ENRU

«Кримчанам необхідна інформаційна підтримка і віра» — правозахисниця

Репресії проти кримських татар і українців, які намагаються зберегти в окупації свою ідентичність тривають у Криму вже понад три роки. Але з початком 2017 з’явилися і нові форми тиску з боку силовиків. Під арешт може потрапити будь-хто, навіть випадково опинившись біля будинку, в якому відбувається обшук.

Як намагаються боротися з репресивною машиною кримчани і як можна допомогти їм з материкової України — в інтерв’ю з правозахисницею Олександрою Криленковою. 

Криленкова — координаторка Польового правозахисного центру, яка стежить за дотриманням прав людини в Криму. Раніше працювала в міжнародному товаристві «Меморіал», визнаному Росією в 2013 році іноземним агентом.

Правозахисниця Олександра Криленкова screenshot з відео Громадське

Олександро, як протягом трьох років анексії змінювався формат тиску та репресій з боку окупаційної влади в Криму на кримських татар та українців?

Звісно, від початку змінилося дуже багато і далі змінюється. Можна вже виділяти якісь етапи кримських репресій, тому що на початку це були несистемні, навіть без спроб сховати тиск псевдоправовими засобами. Це були викрадення, пряме насильство, парамілітарні формування, які тиснули на людей та які складно було пов’язати із владою, бо в них не було ніяких атрибутів влади. Потім, наприкінці 2014 року почалися судові переслідування. З’явилися політичні справи: справа 26 травня, справа 26 лютого.

Ти можеш йти вулицею, — тебе схопили, посадили у машину і возять по місту, розмовляючи. І ти не знаєш — тебе викрали чи це правоохоронні органи?

Сьогодні головна складова судових переслідувань — переслідування кримських мусульман. Арештовано вже 19 людей. І це найжорсткіші та найважчі з тих, за якими ми спостерігаємо. Окрім цього протягом всього часу тривають переслідування позасудові. Тобто — виклики на бесіди до Центру «Е» (Центр з протидії тероризму та екстремізму — ред.), допити, обшуки, не пов’язані із судовими процесами. І це більш-менш стабільно.

Якщо судових переслідуваннь більшає, то ось такі позасудові на стабільному рівні перебувають. Але вони чи не найважчі, тому що це постійний тиск. Ти можеш йти вулицею, тебе схопили та посадили у машину, возять по місту, розмовляючи. І ти не знаєш — тебе викрали чи це правоохоронні органи? Тебе зараз відпустять чи ні? І не знаєш  чого вони від тебе хочуть.

Обшуки в домі у Марлена Мустафаєва у Кам'янці 21 лютого 2017 року. В той день поліція затримала ще 10 людей з числа кримських татар, які прийшли підстримати Мустафаєва Фото: Anton Naumlyuk

Хто, крім кримських татар, піддається репресіям?

Кримські татари є найбільш ураженою переслідуваннями групою. Та все ж російські силовики в Криму переслідують далеко не тільки кримських татар. Є група українців — Український культурний центр, люди, які намагаються зберегти українську культуру, вивчати українську мову і так далі. І на них теж постійний тиск, хоча до них менше уваги і солідарність з усього світу.

Але крім цього, в Криму вже почались політичні переслідування колишніх соратників. Є справи вже проти російських кримських депутатів. Це розлом не тільки за принципом «за Росію чи проти Росії». Постійі політичні репресії. Є анархісти, яких теж тягають, саджають. Є нібито нова опозиція, яка намагається брати участь у мітингах на підтримку Навального або брати участь в акції «Надоел», яка проходила у Росії. Хто хотів взяти в цьому участь — зараз заарештовані на 20 діб у Криму.

Учасники протестної акції «Надоел» 29 квітня у Москві Фото: EPA/MAXIM SHIPENKOV

Працювати правозахисникам у Криму стало легше чи важче? І хто зараз там працює?

Працювати в Криму правозахисникам дуже важко. Взагалі правозахист як такий — це спроби звернень до якихось державних органів або правозахисних державних органів, або до влади, або до суду. А з цим у Криму дуже важко і незрозуміло. Немає до кого звертатись, ми не можемо напряму працювати, як класичні правозахисники. Тому ми можемо тільки збирати інформацію та розповідати про те, які є форми правового захисту в людей. Тобто класичного правозахисту в Криму не може бути, оскільки немає легітимної влади, з якою можна було б якимось чином взаємодіяти.

Але я не бачу якоїсь динаміки роботи правозахисників протягом цих років. Як було складно і практично неможливо, так і залишилось. Єдине, що змушує радіти — у Криму з’являються власні правозахисні ініціативи, групи солідарності та підтримки, вони розвиваються, і в цьому сенсі є хоч якийсь позитив.

Які це групи і як вони працюють?

Є група «Кримська солідарність». Це об’єднання родичів політичних в’язнів, яке підтримує родини, допомагає їм у побутових питаннях — як передати речі, наприклад.

Є фонд, створений Лілею Буджуровою (відома кримська журналістка — ред.) на підтримку дітей політичних в’язнів «Наші діти». Є групи, що допомагають юристам та адвокатам. Є Контактна група з прав людини, що збирає інформацію з усього Криму про факти порушень прав людини, перевіряє її та розповсюджує. Є дуже багато груп, які займаються правозахисною діяльністю та діяльністю солідарності — вони ходять на суди, ведуть трансляції з обшуків.

Правозахисниця Олександра Криленкова screenshot з відео Громадське

ФСБ якось намагається на них тиснути?

Так, це якраз одна з нових форм тиску. Якщо до кінця минулого року вони більш-менш вільно ходили на всі суди, обшуки, знімали, розповідали. То що сильнішими вони ставали, то більше муляли очі місцевим силовикам. Тому на початку цього року почались репресії вже проти тих людей, які виходять на підтримку політичним в’язням. Почались адміністративні арешти.

Люди виходять до будинку, де відбувається обшук, починають це знімати, а їх арештовують і вони кілька діб проводять у тюрмі, потім їх відпускають, а під час наступного обшуку затримують знову. Це дуже небезпечний метод, адже загрожує переслідуванням зокрема й кримінальним за участь у масових акціях, які по суті такими не є, а є вираженням солідарності.

Що з цим робити можна з материкової України? Як допомогти?

Головне — інформаційна підтримка і віра. Люди живуть в Криму в дуже важких умовах і змушені підлаштовуватися під навколишню дійсність, при цьому чинячи опір переслідуванням.

Головне — вірити в те, що вони роблять і підтримувати їх, а не абстрактну ідею. Я думаю, що краще повинно реагувати українське суспільство. Пам’ятати про те, що відбувається в Криму і намагатися з ними якомога більше спілкуватися.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram