Незламний Талібан: чи наблизять вибори мир в Афганістані

В одній із провінцій, Кандагар, вибори довелося відкласти на тиждень після вбивства місцевого очільника поліції. 2018-й може стати найкривавішим від часу американського вторгнення до Афганістану й повалення режиму талібів 17 років тому. Цьогоріч у країні вбили понад 2700 цивільних. Які передумови такої ситуації в Афганістані та чому Талібан донині такий потужний — у матеріалі Громадського.

Полігон для тероризму

За різними даними, таліби в Афганістані контролюють від 10% до 70% територій. У районах, підконтрольних демократичному уряду, часто влаштовують терористичні атаки.

«Моя країна, Афганістан, була частиною великої гри, яка зробила нас жертвою. І ця гра, на жаль, триває досі», — каже Хамід Карзай, президент Афганістану, який очолював країну з 2004-го по 2014 рік.

Карзай, чиє ставлення до Заходу значно погіршилося за останні роки президентства, вважає Афганістан полем битви зовнішніх сил за сфери впливу. Він прийшов до влади одразу після перемоги над талібами. У 2001-му його обрали головою перехідного уряду, а у 2004 році — президентом Ісламської Республіки Афганістан. Він був одним із перших, кому довелося керувати країною, що пережила більш ніж 20 років війни. І де війна триває донині.

До кінця 70-х Афганістан був доволі стабільною державою — за винятком мирного перевороту в 1973-му, коли в країні скасували монархію. Зміни, які й призвели до подальших воєн, почалися у 1978 році. Тоді чинного президента вбили, відтак прийшов новий, комуністичний уряд — маріонетка СРСР. Через конфлікти з населенням, зокрема антирелігійну політику, почалася громадянська війна між силами влади й моджахедами, ісламськими партизанами.

СРСР втрутився в конфлікт, розпочавши радянсько-афганську війну, що тривала 10 років, а моджахедів підтримували США, Пакистан і Саудівська Аравія.

Коли СРСР вивів війська, новий уряд не зміг об’єднати лідерів-моджахедів. Через внутрішні конфлікти між різними силами, в 1992 році почалася нова громадянська війна, яка тривала чотири роки. Її переможцем став Талібан — політико-релігійний рух з радикальною ісламською ідеологію. На той час він налічував близько 50 тисяч бійців, випускників традиційних ісламських шкіл, ветеранів війни з СРСР.

Таліби захопили Кабул і більшість Афганістану, і до 2001 року керували країною як мілітаризований уряд. За час свого правління, таліби заборонили жінкам ходити до школи й виходити з дому без супроводу чоловіків-родичів, а також масово винищували населення в процесі насаджування екстремістських ісламських законів. У 1990-х понад 400 тисяч афганців загинуло під час внутрішніх конфліктів.

Після атак 11 вересня США розпочали «війну проти терору» й талібів зокрема, адже ті співпрацювали з «Аль-Каїдою» та Осамою бін Ладеном. Після приходу американців в Афганістан, Талібан утратив значні території й залишив Кабул та інші великі міста. Наразі рух налічує близько 60 тисяч бійців — це більше, ніж в часи, коли вони були при владі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Унаслідок атаки бойовиків Талібану в Кабулі загинули українці: що відомо

«Фундаментальна проблема — використання релігії для перемоги над СРСР; це мало величезні наслідки, — каже Карзай. — Усі екстремісти приїхали воювати в Афганістан, а коли СРСР пішов, екстремісти залишилися».

Популярність талібів залежить від кількох факторів. Перша — це зовнішня ситуація. Протягом 2000-х у країні постійно перебували війська НАТО, а у 2012-го блок ухвалив рішення про вихід з країни. Наразі триває операція «Рішуча підтримка» — близько 16 тисяч військових залишаються в Афганістані, і схоже, найближчим часом операцію не зупинять. Для порівняння, на початку «Війни проти терору» кількість військових сягала 100 тисяч.

Окрім зменшення сил НАТО, Талібану сприяє й підтримка Пакистану: таліби використовують локації в країні як бази для тренувань і планування операцій, багато екстремістів їде в Афганістан саме з Пакистану.

Ще одна причина — зміни всередині самого Талібану. З приходом в Афганістан американців, таліби змінили тактику:із відкритих нападів вони перейшли до добре спланованих терористичних атак, не жаліючи цивільних — торік у таких атаках загинуло понад 1800 афганців.

«Талібан — це не статична сила, вони дуже змінилися», — каже Сандра Петерсман, журналістка Deutsche Welle, яка багато років писала про Афганістан. Організація успішно рекрутує нових бойовиків і продовжує атаки. Хоча тепер їй доводиться змагатися з іншими терористичним організаціями, наприклад, на сході країни активно діє ІДІЛ. «Ісламська держава» й таліби не діють разом, інколи останні стають жертвами терористичних атак іншої групи та навпаки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що треба знати про нове покоління афганців — розповідь з Кабула

Зовнішні впливи

Пакистан використовує Афганістан для розпалювання тероризму, переконаний Карзай:

«У 2001-му ми розраховували, що США зупинять Пакистан, але американці проігнорували це. Я не бачив жодного тиску на Пакистан, лише балачки».

