Обама та Європа (огляд преси)

Олександр Мотиль рефлексує у World Affairs з приводу знищення імпортної їжі путінським режимом. «Хороша новина у тому, що режим Путіна можливо ледь-ледь стоїть на ногах. Від анексії Криму був хоча б якийсь ідеологічний зиск. Знищення їжі – це просто дурість. Якщо Путін дійсно втратив відчуття реальності, тоді сконструйована ним система - приречена. На жаль, є і погана новина. І вона може бути дуже поганою. Лідер, який є настільки ірраціональним, щоб робити таку тупість як знищення їжі, може бути настільки ж ірраціональним, щоб бомбити Київ, атакувати Естонію, або спробувати перевірити бойову рішучість НАТО», - вважає Мотиль.

Енн Епплбаум публікує на сторінках The Foreign Affairs детальний аналіз політики Барака Обами щодо Європи та Росії. «Озираючись назад, еволюція Обами щодо Росії пройшла по знайомій траєкторії. Президент Джиммі Картер почав із розрядки, а закінчив озброєнням моджахедів у Афганістані та бойкотом московської Олімпіади. Буш почав з того, що побачив «душу» Путіна, а закінчив підтримкою Грузії у її війні проти Росії, у всякому разі на словах. Обама, так само, розпочав із перезавантаження, а завершив санкціями. Питання для наступного президента у тому, чи він або вона зможе уникнути повторення такої схеми та знайде можливість залучити весь європейський континент у довгостроковий проект збереження західного альянсу і його захисту від, можливо, довгої ери російського реваншизму».

Роджер Бойс у The Times коментує вирок викраденому офіцерові естонських спецслужб Естону Кохверу. «Москва себе проявила: вона продемонструвала, що розглядає балтійські республіки частиною своєї сфери впливу. Вона застосувала ту ж тактику, яка була у поділеному Берліні після Другої Світової війни, коли її спецслужби проникали у західні сектори та хапали людей прямо на вулиці. Нова Холодна війна все більше нагадує стару Холодну війну. Кожна країна НАТО тепер повинна подумати про висилання одного агента російської військової розвідки ГРУ. Достатньо викинути 15 агентів – по одному за кожен рік, який присудили нещасному естонському офіцерові».

The Wall Street Journal публікує репортаж із міста Сілопі, розповідаючи про військову ескалацію між армією Туреччини та бойовиками із Робітничої партії Курдистану. «Війна повернулась у це далеке містечко на південному сході країни. Його брудні вулиці стали полем бою на тлі зростаючого насильства між турецькими силами безпеки та курдськими сепаратистами. Є небезпека, що воно розгориться до такого рівня урбанізованої війни, якого не було за останні 20 років. Пов’язані із Робітничою партією Курдистану бойовики вирили траншеї та звели барикади у Сілопі – місті, де сходяться Туреччина, Сирія та Ірак. Щодня, намагаючись встановити контроль за кількома кварталами, турецькі спецзагони грають у смертельну гру в кішки-мишки із озброєною курдською молоддю, стріляючи газовими та бойовими набоями. За словами мера та жителів міста, до настання сутінок, щоб не потрапити під перехресний вогонь, мешканці Сілопі групами залишають найбільш небезпечні центральні квартали, переховуючись у будинках родичів».