Очима українців: Ніцца за рік після трагедії

Національне свято Франції — 14 липня, уже ніколи не буде таким щирим та безтурботним. Щороку, під час урочистостей та святкувань, Франція згадуватиме теракт у Ніцці, що у 2016 році забрав життя 86 людей та поранив понад чотири сотні.

Під колесами вантажівки, яка в’їхала в натовп, загинули та були поранені громадяни з вісімнадцяти країн світу. Серед загиблих був і українець, 22-річний Михайло Базелевський.

За рік після трагедії Громадське поспілкувалося з двома українцями — свідками теракту. Вони розповіли про події тієї ночі, а також про те, як змінилося місто та їхнє особисте життя.

«У Франції я не відчуваю себе у безпеці»

27-річна Марина Бишенко, випускниця Києво-Могилянської академії, опинилися в Ніцці після семи місяців навчання у Школі політичних студій у Ліллі, що на півночі Франції. Дівчина приїхала до туристичного міста на літо в пошуках підробітку.

У ніч трагедії Марина працювала — возила туристів на «велотаксі». На вулицях було велелюдно, серед натовпу — багато військових та поліції, згадує вона. Перед салютом на Англійській набережній яблуку не було де впасти.

Коли вантажівка на швидкості в’їхала на набережну і почала давити людей, Марина була неподалік. За кермом велосипедної «рикші» вона в’їхала на променад незадовго до того, як там з’явився терорист. Дівчина побачила, як на неї у паніці побігли люди, лунали крики, що відбувається теракт, що стріляють.

Бригада рятівників виносить одну з потерпілих в ніч трагедії на набережній у французькій Ніцці (архівне фото 14 липня 2016 року) Фото: EPA/OLIVIER ANRIGO

Марина звернула на одну із вулиць, подалі від епіцентру подій, зупинилася, почала розпитувати людей. Згодом, коли ситуацію взяла під контроль поліція, вона пішки повернулася на набережну.

«Скрізь були мертві, щоправда, уже накриті простирадлами. Навколо я бачила багато фрагментів тіл, хтось сидів біля убитих родичів, багато кого відвезли до лікарні», — розповідає вона Громадському.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нападник за кермом: 5 автомобільних терактів протягом року

Марина винаймала кімнату у квартирі поблизу лікарні — згадує, що до шостої години ранку людей привозили гвинтокрилами та каретами швидкої допомоги.

Серед загиблих тієї ночі був і її знайомий, француз російського походження, читець у православній церкві. Про його загибель дівчина дізналася лише згодом.

Марина розповідає, що після теракту запанували страх та паніка. Туристи залишили місто вже вранці, дехто з її колег поїхав через побоювання інших терактів.

Медики, рятівники та поліцейські до самого ранку вивозили людей з місця трагедій гвинтокрилами та каретами швидкої допомоги (архівне фото 14 липня 2016 року) Фото: EPA/OLIVIER ANRIGO

Марина залишалася в Ніцці до вересня 2016-го року. Згадує, що сліди крові в’їлися в асфальт, їх було видно ще зо два місяці. Ними ходили перехожі і це постійно нагадувало про жахливу ніч. Багато людей приносили квіти та свічки.

«Пам'ятаю, один чоловік приходив на набережну щодня, сідав на місце, де загинув хтось із близьких, і плакав. Це тривало майже два місяці», — розповідає Марина.

Потік туристів суттєво зменшився, тому багато людей утратили роботу.

«Це позначилося на наших заробітках, — розповідає Марина, — адже простим оком було видно, що на набережній та на пляжах утричі менше людей, аніж зазвичай».

Марина досі не розуміє, як вантажівка могла потрапити на набережну, адже там встановили металевий бар'єр і автівкам забороняли в'їжджати. На її думку, трагедія стала причиною недбальства французької поліції.

Саме почуття постійної небезпеки змусило Марину відмовитися від ідеї продовжити навчання у Франції.

«Я абсолютно не почувала себе в безпеці, — розповідає вона. —Пам’ятаю, коли був теракт у Парижі, терористи тікали до Бельгії через Лілль — місто, у якому я навчалася. Потім був теракт в аеропорту Брюсселя, а я мусила летіти через цей аеропорт буквально за два тижні. Це мене дуже вразило».

Нині Марина мешкає в Польщі. Франція залишилася для неї країною, де вона так і не змогла відчути себе захищеною.

Вантажівка, яка в'їхала в натовп (в центрі кадру), із слідами від куль на лобовому склі, які залишили поліцейськи, намагаючись зупинити водія (архівне фото 14 липня 2016 року) Фото: EPA/FRANCK FERNANDES 

«20 хвилин тому тебе могло не стати»

30-річний Олег Мазур, віце-президент асоціації українців на півдні Франції, також був на місці трагедії увечері 14-го липня, але пішов з набережної за 20 хвилин до теракту.

Олег приїхав до Франції у пошуках кращого життя, разом із друзями знайшов роботу.

«Мені найменше хочеться згадувати ту ніч, — розповідає Олег Громадському. — Вона минула без сну, люди почали телефонувати одне одному, щоб дізнатися, чи з усіма все гаразд».

Телефонували родичі та знайомі з України, адже знали, що чоловік збирався йти на святкування.

«Найважче було зрозуміти те, що 20 хвилин тому тебе вже могло не стати. Лише збіг обставин і Божа ласка подарували можливість залишитися серед живих», — пригадує Олег.

Він залишився у Франції, але, як і Марина, скаржиться, що йому бракує відчуття захищеності та безпеки:

«Ми намагаємося уникати місць великого скупчення людей. Утім більшість туристів та місцевих залюбки відвідують різні заходи, незважаючи на те, що трапилося».

Водночас Олег відзначає, що заходи безпеки помітно посилилися. «По всьому периметру берегової лінії встановили бар’єри, збільшили кількість поліції, скрізь патрулює національна гвардія».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Теракт у Ніцці: що зараз відомо?

Після обрання нового президента Франції, яким став Еммануель Макрон, французи із більшим оптимізмом дивляться в майбутнє, каже Олег. Сформований новий уряд, минули вибори до Національної Асамблеї — нижньої палати французького парламенту, у вересні 2017-го оновиться Сенат.

Але чи дійсно вдасться новому президентові та новій владі приборкати терористичну загрозу, та чи зможе вона мінімізувати ризики нових атак, жертвами яких стають звичайні люди — покаже час.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram