«Позиція Туреччини щодо Росії? Подивіться на заяви НАТО» — інтерв’ю посла Туреччини в Україні

Після невдалої спроби державного перевороту в Туреччині в ніч з 15 на 16 липня світові медіа уважно стежать за внутрішньою ситуацією в країні: арешти, чистки, звільнення.

Водночас, не менш важливо зрозуміти, як зміниться поведінка країни на міжнародній арені. Зближення з Росією? Але це суперечить статусу країни-члена НАТО. Посилення НАТО? Але заколотники були і серед військових НАТівські частин.

Туреччина повернеться до смертної кари? Але це суперечить зобов’язанням, які вона має як країна Ради Європи. Закономірним є зближення з Росією, але Туреччина має чітку позицію щодо України тощо.

Про геополітичні колізії, а їх чимало, в Туреччині після заколоту Громадське поспілкувалося із послом Туреччини в Україні Йонетом Джаном Теселем.

«Ми були єдиним членом альянсу НАТО, єдиною країною в Європі, а також в регіоні, включно і з Україною, яка не говорила з Росією. Зараз ця ненормальна ситуація залишилася в минулому»

В Туреччині відбулася невдала спроба державного перевороту, і зараз нас найбільше цікавлять геополітичні наслідки цієї події. Як це вплине на стосунки поміж Туреччиною та Росією, адже багато експертів говорять про відновлення тісніших зв’язків поміж двома країнами?

Я думаю, що деякі люди, на жаль, дещо плутають хронологію, коли сталися ці події. Рішення Туреччини та Росії щодо нормалізації стосунків, наскільки це є можливим, передувало спробі державного перевороту в Туреччині.

Упродовж семи місяців турецько-російські стосунки переживали кризу унаслідок російської реакції на збиття російського літака Туреччиною. Ми зі свого боку діяли більш спокійно, адже ми знали, що тоді діяли правильно. Але факт того, що ми не розмовляли з Росією упродовж семи місяців, це була вочевидь ненормальна ситуація. Ми були єдиним членом альянсу НАТО, єдиною країною в Європі, а також в регіоні, включно і з Україною, яка не говорила з Росією. Зараз ця ненормальна ситуація залишилася в минулому.

Мені видається це важливим і я дуже ціную це, і я думаю, що Україна також має це цінувати, тому це додатковий канал для того, аби говорити з Росією. Це спосіб виражати та озвучувати нашу позицію, і ця позиція може бути відмінною від позиції Росії в багатьох питаннях – зокрема, у питаннях Сирії, України, звісно, та інших міжнародних питань. Я думаю, що саме так це треба сприймати. З точки зору геополітики Туреччина та турецький народ залишаються тими ж, що й раніше. Якби спроба державного перевороту вдалася — хоч я не дивлюся на це як на вірогідний сценарій — тоді могли би виникати тривога та запитання. Але не зараз.

Туреччина повертається до нормального діалогу з Росією із метою повернутися до розмови. Це не означає, що Туреччина прагне забути, що відбувається в Україні, і зокрема, в Криму, забути усе, що, ми віримо, є неправильним у цій історії.

Росія та Україна перебувають у стані конфлікту. Чи ви не думаєте, що це повернення до нормальних стосунків поміж Туреччиною та Росією вплине на турецьке бачення та турецьку позицію щодо того, що відбувається в Україні? Я маю на увазі насамперед Крим, чи буде Туреччина переглядати свою позицію? А також те, що відбувається в Донецьку, на сході України?

Очевидно, це ніяк не вплине. Як я вже казав, Туреччина повертається до діалогу, до нормального діалогу з Росією із метою повернутися до розмови. Це не означає, що Туреччина прагне забути, що відбувається в Україні, і зокрема, в Криму, забути усе, що, ми віримо, є неправильним у цій історії.

Ми чітко заявляли про нашу позицію ще до того, як турецько-російські стосунки увійшли в період кризи, яка тривала сім місяців. І наша позиція щодо цих питань зараз також не зміниться. З першого дня конфлікту в Україні ми були на боці України, підтримуючи ідею державного суверенітету та територіальної цілісності України, і також демократичного процесу, який включає в себе усі необхідні реформи, які, як ми сподіваємося, будуть успішно запроваджені з метою подальшого зближення України з Європою.

Наша позиція чітка і по Криму, стосовно дуже близьких нашому серцю кримських татар, наших братів та сестер, які, на нашу думку, заслуговують жити відповідно на найвищих стандартів, у своїй історичній батьківщині. Саме такими є основні позиції Туреччини щодо української ситуації, і це не зміниться. Усі сторони про це знають.

Якщо говорити про економічний аспект цих стосунків, то зараз знову почали говорити про Турецький потік. Ці розмови припинилися на багато місяців, коли тривала криза поміж Туреччиною та Росією унаслідок збиття російського літака. Чи ви думаєте, що тепер Турецький потік стане реальністю?

Я думаю, що зараз ситуація нагадає ту, яка була до кризи. Насправді обговорюються багато різних проектів, ви можете помітити різні заяви, які подеколи виникають. Але базові підготовчі роботи до цього проекту усе ще не розпочалися. Є і конкурентні проекти – багато говорять про Північний потік-2, приміром, і саме це найбільше тривожить як Україну, так і Європу.

Зараз зарано говорити про щось конкретне. Ми напевно повернемося в ту точку перемовин з Росією, яка була до кризи, але навіть тоді не було ясності щодо цього проекту.

Ви знаєте, що, подібно до України, Туреччина потребує диверсифікації в енергетичній сфері. Україна зараз суттєво диверсифікувала поставки газу, отримуючи природній газ з європейського ринку. Ми також достатньо сильно залежимо в енергетиці від Росії, тому наша ідея якраз полягає в тому, щоби також диверсифікувати. Відтак, ми знаємо, що нам потрібно, і Туреччина намагається стати, і певною мірою вже стала, енергетичним хабом в регіоні. Це можна буде використати із найбільшою вигодою, в тому числі, для України, і для Європи, і цьому сприяє географічне розташування Туреччини.

Ми вже успішно реалізуємо декілька важливих проектів із каспійськими енергоносіями, із східним Середземномор’ям. Ці проекти були успішними і ми будемо продовжувати. На цьому етапі важко сказати щось конкретне щодо Турецького потоку ще і тому, що Турецький потік має переважно сполучити Туреччину та Європу, і тому рішення Європи також треба буде враховувати, якщо дійде до справи.

«Питання не є на порядку денному в країні. Перетворювати це на якесь головне питання дня є несправедливим. Треба дивитися на речі в перспективі»

Іншою важливою геополітичною темою є НАТО та його стосунки із Туреччиною. Ми знаємо, що деякі НАТівські військові підрозділи брали участь у спробі заколоту. Якими будуть наслідки? А також, як ви бачите подальші стосунки, і можливо, якісь зміни у стосунках поміж Туреччиною та НАТО?

Це якраз і є причина того, що наші партнери по НАТО мають підтримувати те, що відбувається зараз у Туреччині, адже ці дії спрямовані на те, аби унеможливити існування різних угруповань заколотників у військових структурах.

Туреччина є однією із потужних військових сил НАТО, і буде залишатися такою поза будь-якими сумнівами. НАТО залишається найважливішою опорою нашої безпеки і нашої зовнішньої політики. Тому ми зробимо усе від нас залежне у найкоротші терміни, саме тому зараз відбуваються арешти, а деяких людей доводиться звільняти з армії, і цей процес триває в Туреччині. Що далі ми просуваємося, то більшу підтримку відчуваємо від наших партнерів по НАТО, і ця підтримка є важливою для нас психологічно насамперед. Ми не впадаємо у відчай, ми в змозі самостійно впоратися з багатьма проблемами, але підтримка від партнерів по НАТО не буде зайвою, тому що вона демонструє солідарність та співчуття до нас.

Туреччина залишиться сильним та надійним членом НАТО, яким вона була. Ми переживаємо випробування зараз. Вчора, наприклад, на порядку денному вищої військової ради були деякі важливі питання. Як і очікувалося, близько ста полковників підвищили до генералів, і це компенсує тих генералів, який заарештували та вигнали з армії. Ми достатньо сильні для того, аби знайти вихід з ситуації.

Чи ви не думаєте, що є суперечність у тому, що Туреччина прагне залишатися надійним партнером НАТО, і тим, що стосунки НАТО та Росії є достатньо напруженими останнім часом, зокрема в останні місяці?

