1 мільйон 200 тисяч українців живе і працює в Польщі — це найновіші дані, отримані у березні завдяки дослідженню користувачів смартфонів. Раніше посол України в Польщі оцінював кількість українців там в 1 мільйон, а посол Польщі в Україні говорив про 2 мільйони. Точну цифру обрахувати складно через постійну мобільність українців. Польща одна з небагатьох країн ЄС, яка надає можливість легкого працевлаштування на короткі терміни, до 90 днів, завдяки безвізовому режиму. В останні роки українці охоче їдуть до Польщі — а ця країна робить усе, щоби привабити працівників з України та інших пострадянських держав.

Меблі руками мігрантів

20-річна Аліна з Миргорода на Полтавщині лише другий день як вийшла на нову роботу — на меблевій фабриці «Браво» у польському містечку Щитно, неподалік Ольштина. За пакування меблів Аліна отримуватиме 11 злотих на годину — це близько 77 гривень. Для дівчини, яка заробляла 2900 гривень на місяць, працюючи прибиральницею в санаторії у рідному курортному місті, це — неабияке підвищення.

Аліна не приховує: саме заради вищих зарплат поїхала до Польщі разом із хлопцем. Перші враження від умов роботи та проживання в неї позитивні: «Житло надається, це хостел. Ми з Максимом у кімнаті і ще двоє, тільки не в одній кімнаті з нами, а на коридорі. Нам подобається», — посміхається Аліна. Вона прагне заробити в Польщі на власне житло в Україні.

За цим приїхав сюди і її одноліток Нікіта з Краматорська. Працюючи 12-годинний робочий день, хлопець отримує еквівалент 21 тисячі гривень на місяць. На фабриці «Браво» він працює вже рік. Вдома востаннє був на новорічні свята.

«Нікіта — один із найкращих наших співробітників», — хвалить його директор із виробництва Маріуш Рогач. Він задоволений працівниками з України, яких фабрика почала запрошувати три роки тому.

«Ця потреба виникла через демографічну ситуацію в Польщі та через еміграцію поляків до інших країн Західної Європи», — пояснює Рогач.

Після вступу до Євросоюзу в 2004 році працювати за кордон виїхало близько 2,5 мільйонів поляків. Вармінсько-Мазурське воєводство, де розташована фабрика «Браво», — одне з найбідніших у Польщі, звідси після відкриття кордонів виїхало чимало людей. А на їхнє місце почали приїжджати мігранти.

Тепер із 400 працівників фабрики кожен десятий — українець. Є також один білорус — попри близькість кордону, з цієї країни на роботу до Польщі поки що приїжджає небагато людей.

Більшість працівників усе ще поляки, але знайти нові кадри серед місцевих надзвичайно складно. Польська молодь не хоче працювати на тяжкому виробництві: у меблевих цехах шумно, всюди пил, доводиться піднімати тягарі.

«Браво» напередодні «високого» меблевого сезону чекає зростання замовлень із Німеччини, Румунії, Болгарії — і терміново шукає нових співробітників.

«Серпень-вересень-жовтень — це так звані “меблеві жнива”, коли отримуємо дуже багато замовлень на продукцію. І хтось це мусить робити. Тому нам терміново потрібні працівники з України», — каже Маріуш Рогач.

Чому українці? Бо вони близькі до поляків ментально, а ще їх найлегше знайти, зізнається він. «Ми співпрацюємо з трьома агенціями, які спеціалізуються на працівниках з України. Швидкість, із якою агенціям удається знайти на роботу українців, дуже нам підходить».

Директор із виробництва фабрики «Браво» Маріуш Рогач в цеху, Щитно, Польща, 10 травня 2019 року
Фото:

Громадське

Без іноземців не обійтися

Піар-директор однієї з рекрутингових компаній Анатолій Зимнін, українець, який уже 16 років мешкає в Польщі, зустрічає нас біля дверей її надсучасного офісу у Варшаві. Фірма шукає людей для роботи в Польщі за її східним кордоном — переважно на теренах колишнього СРСР. Анатолій розповідає: щороку прибуток компанії зростає удвічі. Польських роботодавців, які звертаються за її послугами, дедалі більшає. Економіка Польщі переживає справжній бум — торік вона зросла на 5,1%: це один із найвищих показників у Євросоюзі. Місцевих кадрів не вистачає, аби задовольнити попит на ринку праці. Трудовим мігрантам з-за кордону нерідко безкоштовно надають житло, допомогу з документами і мобільний зв’язок.

«Потреба в працівниках із-за кордону в Польщі дуже велика. Вона збільшилася десь із 2014, коли після періоду спаду польська економіка знову почала зростати, — пояснює Марчін Колодзейчик, директор із міжнародного рекрутингу компанії. — Це збіглося в часі з політичною та економічною кризою в Україні. З того часу спостерігаємо сталий наплив мігрантів до Польщі, більшість із них — з України, але також багато з інших держав екс-СРСР: Молдови, Грузії”.

Дві третини співробітників компанії з підбору персоналу — родом з України та Білорусі. Вони мають налагоджену мережу контактів на батьківщині. Це висококваліфіковані професіонали, які працювали на високих посадах і на батьківщині, але з різних причин виїхали до Польщі.