Стосунки між Карзаєм й американським урядом значно погіршилися під час другого терміну президента. І він звинувачує в цьому саме бездіяльність і незрозумілі інтенції американців в Афганістані. «Це не афганська битва. Це чиясь битва, де ми помираємо, — додає політик. — Це чиїсь цілі — США, Пакистану, — а наслідки падають на нас».

Дональд Трамп, який заявляв про виведення американських військових з Афганістану перед виборами 2016 року, змінив політику, ставши президентом. Під час передвиборчої кампанії він критикував Обаму за те, що американці все ще воюють в Афганістані. Утім, у 2017-му Трамп заявив, що збільшить кількість солдатів з 11 до 14 тисяч, щоб боротися з бойовиками.

Риторика Трампа щодо Пакистану також стала жорсткішою. У своїй «новій афганській політиці» президент назвав Пакистан «проблемою» — раніше країна вважалася партнером.

Внутрішні проблеми

«Міжнародна спільнота повинна визнати помилки, які сталися під їхнім наглядом, бо це — результат зовнішніх сил, — каже Карзай, — Ми, афганці, відповідальні за свою державу, але ми не можемо опиратися зовнішнім силам, бо ми — мала країна».

Така позиція не сприяє співпраці із союзниками, а саме США та ЄС.

«Це афганський конфлікт, і його причина — це слабкі державні структури», — вважає спецпредставник уряду Німеччини в Афганістані та Пакистані Маркус Потцель. На його думку, проблема не так у західних партнерах, як у корупції й непорозуміннях всередині країни. «Ми визнаємо, що ми [Німеччина] — частина конфлікту, який стає дедалі складнішим і залучає більше сторін, — додає він, — Треба змінити мислення людей, які заробляють на війні».

Воєнна економіка — одна з багатьох внутрішніх проблем Афганістану, де торгівля зброєю є вигідним бізнесом. Є багато випадків, коли солдати та офіцери урядової армії торгують зброєю з Талібаном, продаючи надану військову допомогу своїм же ворогам.

Інша проблема — роз’єднаність політикуму. Афганістан — країна багатьох етносів і мов. І хоча пуштуни — найбільша група населення, вони не є більшістю. Загалом конституція виділяє 14 великих етносів, що живуть в Афганістані. Вони розділені між собою племенами. Роди донині мають важливий вплив на афганців, а племінні союзи — на політику в країні. Карзай, наприклад, походить із впливового політичного роду, так само як і чинний президент Гані. Відсутність співпраці й конфлікти між різними групами послаблюють уряд, який і так переслідує низька мораль і постійні звинувачення в корупції.

Найгучніший корупційний скандал стався у 2010 році з Банком Кабула, який утратив понад мільярд доларів, здебільшого грошей міжнародних донорів в Афганістан. Засновника й керівника банку, які розкрали по 800 мільйонів доларів кожен, посадили, але братів тодішнього президента, які були залучені до корупційної схеми, — ні. Їм дали імунітет, адже вони повернули вкрадені кошти. Після того, як Карзай пішов з влади, Гані відновив розслідування. Уряд обох президентів залучений і до інших корупційних схем, особливо розкрадання грошей міжнародних організацій. Проблеми всередині країни підривають і без того понищену економіку та розчаровують виснажених війнами жителів.

«Навіть якщо ми відкинемо міжнародні впливи, то все одно залишаться внутрішні конфлікти, — переконана Петерсман. — Так, Пакистан впливає на Афганістан, але це не єдина сила. Афганці мають домовитися між собою».

Перемир’я і…?

Цей рік відзначився особливою подією для афганців. Уперше за 17 років таліби й уряд змогли домовитися про перемир’я. 5 червня президент Гані оголосив про перемир’я з талібами, 9 червня його підтвердили бойовики. Перемир’я тривало три дні — з 15 по 18 червня.

Заява про перемир’я викликала ейфорію серед афганців, які не відчували себе безпечно навіть у столиці, де повно урядових сил. Перемир’я означало скасування внутрішніх кордонів всередині Афганістану, люди могли вільно рухатися між містами, які контролюють таліби або уряд, і де стоять блокпости. Протягом трьох днів, громадяни обіймалися, святкували на вулицях, а також фотографувалися з талібами. Бойовики змогли відвідати міста, контрольовані урядом, а урядові працівники й військові — побачитися з рідними, що живуть на територіях, підконтрольних талібам. Для пересічних афганців перемир’я дало надію на мир, якого країна чекає з кінця 70-х.

Перемир’я з талібами — історична подія також і тому, що раніше всі мирні перемовини з Афганістаном відбувалися без участі бойовиків. Це перший приклад прямого спілкування між урядом і Талібаном. Утім, перемир’я створило і низку проблем, зокрема, близько 30 тисяч бойовиків змогли вільно зайти в урядові території. Талібан відмовився продовжувати перемир’я, і після трьох днів поновив свою діяльність.

Хоча перемир’я короткотривале, воно дає шанс на подальше врегулювання ситуації, а надто при підтримці Заходу. Наразі партнери розділилися. Трамп заявив, що ніяких мирних перемов з Талібаном він не хоче. Європейці натомість вважають за потрібне залучити бойовиків у дискусію.

Домовленість показала зміни всередині режиму талібів, які раніше не йшли на компроміси, а також отримала значну підтримку афганського суспільства. Те, в якій атмосфері відбудуться вибори, стане індикатором, чи є надія на мир в Афганістані найближчим часом.

Авторка: Анна Романдаш

Редакторка: Ольга Токарюк