Мені здається, що ваше питання ґрунтується на припущенні, що Туреччина може мати якесь ставлення до Росії, яке б відрізнялося від ставлення НАТО.  Але ми є в НАТО, ми підписуємося під усіма рішеннями та заявами, які робить НАТО стосовно Росії. Зокрема це стосується рішень, які були зроблені та оголошені на нещодавньому самміті НАТО в Варшаві.

Якщо ви хочете дізнатися, якою є позиція Туреччини щодо Росії, просто подивіться на заяви НАТО. Немає жодної відмінності та суперечності

Відтак, якщо ви хочете дізнатися, якою є позиція Туреччини щодо Росії, просто подивіться на заяви НАТО. Немає жодної відмінності та суперечності. Чого зараз прагне НАТО – так це власного укріплення  в ситуації, коли Росія воліє порушувати міжнародне право та мир. Зміцнення НАТО – це якраз те, що робила та буде робити Туреччина, і це також означає продовжувати діалог з Росією, тому що саме завдяки діалогу Туреччина може зробити більше для цього.

Після невдалої спроби державного перевороту в Туреччині ми чули багато заяв турецької сторони про те, що країна може повернутися до смертної кари. Але це суперечить європейським принципам, і зокрема, фундаментальним принципам Ради Європи. Країна, яка практикує смертну кару, не може бути в Раді Європи. Якими є дійсні плани Туреччини в цьому питанні?

Дійсно, були певні заяви про те, що Туреччина може повернутися до питання про смертну кару. Але те, що відбувається насправді, відрізняється. Ситуація достатньо заплутана. Люди втратили своїх чоловіків, жінок та дітей під час спроби перевороту, цих жахливих подій з ніч з 15 на 16 липня. Люди вийшли на вулиці для того, аби зупинити заколотників. В ці гарячі моменти, коли відбувалися маніфестації в ім’я та на захист демократії, були люди, які емоційно реагували на те, що відбувається, і які закликали до того, аби Туреччина повернулася до смертної кари.

Я думаю, не варто судити Туреччину на основі цих емоційних закликів, які лунали у напружений момент. Ми дуже добре усвідомлюємо і пам’ятаємо, як смертна кара була заборонена в Туреччині, адже це була одна із вимог нашого зближення з Європейським Союзом. Цей процес тривав роками, було дуже багато дискусій.

Для того, щоби повернутися до смертної кари, потрібні зміни в Конституцію, а для цього потрібні голоси двох третин депутатів парламенту та велика кількість обговорень та дебатів. Парламент має голосувати та затвердити усі заяви Президента чи прем’єр-міністра. Навіть якщо це могло би статися, це би зайняло декілька місяців, аби виконати усі необхідні процедури. Наразі це дуже гіпотетичний сценарій, який не є на порядку денному.

Ми дуже добре усвідомлюємо і пам’ятаємо, як смертна кара була заборонена в Туреччині, адже це була одна із вимог нашого зближення з Європейським Союзом. Цей процес тривав роками, було дуже багато дискусій

Коли ми дивимося на ці емоційні заяви, в тому числі ті, які виголошують люди на вулицях, то політики мають на них якось відповідати. Але це ще не означає, що парламентарі будуть виносити такі рішення, і навіть не означає, що такі ідеї взагалі дійдуть до етапу голосування у Парламенті. Наразі це не є на порядку денному.

Наші друзі в Європі мають це розуміти, бачити ширшу картину того, що відбувається, і що Туреччина зараз перебуває на правильному боці історії, на боці людей, адже люди захищають саме ті принципи, за які стоїть Європа. Саме це заслуговує на увагу, аніж різні гіпотетичні сценарії, які, по-перше, буде дуже важко реалізувати. Тому я думаю, що це є проблема менеджменту комунікації щодо кризової ситуації.

На мою думку, несправедливо втрачати з поля зору ширшу картину і фокусуватися на негативних сценаріях, які навіть не є наразі на порядку денному. Туреччина знає – і як ми можемо цього не знати? – що наші стосунки з ЄС та Радою Європи стануть проблематичними у випадку таких рішень, ми це знаємо. Було багато дебатів і все не так просто. Хто дійсно користається з цього, так це лідери заколотників, які спробували здійснити державний переворот. Ми знаємо, що означають ці речі, розуміємо, що це може ускладнити стосунки поміж Туреччиною та ЄС. Ми не потребуємо нагадування.

Але, повторюся, зараз це питання не є на порядку денному в країні. Перетворювати це на якесь головне питання дня є несправедливим. Треба дивитися на речі в перспективі.