Україна все ще має досить ліберальний інтернет, тому новина про те, що суд однією ухвалою закрив одразу 19 сайтів, для нас, на відміну наприклад, від Росії чи Китаю, є непересічною.

Що таке ухвала Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року про накладення арешту в рамках кримінальної справи на 19 веб-сайтів (серед них — blogs.korrespondent.net, enigma.ua та інші)?

Мова йде про кримінальне провадження, в якому судяться представники силових структур і громадські активісти, які опублікували низку розслідувань на блог-платформах – тобто в тій частині сайту, яка публікується без редакційної премодерації.

Крім того, Печерський суд забув про те, що профільний закон «Про телекомунікації» (та і взагалі вся чинна система українського законодавства) дозволяє блокувати сайти повністю лише у випадку поширення ними дитячої порнографії.

Натомість суд пише, що «арештований» контент мав «ознаки вимагання грошових коштів з потерпілих, поширення компрометуючих статей та інших наклепів». На дитячу порнографію таке визначення геть не схоже.

В чому ж суть проблеми?

По-перше, блокувати весь веб-сайт, навіть всю блог-платформу, через наявність на ньому одного спірного матеріалу є непропорційним.

Якщо дивитися на блогерські платформи, заблоковані останнім рішенням Печерського суду, то під обмеження доступу підпадає величезна кількість блогів інших людей — зокрема і тих, які могли писати не про політику, а про котиків, собачок, подорожі та те, як вони поснідали.

У ширшому контексті (зокрема блокування соцмереж) — подібні платформи використовуються для ведення малого бізнесу, розвитку так званих community media, та власне з комунікаційною метою. За що інші користувачі мають нести збитки?

По-друге, в ухвалі йдеться про те, що інтернет-провайдерам заборонено надавати доступ до цих сайтів з метою захисту авторського права.

Така креативність суду вражає. Кримінальний процесуальний кодекс припускає накладення арешту на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи у разі, якщо це майно визнано доказом у справі. Втім, суд так і не встановив власників більшості веб-сайтів, де опубліковано спірний матеріал, і придумав невідому категорію «майнові права інтелектуальної власності користувачів інтернету». Немов у кожного користувача після того, як він прочитав текст, виникає право його комусь продати — нісенітниця, одним словом.

Але довільна інтерпретація норм права зараз створює прецедент на майбутнє, коли менш креативні суди просто будуть відтворювати підхід «попередників» і застосовуватимуть такі заходи до будь-яких критичних матеріалів.

Так, суди матимуть змогу блокувати, до прикладу, сайт організації журналістів-розслідувачів за критичний матеріал на невизначений строк.

Наголошу: не один матеріал, а весь сайт.

Це серйозно підважить як право суспільства на отримання інформації, що становить публічний інтерес, так і права на свободу поширення інформації такої організації.

А ще це загрожує позовами до Європейського суду з прав людини, який уже чітко виловив свою позицію у рішеннях у справах Ahmet Yildirim v Turkey та Cengiz and Others v Turkey: ЄСПЛ визнавав порушення державою у випадках блокування сайтів в рамках кримінальних проваджень через наявність на них окремих потенційно протиправних матеріалів. За порушення у першій справі, яка стосувалася блокування Google Sites, де заявник мав власну академічну сторічнку, Туреччина сплатила 7500 Євро компенсації за моральну шкоду.

Буде апеляція. На яку позицію стане суд і визначить те, чим буде в Україні «Печерський прецедент»: історією про блокування 19 сайтів чи історією про те, що таке блокування в Україні без належних підстав неможливе.

Але це все стосується прав блог-платформ. Але як же бути, якщо матеріал, який ви вважаєте щонайменше неправдивим щодо вас, з’явився у мережі?

Поки що можна обмежитися такими порадами:

  1. Прогляньте правила користування або стандарти спільноти того чи іншого сайту чи платформи. Зазвичай, в них забороняється поширювати образливий контент — а тому ви можете звернутися до команди модераторів зі скаргою щодо видалення чи обмеження доступу до певного контенту.
  2. У вас є право на відповідь, гарантоване Цивільним кодексом України — у тому ж медіа та у тому ж обсязі, у якому було розміщено первинний матеріал.
  3. Ви можете звернутися до суду з вимогою про спростування недостовірної інформації або ж вимагати заборони на розповсюдження вже поширеної інформації, теж у порядку, встановленому законодавством.
  4. Ви також можете звернутися до суду з вимогою відшкодувати моральну шкоду.

Але ви не можете вимагати заблокувати доступ до всіх блогів платформи. Та й нащо воно вам?

Поділитись: