Плагіат редактора: як журнал Vogue UA став героєм головного медіа-скандалу тижня

Десять сумнівних текстів

Усе почалося з допису в Telegram-каналі «Киёв Фэшн Лавэз» про те, що редакторська колонка Ольги Сушко в жовтневому номері часопису майже повністю повторює колонку в журналі Harper's Bazaar 2006 року, яку написала журналістка і на той час головна редакторка журналу Шахрі Амірханова. Текст Сушко, на відміну від оригіналу, був трохи скорочений і переписаний у деяких місцях, але більшість речень були скопійовані повністю.

Того ж дня Ольга Сушко прокоментувала звинувачення у Facebook. Вона написала, що колонку за неї писав «перевірений автор», адже через великий обсяг роботи вона могла не встигнути зробити щось самостійно. Сушко визнала помилку, вибачилася перед Амірхановою, назвавши її «талановитим автором». Сама Амірханова в одному з коментарів у Facebook написала, що «зворушена тим, що ця дівчинка зберігала мій лист 12 років».

Та на цьому справа не закінчилася. «Киёв Фэшн Лавэз» почав ціле розслідування плагіату в часописі й запустив хештег #сушкогейт. Виявилося, що листопадова колонка редакторки також повторює текст Амірханової, опублікований у травні 2014 року. Потім Амірханова сказала, що це не її текст, мабуть, хтось просто підписався її ім'ям. Далі у ще одній колонці Сушко знайшли шматки з публікацій російських журналістів Марини Прохорової та Геннадія Йозефавічуса.

Колонка Сушко у вересневому номері Vogue UA також виявилася, по суті, колись написаною Амірхановою. У квітневій колонці знайшли частину з тексту кінокритика Андрія Плахова в російському «Комерсанті». У ще одній — частину тексту головного редактора порталу «Такие дела» Валерія Панюшкіна, опублікованого на «Снобі» у 2017 році. Загалом #сушкогейт наразі нарахував десять текстів з ознаками плагіату, але «Киёв Фэшн Лавэз» не зупиняється, і пише, що це, напевно, не остаточна цифра.

Увечері 31 жовтня, наступного дня після початку скандалу, нарешті відреагували видавці журналу. Condé Nast International і ТОВ «Медиа Группа Украина» виступили зі спільною заявою, мовляв, вони «категорично проти плагіату», а Сушко тимчасово усувають з посади на час внутрішнього розслідування. Сама редакторка це рішення не коментувала.

Прощання з репутацією

Скандал став головною темою українського Facebook і навіть сплив на дипломатичному рівні. 30 жовтня міністр закордонних справ України Павло Клімкін після засідання Ради безпеки ООН написав твіт: «Раніше в МЗС РФ писали тексти для пропагандистських каналів, тепер ці канали пишуть тексти для МЗС. Але, зрештою, це все багато в чому одна кухня». МЗС Росії цього не подарував, відповівши, що «раніше колонку редактора писала Шахрі Амірханова, тепер її передрукували в Vogue Ukraine за підписом Ольги Сушко. Це факт. А те, що написали Ви — фейк».

Деякі колеги навпаки підтримали Сушко. У коментарях під її дописом про «помилки» слова підтримки написали письменниця Ірена Карпа, шеф-редактор видання clutch.ua Юлія Буговська, редактор L'Officiel Hommes Юрій Амосов.

«Якщо редактор працює на світові бренди, то про плагіат не може бути й мови. Це настільки очевидно для західних партнерів, що вони не можуть навіть уявити, що людина, яка дослужилась до посади головного редактора, може на таке піти, — коментує Громадському Наталія Гузенко, журналіст і головний редактор Harper's Bazaar Україна з 2008-го по 2014 роки. — Якщо під час розслідування плагіат підтверджується, то редактора знімають з посади дуже швидко».

На думку Гузенко, для Vogue Ukraine, за належної поведінки видавця, ця ситуація навіть може дати плюси, й часопис стане «поважнішим». «В українського Vogue сильна команда, бренду Vogue більш ніж 125 років. Це важливіше, ніж непрофесіоналізм одного найманого працівника. Видавничий дім і, звісно ж, Condé Nast, власник бренду Vogue, повинні показати свою позицію щодо неприпустимості плагіату й провести відповідні кадрові зміни. Їхня реакція, звісно, була запізнілою. Мовчання підняло градус негативу», — вважає вона.

За словами Гузенко, для Ольги Сушко історія з плагіатом стала серйозним ударом по репутації — в Україні дотепер не було подібних відсторонень від посади. Далі, ймовірно, за плагіатом у ЗМІ стежитимуть пильніше, а редактори почнуть відстежувати недобросовісних журналістів. «Утім, коли йдеться про Україну, важко щось прогнозувати. Якщо більшість усе ж вважає плагіат виправданим, то все швидко повернеться на круг свій», — робить висновок Гузенко.