Світ

Перенаселення, екологічні лиха та загроза національній безпеці: чому країни переносять столиці?

Світ/Перенаселення, екологічні лиха та загроза національній безпеці: чому країни переносять столиці?
Зберегти
Вигляд
lead

У 2019-му році Єгипет має отримати нову столицю: планується, що туди переїдуть усі урядові установи та 6 млн людей з Каїра. У новому адміністративному центрі уже добудували мечеть Аль-Фаттах Аль-Алім — вона у чотири рази за розмірами перевищує головну каїрську святиню Аль-Азхар.

Мегаполіс посеред пустелі

У новій столиці Єгипту, яка поки не має офіційної назви, масштабніше усе: за площею новостворене місто удвічі більше за дійсну столицю. А його спорудження практично посеред пустелі, за 45 км від Каїра обійшлося єгипетській владі у 45 млрд доларів. Офіційний мотив перенесення столиці — спроба розвантажити Каїр, каже фахівець інституту політики Близького Сходу Тімоті Калдас. Зараз населення цього найбільшого близькосхідного міста сягає 10 мільйонів, а разом передмістями перевищує 25 мільйонів. До 2050, стверджують дослідники, перевищить 40 млн. Аби запобігти цьому, у 2015 році на Конференції з економічного розвитку Єгипту план будівництва нової столиці презентував міністр будівництва Мустафа Мадбулі, а уже з 2016-го розпочалося спорудження.

Нова мечеть Аль-Фаттах Аль-Алім у новому адміністративному центрі біля Каїру у чотири рази за розмірами перевищує головну каїрську святиню аль-Азхар, Єгипет, 3 січня 2019 року   

EPA-EFE/KHALED ELFIQI

Влада окремо, люди окремо

Є й інша причина для нової столиці — «перемістити із найбільш заселеного центру адміністративні установи, ізолювати їх від великого скупчення населення, де часто відбуваються якісь протести чи демонстрації, як це було у 2011 році у Каїрі», зазначає Тімоті Калдас. До того ж новостворене місто, за словами експерта, не буде придатне для життя простих людей: ціни на все будуть надмірно високими.

Звичайний єгиптянин не зможе дозволити собі апартаменти на 120 квадратних метрів вартістю 73 тис. доларів — стільки коштуватиме найдешевше житло у новому місті. Ба більше, воно недоступне навіть середньостатистичному урядовцеві, який заробляє близько 4,8 тис. доларів на рік.

«Це буде такий собі заможний анклав поза межами Каїра» — зазначає Калдас.

Перенесення єгипетської столиці може відокремити історичне (яке залишиться у Каїрі) від сучасного — матеріального й управлінського (яке буде у новому адміністративному центрі). На думку Тімоті Калдаса, поки немає чіткого розуміння, яку роль виконуватиме відтепер Каїр: «він, схоже, усе ще буде столицею, але вже не адміністративною».

Виникає питання, чи муситимуть інші країни переносити свої диппредставництва з Каїра? Деякі уже заявили, що не поспішають це робити. Тим паче, вони зможуть відкрити невеликі офіси у новій столиці, аби взаємодіяти із єгипетським урядом, проводити перемовини й зустрічі, але залишати свої представництва у Каїрі, де більшість населення.

Новостворене місто біля Каїра не буде придатне для життя звичайних єгиптян, ціни на житло будуть надмірно високими (на фото — робітники на будівельному майданчику нової адміністративної столиці Єгипту, 14 жовтня 2017 року)   

EPA-EFE/KHALED ELFI

Мцхета, Стамбул, Алма-Ата та інші екс-столиці

Єгипет не оригінальний у своєму рішенні перенести столицю. Така практика існувала починаючи від V ст., коли грузинська столиця із Мцхети перемістилась до Тбілісі. У давні часи правителі часто переносили свою резиденцію на щойно завойовані землі — передусім для того, аби «закріпити» свою владу на нових територіях. Або навпаки — посували столицю у більш безпечні райони всередині країни.

Найбільше таких випадків було у ХХ столітті — це зумовлено частим «перекроюванням» карти світу. Після завершення Першої світової російська столиця з Петербурга перемістилась до Москви після майже двохсотлітньої перерви. Білоруська — з Вільно (Вільнюса) до Смоленська, а тоді до Мінська. Турецька — зі Стамбула до Анкари. Столиця УРСР у 1919 році теж мігрувала до Харкова, однак у 1943 повернулась до Києва.

Після Другої світової столиці переносили здебільшого до центру історичних територій, бо вважали, що так вони швидше стимулюватимуть рівномірний розвиток країни. Чимало перипетій було зі столицею Казахстану: спершу її з Оренбурга перемістили до Кизилорди, потім — до Алма-Ати, згодом, у 1997 році — до Акмоли, яку за рік перейменували на Астану.

У ХХ столітті частина міст змінювала свої столиці, аби відновити історичну справедливість. Так 1990 року Берлін став єдиною столицею двох об’єднаних Німеччин: до цього понад 40 років адміністративним центром ФРН був Бонн.

Переміщення не розв'язує проблем

Місто Бразиліа обрали бразильською столицею лише з третьої спроби. Перше перенесення із Салвадора до Ріо-де-Жанейро ініціювала португальська колоніальна адміністрація, аби убезпечити себе від нападів з моря. Але не дуже вдало, бо центральна частина країни, трохи далі від узбережжя, куди хотіли переміщати столицю, була погано розвинена. А у 1960 році адміністративний центр до міста Бразиліа переніс лівоцентристський президент Бразилії Жуселін Кубічек ді Олівейра — таким чином скерував внутрішні міграційні потоки, дещо поліпшив інфраструктуру та соціально-економічне життя країни. Хоча Бразиліа зводили під гаслом «місто майбутнього», назвати столицю так можна з великим авансом: попри поступ у розвитку самого міста, довкола нього виникла значна смуга нетрі (так званих «фавел») із тотальним зубожінням та високим рівнем злочинності.

Перенесення адміністративного центру Бразилії до міста Бразиліа не змінило ситуації, коли столиця обростає бідними нетрями (фавел), 25 березня 2016 року   

EPA/SEBASTIAO MOREIRA

Нові столиці нового століття: перенаселення й катаклізми

Не всі заплановані переїзди відбулися: наприклад, у 1960-х роках пропонували звільнити перенаселений Париж і заснувати нову адміністративну столицю — місто Ла-Рош-Гійон. Навіть Лондон хотіли позбавити столичних повноважень і передати їх провінційному містечку Ньюкасл. Південнокорейський президент Но Му Хен теж хотів перенести столицю до Сечжона. Але це вдалося лише частково: до Сечжона перенесли низку міністерств та дипустанов, але офіційною столицею досі лишається Сеул.

Зараз одним із мотивів перенесення столиць є також природні лиха. Японське Токіо, індонезійська Джакарта та іранський Тегеран розташовані у надто сейсмічно активних зонах, а бангладеська Дакка потерпає від повеней. Венесуела, Аргентина та Афганістан теж у перспективі мають намір переміщати адміністративні центри, керуючись принципом Єгипту — аби розвантажити дійсну перенаселену столицю.

Пов`язані новини