Швеції та Естонії вчать дітей протидіяти маніпулятивній інформації зі шкіл, а у Фінляндії — навіть з дитсадка. Відповідно ці країни посідають верхні позиції в рейтингу медіаграмотності», — розповідає Безкоровайний.

За даними IREX, проєкт в Україні вже має перші результати. У 50 школах проводили тестування учнів до та після курсу з медіаграмотності. Після навчання діти стали вдвічі краще розрізняти мову ворожнечі та на 18% краще — фейки в новинах.

Які існують нестандартні способи медіапросвіти

«Зараз росія веде проти України інформаційну війну та вдається до комплексних заходів: від білбордів “росія тут назавжди” до “вкидів” у західні медіа. Тож і протистояти ворожим наративам потрібно комплексно. Займатися самим лише спростуванням фейків і точковим навчанням уже недостатньо. Потрібно використовувати всі можливі канали комунікації з аудиторією», — переконаний Кирило Безкоровайний.

Він наводить приклад: не всі готові дивитися серйозний курс із медіаграмотності, адже повсякденні турботи не залишають для цього сил та часу. Але люди люблять розважатися, тому ефективні варіанти медіапросвіти — ті, що подаються в легкій формі. Наприклад, це можуть бути комікси, п’єси, перформанси, телеграм-боти з квізами, подкасти, фільми у VR. Головна ідея в тому, що людина розважається і водночас отримує знання.

Ще краще працює інтерактивний формат — ігри. Наприклад, у грі Bad News можна стати ботом, який створює імперію брехні. Мета гравця — запускати інформаційні викривлення та накручувати дедалі більші охоплення. При цьому людина знайомиться з цими техніками зсередини, а значить, зможе надалі їм протистояти.

«Такий підхід можна порівняти з вакцинацією. Після щеплення наша імунна система знайомиться з пригніченим вірусом — і потім знатиме, як виробляти антитіла, щоб дати повноцінну відповідь справжньому збуднику. Так само і з інформацією: людина запам'ятовує маніпулятивні технології — і потім розпізнає у реальному житті, наприклад, коли гортає стрічку в соцмережах», — пояснює Безкоровайний.

Також співзасновник «Куншт» наголошує, що нестандартні методи боротьби з інформаційними викривленнями — це не обов’язково про цифрові технології або розважальний формат. «Нестандартність» може базуватися на тому, що творець проєкту володіє інсайтом про свою аудиторію та її потреби.

Наприклад, зараз росіяни створюють певний інформаційний вакуум на окупованих територіях. І українці, які самі нещодавно повернулися з окупації та зіткнулися з цими проблемами, найкраще розуміють, як їх розв’язати. Це може бути традиційний телеграм-канал із перевіреними новинами, але націлений на питання, які хвилюють людей у цих регіонах.

Які нові проєкти запускають українці

2022 року Goethe-Institut у партнерстві з «Куншт» запустили Mediengeist — акселератор проєктів із протидії деструктивним наративам, фейкам, дезінформації щодо повномасштабного вторгнення росії до України.

П’ять найкращих проєктів отримали по 5 тисяч євро на створення й упровадження ідеї власного проєкту:

— «НотаЄнота» вчить критичного мислення дітей і дорослих через гру. На сайті опубліковано 200 різнотипних завдань, розроблених на основі відомих кейсів дезінформації з українського медіапростору. Кожен може зайти на платформу, пройти квіз та через веселощі навчитися нових понять з медіаграмотності.

«Я бачу нашу роль у навчанні громадян критичного мислення, і найкраще починати зі школярів. Ми маємо виховати молоде покоління, здатне ставити питання та розуміти, як працюють брехня, чутки та маніпуляції, щоб розпізнавати їх», — говорить Альона Романюк, авторка ініціативи «НотаЄнота».

Саме цей проєкт зрештою став переможцем акселератора й отримав головний приз — 30 тисяч євро. За ці гроші впродовж наступного року команда розробить ще понад 500 питань, які спрямовані на виявлення міфів у царині фізики, хімії, медицини, математики та інших наук. Удосконалять функціональність сайту, щоб кожен учитель міг із потрібних йому завдань формувати презентацію для гри. Також команда проведе навчання для 100 вчителів із різних куточків України та забезпечить їх потрібними для гри елементами. У результаті вчителі проведуть ще 100 ігор для учнів старших класів у різних регіонах України.

