Проти чого й за що насправді голосували голландці?

default/Проти чого й за що насправді голосували голландці?
Зберегти
Вигляд

Рахувати голоси на дільниці центрального залізничного вокзалу Амстердаму закінчили ближче до півночі. Тут асоціації України та ЄС більшість голландців сказали «так»: 785 голосів — «за», 404 — «проти». Але тієї ж миті оголосили результати «exit-poll» — по всій країні проти асоціації проголосувало майже вдвічі більше людей, ніж за неї. Малі містечка, мов за помахом диригента, дружно й масово сказали своє «ні». У цей час, опівночі, у центральному холі спустілого й притихлого вокзалу лунала сумна мелодія, мов «реквієм за мрією». Дівчина грала її на фортеп'яно. По нідерландських вокзалах спеціально розставлені музичні інструменти в рамках проекту Share Your Talent. Кожен охочий може підійти й зіграти свою мелодію. Мелодія невідомої виконавиці акомпонувала політичним новинам, спільним того вечора для ЄС і України. Її можна сприйняти, як «реквієм за мрією», а можна і як увертюру до нової історії.

За попередніми даними, які оприлюднило суспільне телебачення Нідерландів, 61,1% голландців сказали «ні» асоціації між ЄС та Україною, 38,1% — «так». Явка сягнула 32,2 %, цього достатньо, щоб референдум відбувся. В Амстердамі за угоду проголосували 52,5% голландців, проти — 46,3%. В Утрехті — за 57,4 %, проти  40,7 %. Іншими словами, найбільші міста країни висловилися на підтримку асоціації. Навіть поодинокі маленькі містечка, як-то Звідгорн на півночі країни, також сказали «так»: 53,6% — за, 45,9% — проти. Але це радше виняток. Майже вся електоральна мапа Нідерландів зафарбувалася в червоний колір, що позначає населені пункти й регіони, де перевага на боці противників асоціації.

Ця історія ставить одразу перед українцями щонайменше два конкретних завдання: зрозуміти внутрішньонідерландські причини для такого голосування і можливі правові наслідки такого результату.
Депутат другої палати нідерландського парламенту Ган тен Брьоке є одним зі спікерів найбільшої урядової партії країни – Народної партії за свободу та демократію. Саме цій проєвропейській політичній силі доведеться давати раду новим проблемам, які приніс із собою цей референдум. З політиком вдалося поспілкуватися буквально перед закриттям дільниць, коли вже почали з’являтися перші дані про перевагу «ні» над «так».

 

 

 

Політик наголосив, що його партія утримуватиметься від будь-яких коментарів щодо подальшого плану дій, допоки не буде офіційних результатів. Втім, навіть із тих небагатослівних відповідей, які він був готовий озвучити, зрозуміло: нідерландський уряд та парламент не будуть «спускати на гальмах» чи ігнорувати негативний «результат», бо, мовляв, явка надто низька й не репрезентативна.

«Якщо підтвердиться, що явка була 30 % і вище, то це означатиме, що потрібного мінімуму досягнуто. Це значить, що рекомендація, яку нам дали наші виборці, адже референдум мав консультативний характер, має бути взята до уваги, причому дуже серйозно. Тобто ми повинні будемо переглянути закон, який зробив для нас обов’язковим дотримання Угоди про асоціацію з Україною», — пояснив Ган тен Брьоке.

На уточнююче запитання про те, що означає «переглянути закон», представник урядової партії відповідає:  

«Ми ніколи не робили цього досі, тому це питання наразі відкрите для дискусії. Спочатку уряд Нідерландів має ухвалити відповідне рішення. Після цього в гру вступить парламент. І ми, депутати, повинні будемо щось вирішити. Але мені зараз дуже складно вдаватися до якихось спекуляцій на цю тему».

Головний редактор нідерландського інтернет-видання розслідувань «Follow the Money» Ерік Сміт голосував проти асоціації з  Україною. Він пояснює, що від Брюсселя він, як і тисячі тих, хто зробив такий же вибір, очікує не повної відмови від Угоди про асоціацію, а перегляду окремих статей, насамперед політичних, тих, що стосуються співпраці з питань безпеки. За його оцінкою, це близько 10% угоди. Крім того, він наголошує на тому, що ті, хто голосував проти, своїм вибором засвідчили: в угоді максимально чітко потрібно вказати на те, що Україна не має жодних перспектив стати членом Європейського союзу.

З усіх тих думок і коментарів, офіційних і неофіційних, які вдалося зібрати Громадському, випливає, що справді наразі найвірогіднішим є сценарій перегляду окремих статей договору. Гіпотетично може йтися не про перегляд їхнього змісту, а про винесення їх за дужки основної частини Угоди для затвердження на міждержавному, а не загальноєвропейському рівні. Відповідно, Нідерланди вийдуть з когорти їхніх підписантів. Як уся ця процедура виглядатиме крок за кроком, поки що практично ніхто серед юристів, експертів із права ЄС не готовий сказати. Адже це буде прецедент.

А поки що триватиме тимчасове застосування угоди, зокрема в частині зони вільної торгівлі. На зустрічі з журналістами під час поїздки до Токіо керманич зовнішньополітичного відомства Павло Клімкін заявив, що результати референдуму на практичне застосування угоди не впливають, повідомляє агентство «Інтерфакс-Україна».

«З точки зору практичної імплементації зараз нічого не змінюється, угода застосовується, як і раніше, поки на тимчасовій основі. Так що ніхто не переживає жодним чином. І ЗВТ, секторальне співробітництво спокійно просуваються далі», – зауважив міністр.

Мовою статистики

Проголосувати на дільниці прийшла лише третина дорослих громадян, з них менше 2/3 сказали «ні» і понад 1/3 – «так». Статистично цей референдум є перемогою не противників асоціації, а байдужості, необізнаності щодо питання асоціації та політичного абсентиїзму, викликаного дуже різними причинами, більшості населення країни.

 

 

 

За два дні в Нідерландах ми спробували поспілкуватися на вулицях столично-туристичного Амстердаму й провінційно-курортного Зандворта з десятками людей. Абсолютна більшість із них відповіли, що не голосуватимуть на референдумі, бо їх не цікавить питання асоціації з Україною або ж вони замало про це знають. Дехто казав, що просто не має часу вникати. На камеру погоджувалися спілкуватися лише прихильники асоціації. Ці люди говорили багато теплих слів про те, що Україні потрібно дати шанс на європейське майбутнє, потрібно допомогти розвивати торгівлю та долати корупцію. Їх зовсім не спантеличувала історія «Панамалікс» та Петра Порошенка, яка фігурувала за день до референдуму на центральних телеканалах країни. Навпаки, нам говорили про те, що це ще більше переконує їх у потребі підтримки асоціацію, адже та дає шанс Україні на краще майбутнє і на кращих керманичів у ньому.

Лише одиниці відповідали, що вони проти асоціації, але ніхто з них не засвідчував бажання спілкуватися з українськими журналістами. Як наслідок, репортажі українських теленовин прогнозовано показували багато проукраїнськи і проєвропейськи налаштованих нідерландців, але це не репрезентативна вибірка. Правду утримували в собі лише урни на дільницях для голосування у менших містах і селищах країни.

Можна припускати, що нідерландські євроскептики домоглися успіху за рахунок того, що винесли на розгляд на референдумі питання, яке мало цікавило ліберально налаштовану більшість країни. Водночас їм вдалося мобілізувати весь протестний щодо проєвропейської урядової коаліції та ЄС електорат. Стабільного електорату антиіммігрантської Партії за свободу Герта Вілдерса вже було достатньо для того, щоб за найнижчої допустимої явки в 30% більшість людей проголосувала проти асоціації з Україною. Ця партія на парламентських виборах 2010 року отримала третій результат – 15,5%. Тоді вона увійшла навіть до першої урядової коаліції на чолі з чинним досі прем’єром Марком Рютте. 

