«Треба самим полюбити свій борщ, перш ніж пропонувати сусідам»: чи є майбутнє в українського туризму

Журналіст

14 квітня 2018 15:00

Київ нині приймає найбільше іноземних туристів, які готові витрачати на розміщення, харчі і розваги до 500 доларів на день. Водночас, окрім столиці, лише чотири міста України здатні з комфортом приймати подорожувальників. Хоча, потенціал є в багатьох, приміром, у Чернігова.

Про це Громадському розповів Олександр Лієв, у минулому він — міністр туризму і курортів Автономної Республіки Крим. Досі згадує розвиток цього сектору економіки півострову до його анексії Росією. Після подій 2014 року Олександр переїхав до Києва, змінив і профіль діяльності. Був заступником міністра агропромислової політики України, тепер — виконавчий директор Національної телекомпанії України. Але про туризм готовий говорити годинами.

А надто, що Лієв є одним із засновників та головою правління Асоціації індустрії гостинності України. Це одна з найбільших українських організацій, що комплексно опікується розвитком туризму, як в цілому України, так і окремих регіонів.

Наприкінці травня Київ прийматиме фінал Ліги Чемпіонів УЄФА. Це одна з найбільших в Європі спортивних подій. Як вона може вплинути на туристичну привабливість столиці та України загалом?

Звичайно, це вплине на економіку Києва. Це не тільки питання туристів. Є різні прогнози стосовно того, скільки приїде, але завантаження київських готелів майже на 100% у цей період фактично гарантоване.

Я думаю, що це вплине і на економіку України, причому цікавим мультиплікативним ефектом. Навряд чи іноземці подорожуватимуть Україною, приїхавши сюди. Радше кияни на той час поїдуть на вікенди по Україні. Така тенденція була під час Євро-2012.

Тоді міста, які приймали матчі футбольного чемпіонату, стали найбільшими донорами туристів для інших міст. Тоді я ще працював міністром туризму і курортів республіки Крим, і туристичній потік туди значно зріс не завдяки іноземцям, а завдяки киянам, харків'янам та львів’янам. Вони не змогли витримати цього навантаження на міську інфраструктуру і тікали десь відпочити.

Хто сьогодні створює найбільший попит на туристичні послуги — в'їзні туристи чи українці?

Це і українці, і в'їзні туристи. Водночас в'їзний потік саме в Київ збільшується такими темпами, що для персоналу, який наймає індустрія гостинності, — офіціантів або адміністраторів у готелях — обов'язковою вимогою стало знання англійської мови.

Голова правління Асоціації індустрії гостинності України Олександр Лієв під час інтерв'ю Громадському, Київ, 21 березня 2018 року Фото: Артем Ващенко/Громадське

Які іще українські міста ви могли б назвати серед лідерів туристичної галузі?

На жаль, коли після розмови про Київ ми переходимо до інших міст, мій оптимізм починає згасати.

Лише чотири міста в Україні, крім столиці, здатні приймати іноземних туристів уже сьогодні. Це Львів, Одеса, Чернівці і, напевно, Харків. Напевно, бо там іще потрібно покращувати якість сервісу.

Якщо громада не хоче туристів, а в місті є ну дуже крута інфраструктура, то громада не отримає туристів. Якщо громада хоче туристів, а навколо пустеля, ця громада отримає туристів

Є великі дуже цікаві українські міста, які мають надзвичайну перспективу, але туризм в них раніше не був пріоритетом. Це, наприклад, Запоріжжя. Дуже цікавим і потужним з точки зору потенціалу є місто Дніпро. Туристів можуть зацікавити і Херсон, і Миколаїв. Ці міста в останній рік змінили своє ставлення до туристичної галузі.

Але туризмом неможливо заставити займатися громаду. Тобто, якщо громада не хоче туристів, а в місті є ну дуже крута інфраструктура, то громада не отримає туристів. Якщо громада хоче туристів, а навколо пустеля, ця громада отримає туристів.

Ви можете навести приклади?

Можемо порівняти стан справ у Львові і Чернігові. На мою думку Чернігів — легендарніше місто. Вибачте за таке порівняння, львів'яни.

Кількість пам'яток архітектури, легенд, різних туристичних родзинок, якість інфраструктури Чернігова сприятливіша для розвитку. Але громада Львова хотіла туристів, і вона їх отримала, а нині аж із надлишком.

Громада Чернігова ще не визначилася. Це не просто думка. Я часто буваю в Чернігові, проводжу тренінги, спілкуюся з людьми. Туристичний актив Чернігова лише тепер визначає, що розвиток туризму для них — це справді перспектива.

Які ви можете виділити 4 — 5 ключових трендів у розвитку готельного, хостельного бізнесу в Україні за останні рік — два?

В Україні чверть об'єктів розміщення — це ті, які приймають туристів з ночівлею, — називаються готелями. Інші три чверті називаються якось інакше.

Кількість форм скорочується. За останні три роки закрилася майже половина гуртожитків для приїжджих, майже половина туристичних баз. Закриваються, на жаль, і оздоровчі заклади. Але відкриваються нові саме готелі.

Українці, подорожуючи Україною, в середньому витрачають від 600 до 1200 гривень. Найбільше подорожують усе ж таки родинами

Інший тренд — з'являються нові хостели. І тренд номер один — поява садиб. У Карпатах, на узбережжі Чорного моря.

Це мале підприємництво, яке нині в тренді. Тобто стара радянська система ось цих «колгоспів» у вигляді гуртожитків для приїжджих і туристичних баз якогось заводу відходить у минуле.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Україна гостинна: як розвивається готельний ринок

Чи вигідно сьогодні інвестувати в готельний бізнес?

Якщо би я шукав, де у світі сьогодні вигідно вкласти гроші в готельний бізнес, Київ був би в трійці лідерів — тут гроші можна дуже швидко повернути.

Ваша Асоціація раніше оцінювала, скільки грошей приносять регіону туристи?

Якщо це турист, а не екскурсант, тобто, якщо приїжджає з ночівлею, то в середньому витрачає на три основні речі: ночівля, харчування і придбання сувенірів та розваг.

Українці, подорожуючи Україною, в середньому витрачають від 600 до 1200 гривень. Найбільше подорожують усе ж таки родинами.

Іноземці витрачають більше?

Звичайно більше. Іноземці на добу витрачають від 100 до 500 доларів США. Ця розбіжність на людину залежить від країни, з якої вони прибули, та мети. Українці витрачають на готель, харчування і розваги десь в середньому порівну — по 30 — 35%. Іноземці ж витрачають на розваги чимало. І це класний вклад в економіку. Адже розваги зазвичай — це послуга, яка надається на місці. І це гроші, що залишаються в регіоні.

Тобто, якщо з розумом підійти до розвитку туризму, це може стати нормальним додатковим вкладенням в економіку міста або регіону?

У світі по різному використовують туристичну галузь. Приміром, Ізраїль — як зовнішню політику. Таким чином вони створюють лояльних до себе амбасадорів.

У Грузії це теж було зовнішньою політикою. Щойно загострилися відносини з Росією, Грузія зробила все, аби залучити відомі світові бренди на територію Аджарії.

У Росії — це спосіб внутрішньої політики. Вони розвивають туризм у досить неочікуваних місцях і містах. Наприклад, зробили туристичний центр із Чечні, набудувавши там за бюджетні гроші багато чого.

У Туреччині заробляють не на готелях. Вони створюють ринок споживання для турецьких продуктів. Це не тільки продовольство, а взагалі турецькі продукти виробництва (Які використовуються в готелях. Приміром, будматеріали, постільна білизна тощо — ред).

Наша стратегія описується так: ми робимо будь-що в будь-якому напрямку для розвитку туризму. Але складно це робити з бюджетом 1 мільйон доларів на всю країну. Тому воно й «не летить».

Містам та регіонам України дуже важливо не намагатися шукати іноземців. Бо не готові багато міст України нині їх приймати. І добре, що вони туди сьогодні не їдуть. Адже потім вони туди ніколи не повернулися б.

У світі все починається з внутрішнього туризму. Спершу треба самим полюбити борщ, який ми варимо, а потім уже пропонувати сусідам.

Отже, передусім потрібен розвиток внутрішнього туристичного потоку, що протопче стежки, які дадуть потім можливість залучати іноземців.