«Неугодних» пацієнтів знищити: російська ідеологія не дає шансів на лікування

Співробітниця центру із програми ЗПТ демонструє пляшки з метадолом
Співробітниця центру із програми ЗПТ демонструє пляшки з метадолом Сергій Светлицький / УНІАН

Нещодавно hromadske розповіло історію наркозалежної ВІЛ-позитивної жительки Маріуполя, якій вдалося виїхати з окупованого міста вже після того, як наші захисники вийшли з «Азовсталі».

Історія пробирає до мурашок. Важко взагалі уявити, як українці справляються з усім горем, знущаннями та знаходять сили боротися за життя та свободу. У своїй розповіді жінка стверджує, що окупанти затримали її через таблетки замісної підтримувальної терапії (ЗПТ — визнаний метод лікування наркозалежності — ред.). В інтерв‘ю вона розповідає, що люди, які були на програмі з лікування наркозалежності, — у списках окупантів. Таких затримують, беруть у полон та навіть убивають.

Ця жахлива історія стала моїм флешбеком у 2015-му, коли росія зупинила всі програми лікування медикаментозно-замісної терапії (МЗТ) наркозалежних в анексованому Криму. Унаслідок цього щонайменше 800 людей були позбавлені доступу до ефективного лікування, гідного ставлення та були приречені на страждання. А разом із ними — їхні рідні та близькі.

Лікування наркозалежності — це не лише про таблетки. Це — про комплексну медико-соціальну підтримку та психотерапію. З анексією Криму в людей забрали також гідність та опору. Альтернатив було небагато: або якось виїжджати в Україну, або лягати на «лікування» в «реабілітаційний» центр, методи якого не лише неефективні, а й часто порушують права людини. Багато наркозалежних людей не пережили такої «реформи» — за даними ООН, щонайменше 80-100 людей.

Замісна підтримувальна терапія опіоїдами серед наркозалежних — визнаний світом метод лікування й превенції поширення ВІЛ-інфекції. Водночас у росії цей метод лікування заборонений законом. Ще у 2009 році ВООЗ рекомендувала країнам впроваджувати ЗПТ як основний напрям лікування наркозалежних.

До початку війни Україна розвивала політику, в якій за основу бралися західні принципи різноманітних форм допомоги: ЗПТ, стаціонарна та амбулаторна інтоксикація, реабілітаційні програми, психотерапевтичні спільноти та духовна підтримка.

Учасник програми ЗПТ на прийомі у лікаряСергій Светлицький / УНІАН

Відповідь на запитання «Чому росія вбиває за таблетки?» лежить у площині того, чому росія вирішила впроваджувати політику блокування метадону та бупренорфіну після анексії Криму. По-перше, щоби показати свою владу, адже після нападу Крим був приєднаний до системи охорони здоров’я росії, у якій МЗТ заборонена законом. По-друге, з чим погоджуються західні дослідники, — це частина ідеологічної пропаганди культуральних норм. Наркозалежні в росії не можуть мати прав або бажань і, відповідно, гідного ставлення. А отже, мають бути викорінені «як бур’ян з поля», байдуже, у який спосіб.

Тут доречно пригадати висловлювання 2014 року члена державного антинаркотичного комітету росії Віктора Іванова. Він назвав пацієнтів Криму «легалізованими наркоманами», «серйозною проблемою, з якою треба боротися» і «загрозою генофонду». Ми з вами точно пригадаємо, які ще режими переживали за чистоту генофонду. Іншими словами, росія кваліфікує наркозалежність як аморальну поведінку, криміналізує її, і ця поведінка має бути жорстоко покарана правоохоронними органами, а не вилікувана.

Важливо розуміти, що дії окупантів, про які свідчила жінка в інтерв’ю, — це не раптовий вияв агресії. Це продумана політика з винищення «неугодних», куди також підпадають певні категорії пацієнтів. Вона продовжується роками як частина російської ідеології.


Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.