Польща та Україна: як припинити битву за минуле?

Напруга у відносинах України та Польщі не зменшується. Українці пригадують полякам століття їхнього домінування, а поляків відверто дратує уславлення Української Повстанської Армії та Степана Бандери. Українці дорікають — Польща перестала бути адвокатом України в ЄС. А польський парламент визнає злочини на Волині «геноцидом».

Роз’єднує Україну й Польщу навіть не стільки історія, скільки історична пам’ять. Водночас, якщо минуле роз’єднує, спільне бачення теперішнього та майбутнього може об’єднати.

Як припинити уявне протистояння між Польщею та Україною? Дивіться відеоблог Тетяни Огаркової на Громадському.

Меморіальні війни: минуле на службі в сучасного

В історії двох сусідніх країн, Польщі та України, було чимало негативних моментів, але саме сучасна інтерпретація минулого стає справжнім яблуком розбрату. Останнім часом минуле легко перетворюється на інструмент маніпуляцій з боку політиків.

Нерідко складається враження, що Польща та Україна ніби конкурують у віктимності — хто з двох країн історично більше постраждав від сусіда.

Поляків дратує глорифікація Степана Бандери та УПА. Українці натомість не розуміють, чому поляки так гостро реагують на Волинь, аж до визнання «геноцидом» у парламенті. Чому після років адвокації інтересів України в ЄС, поляки погрожують припинити підтримувати її євроінтеграційні прагнення?

Окрім політичних заяв, доволі невтішними є і результати опитування громадської думки, зокрема, в Польщі. Натомість, як розповідає Громадському Адам Бальцер, викладач Центру Східної Європи, керівник проекту в центрі досліджень WiseEUROPA, українці загалом позитивно ставляться до поляків.

«Водночас близько третини поляків негативно сприймають українців, третина ставиться байдуже, і лише остання третина ставиться позитивно. Серед українців негативного ставлення до поляків значно менше», — каже він.

Образ зовнішнього ворога як інструмент внутрішньої політики

Різкі заяви політичних лідерів Польщі таки є перебільшеннями — розповідають Громадському польські експерти. Войчех Пшибильський, експерт аналітичного центру Res Publica каже:

«Ми робимо жахливу помилку, коли стикаємо дві нації на ґрунті історичної пам’яті. Так, є історичні факти: були вбиті люди, втрачене майно, змінені кордони. Це світова історія, це не лише історія України чи Польщі. І люди, які робили жахливі речі, водночас могли робити й дуже важливі історичні речі, об’єднувати націю навколо себе, як це, наприклад, робив Бандера — завдяки йому українці стали тими, ким вони є сьогодні».

Заяви, що підживлюють меморіальні війни, є також політично мотивованими, переконаний експерт. Вони вирішують питання внутрішньої політики за рахунок зовнішньої. Творення образу ворога із сучасної України покликано консолідувати польську націю навколо сучасних політичних лідерів країни.

Чому політики використовують минуле, прагнучи вплинути на сучасне? Детально про це дивіться у розмові Громадського ізВойчехом Пшибильським та Адамом Бальцером.

«Політики хочуть підвищити рейтинги та популярність, вони хочуть захищати найемоційнішої частини колективної пам’яті. Політики (…) прагнуть стати священниками, капеланами, які єднають громаду навколо себе, які організують колективну пам’ять. Саме тому й підштовхують людей до особливої інтерпретації історичних подій», — розповідає Войчех Пшибильський.

Багато істориків по обидва боки кордону переконані: Україні та Польщі потрібен діалог. Про це говорять також і політики. Депутат Європарламенту Міхаль Боні в коментарі Громадському заявляє:

«Є чимало проблем, пов’язаних з історією, але єдиний шлях їхнього вирішення — обговорення, пояснення, а не нова уявна війна між українцями та поляками (...) Нам потрібно повернутися до раціонального погляду на ситуацію. Усім нам потрібен діалог».

Але як припинити битву за минуле та в чому полягає раціональний погляд на українсько-польські стосунки — дивіться в інтерв'ю Міхала Боні Громадському.

Що об’єднує: спільна загроза від Росії

Якщо суперечки про минуле роз’єднують поляків та українців, то сучасні виклики мали би їх об’єднати. Експертна спільнота в Польщі не має ілюзій щодо небезпек, які становить Росія. Серед безпекових викликів у Польщі на першому місті — саме східний сусід України. Збіґнєв Пісарський, голова фонду імені Казімєжа Пуласького, в інтерв’ю Громадському розповідає:

«Якби мені довелося розставляти пріоритети [серед загроз — прим. авт.], я почав би з Росії. Потім — усі інші виклики».

Директор програм з кібербезпеки фонду імені Пуласького Ґжеґож Малецький ділиться з Громадським власними спостереженнями:

«І сьогодні, і надто в довгій перспективі найважливішою є стабільність на сході. Загроза йде від Росії і вона комплексна: політична, економічна, військова».

Експерт переконаний: у Польщі є розуміння головної мети Росії в Європі.

«Головна мета росіян — дестабілізувати Європу, провокуючи конфлікти між країнами-членами Євросоюзу та всередині держав. Вони створюють проблеми між сферами, різними колами й частинами суспільства», — каже він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польський письменник Вітольд Шабловський: «Ми мусимо говорити про Волинь, попри все»

«Росія добре знає наші суспільства. Вона використовує різні підходи до різних країн, ураховуючи їхні особливості. Росія — професіонал у цій справі, адже займалася цим упродовж усього XX століття. Та наразі в їхніх руках нові інструменти, набагато потужніші, ніж раніше», — додає експерт.

Спільна безпека — це той вимір польсько-українських відносин, який має об’єднувати Україну й Польщу. Дивіться повну версію інтерв'ю із Ґжеґожем Малецьким на Громадському.

Чому Україна важлива для Польщі?

Експерти визнають: Польща таки залежить від України в контексті безпеки.

«Безпека України є життєво важливою для безпеки Польщі. Польща не буде в безпеці, якщо Україна не буде в безпеці. Отже, наш національний інтерес полягає в тому, щоб упевнитися, що Україна — стабільна, демократична й багата країна», — розповідає Громадському Збіґнєв Пісарський. Розгорнутий коментар голови фонду імені Казімєжа Пуласького слухайте

Міхал Боні, депутат Європарламенту, також підкреслює важливість України для безпеки Польщі. Водночас Польща, на його думку, є важливою для процесу реформ в Україні.

«Увесь цей безлад, створений польським міністерством закордонних справ та польськими депутатами, — це політична помилка», — переконаний депутат.

Зміцнення стосунків з НАТО

Звісно, не лише Україна захищає Польщу від Росії — вирішальну роль відіграє зміцнення стосунків поміж Польщею та НАТО. Але це є прямим наслідком російської агресії в Україні.

«Я гадаю, зміцнення відносин між Польщею та НАТО — ключове питання для нас, навіть життєво важливе. Важливе усвідомлення в НАТО загроз зі сходу Європи, від Росії. Адже ми безуспішно намагаємося донести це впродовж останніх двадцяти років», — пояснює Громадському Ґжеґож Малецький.

«Вирішальним був початок війни в Україні. Завдяки цим трагічним подіям Захід зрозумів, що ситуація є набагато складнішою, ніж вони вважали раніше. Вони усвідомили, що поляки не перебільшували значимість цих питань», — пояснює експерт.

Окрім безпеки: децентралізація, бізнес, культурні проекти              

Площин для розвитку українсько-польських відносин є багато,  переконаний Ян Пєкло, Посол Польщі в Україні. Зокрема, дипломат згадує досвід польської децентралізації:

«Існують взаємні контакти на всіх рівнях самоврядування. Багато років триває обмін досвідом — українські чиновники приїжджають до Польщі, вчаться в нас і відтак використовують досвід в Україні».

Попри інше, є господарські проекти, які Польща та Україна реалізують разом. В Україні є польський бізнес, багато культурних проектів і програм молодіжного обміну.

«Також є багато проектів на сході України, які фінансує Польща. Наприклад, спільна з ООН підтримка стартапів. Також проекти в прифронтовій зоні. Нещодавно польські політики відвідали схід України — вони були у шпиталях, де лікуються солдати АТО. Також завітали до Краматорська, Авдіївки, де допомагали відбудовувати школи», — розповідає Громадському Ян Пєкло. Повну версію розмови з послом Польщі в Україні на відео Громадського.

Дипломат переконаний, що польська присутність важлива в Україні. Але медіа приділяють цьому значно менше уваги, ніж меморіальним війнам і дипломатичним скандалам.

«Значно складніше поїхати до Маріуполя чи Краматорська, порозмовляти з людьми, які втратили все, але завдяки грошовим позикам Польщі змогли відновити власний бізнес. Але це не настільки привабливо, поза тим вимагає більших зусиль. Медіа створюють візію того світу, в якому ми живемо. Добре було б звертати увагу на ті речі, які справді відбуваються, і які дуже важливі», — підсумовує дипломат.

Отже, припинити меморіальну війну поміж Польщею та Україною можливо. Для цього треба перестати боротися за минуле й подумати про сьогодення, а краще — про майбутнє. Залишивши минуле в минулому, а історію – історикам, Україна й Польща матимуть більше шансів порозумітися.