Одна проти всіх: що спричинило конфлікт уряду Польщі з ЄС?

Польська влада виступила проти переобрання Дональда Туска, польського екс-прем’єра (2007 — 2014), на посаду президента Європейської Ради. Вона єдина зайняла таку позицію з-поміж 28 країн Євросоюзу. Всі вони були задоволені тим, як політик керує однією з трьох ключових інституцій Європейського Союзу. І тільки батьківщина Дональда Туска відвернулися від нього, коли мова зайшла про його другий термін на ключовій посаді в ЄС.  

Зрештою, на саміті ЄС на рівні голів держав і урядів 9 березня в Брюсселі Туска таки переобрали практично одностайно. Він не отримав одного-єдиного голосу — польського.

Найвпливовіший політик Польщі, лідер владної партії «Право і справедливість» (ПіС) Ярослав Качинський звинуватив Туска у підприві основ Європи.

«Дональд Туск є політиком, який порушує елементарні засади Європейського Союзу. Представники держав ЄС у жодному разі не повинні порушувати принципи нейтральності, коли йдеться про їхню зовнішню політику. Дональд Туск підтримує польську опозицію, яка сама себе називає тотальною і не приховує, що охоче усунути наш уряд позаконституційними методами», — заявив він.

Польська прем’єрка Беата Шидло навіть написала листа всім своїм колегам в інших країнах Європейського Союзу. В епістолярній формі вона їм пояснювала, чому Туска не підтримує власний уряд. Мовляв, політик зловживає своїм європейським авторитетом у внутрішніх політичних суперечках.

«Не можна погодитися на те, щоб головою Європейської ради стала людина, хто б це не був, чию кандидатуру не підтримує держава, з якої вона походить», — заявила Шидло на порозі будівлі Євроради в Брюсселі.

Польська прем’єрка Беата Шидло (ліворуч) та лідер владної партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський (в центрі) відвернулися від Дональда Туска, а Польща стала єдиною країною в ЄС, яка не підтримала переобрання його на другий термін президента Європейської ради

Фото: Bartłomiej Zborowski/EPA

Втім, у ЄС, крім керівництва самої Польщі, ніхто більше не помітив, щоб Дональд Туск підривав його підвалини. Якраз, навпаки, він отримав беззастережну довіру всіх без винятку європейських лідерів. Після свого переобрання наголошував, що працюватиме з усіма — без винятку. На останньому робив наголос.

«Ми будемо працювати з усіма вами без жодних винятків. Я повністю відданий Об’єднаній Європі. Я постараюсь не розчарувати вас. Ми просто маємо почати знову працювати», — дещо втомлено зачитував свою «інавгураційну» промову Туск.

Немає пророка у своїй вітчизні. Втім, історія Дональда Туска не є аж настільки драматичною. У нього є достатня підтримка на батьківщині. Приміром, усі тамтешні опозиційні партії («Новочесна», «Громадянська платформа») святкували перемогу.

«Те, що зробили польські міністр закордонних справ, прем’єр-міністр, лідер владної партії, — це ганьба. Я хочу вибачитися за них. Польща завжди буде за Європу, завжди будуватиме, завжди сприятиме покращенням», — казав журналістам після переобрання Дональда Туска голова «Громадянської платформи» Ґжеґож Схетина.

Нинішній конфлікт польського уряду з Європейською радою називають другим після «Брекзиту» великим викликом Європейського Союзу.

«Ця суперечка насправді навряд чи може спровокувати якусь довготермінову кризу в Євросоюзі. Ми побачили, як у критичний момент той виявив єдність. Ідеться про внутрішню проблему польської влади. Стратегом польського спротиву переобранню Туска є лідер владної партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський. Ця ситуація може спровокувати політичну кризу лише всередині Польщі», — пояснює Громадському.Світ президент виконавчої ради Інституту публічних справ Яцек Кухарчик.

Він додає, що ця ситуація не пов’язана з політикою Туска на європейській арені чи з європейською політикою Польщі. Вона свідчить лише про те, що, попри вихід Туска з внутрішнього політичного процесу у власній країні, партія «Право і справедливість» і особисто Ярослав Качинський трактують його як свого ворога номер один.

У 2007 році політична сила Туска «Громадянська платформа» виграла вибори. «Право і справедливість» Качинського тоді їй програла. Це були позачергові парламентські вибори посеред каденції нинішнього лідера «Права й справедливості».

«Качинський заявляв тоді про те, що його несправедливо позбавили влади. І між ним та Туском почалася конкуренція, яка переросла в персональний конфлікт після Смоленської катастрофи, в якій загинув Лєх Качинський, президент Польщі, брат-близнюк нинішнього лідера ПіСу. Відповідальність за неї Ярослав Качинський покладає на Туска. Це особиста вендета Качинського. Але не склалося», — додає Яцек Кухарчик.

Отже, Туск наступні два з половиною роки обійматиме посаду президента Євроради. Польський уряд залишився на самоті. ЄС продемонстрував рішучість і не піддався на шантаж. Однак неприємний післясмак лишився, зізнаються в Брюсселі. Там побоюються, щоб тріщина у відносинах нинішньої польської влади з ЄС не розширилася до нової лінії поділу.

Крім керівництва самої Польщі Дональд Туск отримав беззастережну довіру всіх без винятку європейських лідерів

Фото: Olivier Hoslet/EPA