Страхи, обурення, незадоволення Євросоюзом

Соціалісти, різні громадські активісти з євроскептичних кіл, партійці Герта Вілдерса – всі, хто агітував проти, – вдало зуміли зіграти на тих питаннях політичної асоціації з Україною, які найбільше викликають різні фобії і які водночас не відтворюють основних цілей Угоди про асоціацію. З-поміж них – питання міграційних загроз і безпекової співпраці. Скромні й абстрактні формулювання про співпрацю в царині безпеки, закладені в тексті угоди, були прирівняні мало не до статті 5 Північноатлантичного договору про систему колективної безпеки. Згідно з нею, збройний напад на одну країну-члена НАТО означає напад на усіх. Супроводжувалася така агітація плакатами, де нідерландським містам пророкували долю Маріуполя: мовляв, якщо ви не хочете, щоб ваше місто було розгромлене, розбомблене й знекровлене, не голосуйте за асоціацію з Україною. Ті, хто піддався на таку пропаганду, договору не читали. Натомість доводилося зустрічати людей, які не пішли голосувати, тому що вони його не читали.

 

 

 

Ерік Сміт наголошує на тому, що люди, які голосували проти, мають цілком конкретні раціональні аргументи. Перший – це криза євро й брак солідарності всередині ЄС. Другий – це Путін. 

«Ми маємо фіскальні проблеми, пов’язані зі спільною валютою євро. Ми намагаємося її зберегти, і вона справді могла б допомогти вирішенню наших проблем, але зараз відбувається щось протилежне. Якби в Брюсселі мислили інакше, то справи були б кращими. Цього не відбувається наразі. За останні 4 — 5 років солідарність усередині ЄС просто випарувалася, зокрема через проблеми зони євро. Як ми можемо бути солідарними з Україною, якщо ми не солідарні поміж собою? Ми маємо спочатку вирішити власні проблеми для того», – каже журналіст.

 

 

 

На його думку, ЄС взявся підтримувати Україну в протистоянні з режимом Владіміра Путіна, не розрахувавши власних сил, і багато нідерландців це усвідомили:

«Ми намагаємося протидіяти Путіну за допомогою нашої моральної м’якої сили. Але ж він свавільник. ЄС не спроможний йому відповісти. Я би сказав, що вихід – це не покинути зовсім Україну, що в принципі не можливо, оскільки угода про асоціацію частково вже почала діяти. Ми, як Європа, повинні показати Путіну, що не збираємося забирати Україну в орбіту свого впливу. На жаль, як багато ми б не хотіли зробити для України, ми просто не в змозі це втілити в життя».

Звісно, багато хто сказав своє «ні», виходячи з інших аргументів. Приміром, проти асоціації агітувала Партія із захисту тварин. Її прибічники справді сказали асоціації «ні». Певний вплив на думку про Україну мали й історія із викраденими голландськими картинами з музею Західної Фрісландії, і той же «Панамалікс» і Порошенко, хоча виміряти цей вплив складно. Для цього потрібні складні соціологічні опитування.

Напередодні референдуму від різних нідерландських бізнесменів, інтелектуалів, журналістів можна було чути приблизно одні й ті ж слова: цей референдум – нісенітниця. Вони підтримують Угоду про асоціацію, але не всі з них пішли голосувати на дільниці. Так, відомий публіцист Берт Вагендорп  зізнався у своїй колонці від 5 квітня для чи не найавторитетнішої щоденної газети Нідерландів de Volkskrant, що наміру брати участь у референдумі він не має.

Не відреагувати на результати цього волевиявлення ані уряд та парламент Нідерландів, ані офіційний Брюссель не можуть собі дозволити ще й з тієї причини, що референдум у Нідерландах та референдум у Великій Британії багато хто розглядає як ланки одного ланцюга євроскептицизму й популізму.

Якщо осмисленої офіційної реакції на результати нідерландського референдуму не буде, то прихильники Брексіту отримують ще один аргумент, мовляв, владоможці ігнорують волю народу по всій Європі.
Відтепер місяці можуть піти на те, щоб випрацювати цю саму «осмислену офіційну реакцію». Попереду кропіткі раунди перемовин по осі Гаага-Брюссель-Київ. Попереду – створення правового прецеденту з перегляду вже ратифікованої міжнародної угоди Європейським союзом. Але в українців попереду – складний і довгий шлях, а не глухий кут. Саме так виглядають її перспективи навіть з нідерландських обріїв.

/Жанна Безп'ятчук, Анна Цигима