Необхідне зло. Чому людство має відмовитися від тестування косметики на тваринах, але не сьогодні

«Кролика знерухомлюють у лабораторії і крапають йому в око речовину, яка виїдає очі. Жахлива сцена», — це кандидат медичних наук Олександр Хижняк з Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України розповідає про так званий тест Дрейза.

Його придумали в США після великого скандалу в кінці 1930-х років, коли з’ясувалося, що туш для вій одного з виробників після тривалого використання призводила до сліпоти. Цей тест застосовують донині — саме він є одним з об’єктів критики захисників тварин, які вважають його невиправдано жорстоким та не надто надійним. Пояснюємо, що потрібно знати про тестування косметики на тваринах і чому від нього не можна відмовитися за один день.

Жорстоко, але…

Олександр Хижняк консультує кілька компаній, які займаються косметичним бізнесом, і начуваний про цю критику. Тож хоче пояснити кілька важливих нюансів.

По-перше, зоозахисники подекуди змальовують науковців щонайменше як байдужих до страждання тварин, або навіть як людей, що отримують задоволення від різних експериментів над ними. Але, за словами науковця, такі уявлення про сучасних вчених неправильні.

По-друге, всі процедури з лабораторними тваринами регламентуються певними правилами. Якщо говорити про тест Дрейза, то ніхто точно не прагне нашкодити тварині чи завдати їй страждань.

Речовини, про які вже відомо, що вони можуть спричиняти біль або подразнення, взагалі заборонено використовувати для такого тесту. А якщо в процесі з’явилися найперші ознаки подразнення — таку речовину одразу видаляють з ока.

А по-третє (і це найголовніше), тесту Дрейза немає рівноцінної альтернативи.

«Саме цей тест упродовж десятиліть доводив, що може виявити небезпечні сполуки з високою чутливістю. Тому наукова спільнота визнає його, на відміну від альтернативних підходів», — пояснює Олександр Хижняк.

Альтернативи жорстокості

Багато людей готові посперечатися з таким твердженням. Адже існують інші способи перевірити безпечність певної речовини, яка може застосовуватися в косметиці чи фармацевтиці, не залучивши до цього тварин. Наприклад, комп’ютерне моделювання, використання живих тканин, окремих клітин чи спеціально створених моделей цілих органів. Зрештою, можна залучити людей з-поміж добровольців.

Ці та інші альтернативні методи перевірки різних хімічних речовин сьогодні використовують різною мірою. Втім, є важливі «але».

Зокрема, якщо говорити про комп’ютерні моделі, то навіть найскладніші з них не здатні повністю відтворити всю складність людського організму. Просто через те, що самі люди досі далекі від повного розуміння, як він влаштований. Але такі моделі, безперечно, корисні й використовуються сьогодні на різних етапах дослідження хімічних речовин.

Дослідження «в пробірці» на окремо взятих клітинах, тканинах чи навіть моделях органів теж вважається перспективним напрямком. Олександр Хижняк розповідає, що останнім часом замість тесту Дрейза для перевірки деяких речовин успішно використовують відходи м’ясного чи пташиного виробництва — рогівку ока великої рогатої худоби чи очі курей.

Але живі тканини та окремі клітини, хоча й складніші за комп’ютерну модель, все одно простіші за весь організм. Тому, наприклад, клітини шкіри «не знають», як зреагує на незнайому речовину нервова чи ендокринна система.

Потрібні добровольці

Добровольців теж використовують. Ба більше: якщо говорити про фармацевтичні препарати, то без випробувань на людях жоден із них гарантовано не потрапить на ринок. Проблема в тому, що подібні дослідження на людях можливі лише після того, як отримані позитивні результати на попередніх етапах, тобто в дослідах на тваринах. Інакше потенційна шкода для добровольців може бути неприйнятною — наприклад, розвиток онкологічних або інших захворювань.

Втім, є й винятки. Професор Віктор Досенко, який очолює відділ загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України розповідає: коли йдеться про косметичну продукцію, до складу якої входять лише компоненти, безпека яких доведена часом і не викликає сумнівів, то можна цілком обійтися без перевірки на тваринах — одразу тестувати крем чи інший засіб на людях. За його словами, така практика поширена в Україні та світі.

Але чи має все це переконати нас, що тестування косметики на тваринах є гуманною практикою і нам не варто прагнути її позбутися? Ні, в жодному разі!

Де тестування косметики на тваринах заборонене 

Саме тому людство поступово відмовляється від тестування косметики або її складників на тваринах. Нині воно повністю або частково заборонене більш як у 40 країнах, зокрема ЄС, Ізраїлі, Індії та Новій Зеландії. Також тестування косметики на тваринах заборонили окремі американські штати, проте не країна в цілому.

В Україні Кабінет міністрів на початку року затвердив «Технічний регламент на косметичну продукцію». Окремо він передбачає заборону тестувати косметику на тваринах. Хоча і з певними винятками: його можна проводити, наприклад, якщо є підозра, що певна косметична продукція спричинить проблеми зі здоров’ям у людей. Тоді задля того, щоб довести або спростувати такі підозри, дозволяється проводити дослідження на тваринах.

Регламент набуває чинності за півтора року від публікації, тобто в липні 2022 року.

Зайві досліди — зайві клопоти

Але в Україні виробники косметики й раніше відмовлялися тестувати свою продукцію на тваринах. Щоправда, не через гуманність. Віктор Досенко розповідає: одна з фармацевтичних компаній цікавилася в Інституті фізіології можливістю провести експерименти на мишах, щоб створити крем, який буде боротися з фотостарінням шкіри (це фізіологічні зміни, які відбуваються в шкірі, коли ми перебуваємо під ультрафіолетовим промінням).

Проте тоді все так і завершилося розмовами. Адже з погляду українського виробника таке тестування не є обов’язковим, ще й потребує додаткових витрат. Отже, можна обійтися без нього. Якщо продукт не влаштує споживачів — його просто припинять виробляти і замінять іншим — можливо, більш вдалим.

Віктор Досенко каже, що в таких випадках навряд чи варто турбуватися про безпечність косметичного засобу, оскільки недосліджених нових компонентів у ньому зазвичай не міститиметься. А ось щодо його ефективності є багато питань.

Маркування продукції

На щастя, нині споживачі можуть свідомо обирати товари тих брендів, які не тестують продукцію на тваринах. Один із найпростіших способів це зробити — пересвідчитися, що на упаковці товару є відповідна позначка. Наприклад, «Leaping Bunny»: кролик, що стрибає. Він з’явився в середині 90-х років ХХ століття й означає, що тестування на тваринах не проводилося на жодному етапі виробництва цієї продукції. Відповідний сертифікат сьогодні мають понад тисяча виробників косметики в різних країнах.

Є й інші сертифікати — «Beauty Without Bunnies» та «Choose Cruelty Free». Обидві на своєму логотипу використовують стилізоване зображення кролика.

Тестування косметики на тваринах — це складна проблема, і простих рішень вона не має. Авжеж, людство мусить рухатися до більш гуманного ставлення до тварин. Для цього багато роблять активісти, уряди, науковці та представники бізнесу. Але поки що негайно і повністю відмовитися від тестування косметики на тваринах просто неможливо.

Адже доведеться або повністю уникати нових компонентів у косметичній продукції, або змиритися з тим, що хтось зі споживачів такої продукції може одного дня заплатити надто дорогу ціну. Тож поки тестування косметики на тваринах залишається «необхідним злом».