— Vitsche Berlin — рух українських активістів у Німеччині, що виник у відповідь на повномасштабне вторгнення росії до України. Один із проєктів руху — серія коротких відео, які розвінчують наративи пропаганди та дезінформації щодо України, розповідають західній аудиторії правду про війну росії проти України.

«Ми утворилися взимку 2022-го в Берліні, де організовуємо демонстрації, панельні дискусії, перформативні акції, проводимо культурні події з українськими митцями, ведемо фандрейзингові кампанії. У такий спосіб намагаємося протидіяти російській пропаганді в Німеччині», — коментує Наталія Войтова, активістка руху Vitsche Berlin у Німеччині.

— De Facto — театр і боротьба з фейками та дезінформацією в одному проєкті. У межах ініціативи планують поставити п’єсу, що розкриватиме проблему й природу дезінформації з погляду різних галузей: біології, політології, історії та психоаналізу. Команда вже випустила тизер п'єси в межах радіовистави на «Радіо НВ» та шукає фінансування, аби закінчити проєкт.

— Kyiv Not Kiev — англомовний новинний блог про Україну. Над проєктом працюють троє колег з компанії стратегічних комунікацій Truman, вони залучають іноземних послів до розвінчання міфів про Україну за кордоном.

— «Лінгвоцид» — інтерактивний меморіал русифікації в Україні. Він складається з серії графічних табличок, розміщених у центрі Києва, і мобільного додатку, що пов’язує їх між собою. Користувач може завантажити аудіоекскурсію та прогулятися знаковими місцями Києва, щоб дізнатися більше про репресії української мови.

Як не стати жертвою інформаційної війни: прості поради для кожного

Співзасновник «Куншт» Кирило Безкоровайний пропонує п’ять порад, які допоможуть підвищити свій рівень медіаграмотності «тут і зараз»:

1. Вивчайте, хто стоїть за інформацією. Не варто довіряти анонімним джерелам, як-от телеграм-канали, і експертам, які коментують усе підряд: наприклад, учора людина коментувала пандемію, а сьогодні — постачання озброєння. Не читайте медіа, які хоча б раз попадалися на джинсі. Також зверніть увагу, що існує жанр «сатиричних видань», які спеціально генерують жартівливі новини та пародії, — їх не можна сприймати серйозно.

2. Не поширюйте інформацію, якщо не впевнені в ній на 100%. Не робіть репост, якщо ви не прочитали новину далі заголовка. У такий спосіб ви вводите друзів в оману, адже вони подумають, що ви впевнені в правдивості інформації. Але й просто прочитати повний текст недостатньо, адже це може бути маніпуляція. Тому краще взагалі не поширювати нічого, доки ви не переконаєтеся в тому, що інформацію подає офіційне або надійне джерело.

3. Складіть свій білий список медіа. Споживайте новини з перевірених джерел: це можуть бути авторитетні журналісти або ресурси, які подають якісну інформацію. Наприклад, ІМІ пропонує 9 новинних медіа, яким можна довіряти: hromadske, «Суспільне», «Дзеркало тижня», «Ліга», «Українська правда», «Укрінформ», «Радіо Свобода», НВ та «Бабель».

4. Не реагуйте імпульсивно на емоційні повідомлення. Якщо текст викликає у вас бурхливу реакцію, то, ймовірно, там використовували мову ворожнечі або маніпулятивні заклики («Шок!», «Нам брехали!», «Терміново!»). Вони розраховані на інстинкт «Бийся або тікай»: людина одразу хоче взаємодіяти з таким контентом — поширити, прокоментувати тощо. Але бот або троль тільки цього й очікує. Тому слід споживати інформацію холодною головою та діяти розсудливо.

5. Вивчайте маніпулятивні техніки. Наприклад, якщо дві події сталися одна за іншою, то не факт, що перша є причиною другої. Якщо прогноз експерта справдився, то не означає, що наступний прогноз також буде влучним. Адже «після не означає внаслідок», і коли вас намагаються переконати у зворотному, варто запідозрити хибу. Що більше типів маніпулятивного контенту ви знаєте, то вищі шанси помітити його прояви в реальному житті.

Партнерський матеріал опубліковано на правах реклами. Над матеріалом працювали: журналістка Валентина Шимкович, редакторка Вікторія Бега, дизайнерка Мирослава Мохнацька, креативна продюсерка Анна Соха.