Як, наприклад, Владислав Куликов, координатор відділу маркетингу. За його словами, за два роки у Варшаві він ще не дуже добре вивчив польську. Попри це, Владислав жартує з колегами-поляками і під час нашої розмови часом вставляє польські слова.

Поїхати на роботу за кордон його спонукала відсутність стабільності та постійні економічні кризи в Україні. «Я тричі в житті мав досвід, що в Україні щось стається, змінюються умови матеріальні і якість життя. Я так собі подумав, що може краще поїхати, — розповідає Владислав. — Не знав, що буду працювати в офісі, думав про різну роботу, що почну з чого завгодно. Просто не хотів залишатися в Україні, не чув себе там».

Владислав поїхав, незважаючи на те, що мав високу посаду в київській рекламній агенції, а перед від'їздом отримав ще одне запрошення на роботу в Україні.

«Вийшло так, що я мав гарну пропозицію з високою зарплатою, а сюди їхав в нікуди», — пригадує чоловік. У Польщі працювала його мама, тому обрав її, хоча розглядав варіанти інших країн ЄС. Роботу шукав уже на місці — це виявилося нескладно.

У Польщі, за словами Владислава, він почувається як удома. Головна різниця з Україною — в якості життя.

«Я не відчуваю потреби мати автомобіль. Мешкаю в передмісті, але їду до роботи 40 хв і всі кажуть, що це дуже довго. Хоча в Києві я їздив довше і відчував, що це було ок. Є багато можливостей добре безкоштовно провести час. Басейн доступний в кожному мікрорайоні, багато подій у парках, безкоштовних показів фільмів, театрів, музеїв».

Попит на висококваліфікованих іноземних працівників, таких, як Владислав, у Польщі значно зріс за останні 4 роки — розповідає ще одна українська співробітниця рекрутингової агенції Марія Кузенко. Вона керує відділом легалізації — допомагає оформляти документи іноземним робітникам у Польщі.

«Ми бачимо приріст громадян України — це і студенти, і робітники. На різні вакансії — від виробництва товарів і до сфери бізнесу, офісних працівників, IT, спеціалістів вищого класу».

Значною мірою цьому посприяв безвізовий режим із Євросоюзом, вважає Марія. «З паспортом біометричним можна приїжджати сюди і вже тут отримувати дозвіл на роботу. Польща є однією з небагатьох країн ЄС, яка дає можливість оформити його на підставі безвізового режиму. Сама угода про безвіз не надає такої можливості, але країни-члени ЄС можуть внутрішньо дозволяти такі процедури», — пояснює вона.

За словами Марії, польська влада дослухається до потреб роботодавців, які просять полегшити процедуру працевлаштування громадян України. Згідно з опитуванням, яке провела компанія, понад 90% українців приїжджають до Польщі на короткотривалі роботи — від 3 до 6 місяців. Після перебування в Україні багато хто знову повертається на тимчасову роботу до Польщі.

Пострадянські християни

Влада Польщі, де з 2015 року при владі консервативний уряд, веде подвійну політику щодо мігрантів. З одного боку, Варшава не хоче приймати вихідців з Африки і арабських країн, апелюючи до загроз християнській ідентичності та «білій расі». Під час «міграційної кризи» 2015 року Польща разом з Угорщиною виступили проти квотного принципу розподілу біженців з цих регіонів країнами ЄС. Водночас іноземні працівники країні вкрай потрібні — з огляду на зростання економіки і дефіцит кадрів. Саме тому представники владної партії «Право і справедливість» заохочують міграцію із культурно близьких країн, де мешкають «білі християни». Пострадянські країни ідеально підходять для цієї мети.

Наразі близько 90% іноземних працівників у Польщі — це українці, і ця ситуація навряд чи зміниться найближчим часом. Робітників шукають також у Білорусі, Молдові, Грузії. Однак якщо економічний бум у Польщі триватиме, скоро і їх може виявитися замало. Тому, за словами директора з рекрутингу Марчіна Колодзейчика, роботодавці вже починають дивитися в бік Азії, Африки і навіть Південної Америки та Куби. Тож не виключено, що ідеологічні переконання політиків будуть змушені відступити перед економічними потребами.

Директор із міжнародного рекрутингу агенції EWL Марчін Колодзейчик, Варшава, Польща, 12 травня 2019 року
Фото:

Громадське

Поки ж польські роботодавці стурбовані планами Німеччини відкрити свій ринок для працівників із-за меж Євросоюзу. Згідно з опитуваннями, понад 50% українців, які нині працюють у Польщі, можуть спокуситися вищими зарплатами у Німеччині, якщо та спростить правила прийому іноземців на роботу. Це стимулює польські компанії пропонувати українцям ліпші умови. Втім, поляки надто не переживають — вони впевнені, що українцям так само, як і їм, імпонує культурна та ментальна близькість двох народів. «Для частини працівників Польща все одно залишиться привабливою, бо до неї легко доїхати, просто зробити документи, мова зрозуміла, за кілька місяців після роботи в Польщі можна з колегами йти на пиво. В Німеччині мабуть так не вийде», — підсумовує Колодзейчик.

Поділитись: