Путін не хоче, щоб Башар Асад висів на ліхтарному стовпі (огляд преси)

«Втручання Росії в сирійський конфлікт, який супроводжувався в останні три тижні стрімким нарощуванням військової присутності на авіабазі в Латакії, ускладнює можливість політичного врегулювання в Сирії та створює новий ризик непередбачених інцидентів між американськими та російськими літаками, які літають в одному і тому ж регіоні. Це також додає ще одну потужну, але непередбачувану, сторону до громадянської війни, яка вже спричинила сотні тисяч смертей та потік біженців», - пише The New York Times. «Демонструючи зростаючу багатогранність цієї війни, в середу США завдали власних авіаударів у Сирії поблизу Алеппо без попередження росіян. «Ні, ми їх не попереджали», - сказав після цього американський представник. «Те, що ми завдаємо авіаударів у Сирії не є ні для кого таємницею».

«На думку колишніх американських урядовців та експертів з міжнародного права, зараз, коли уряд Росії відкрито підтримує сирійську армію, представники російської верхівки, серед них і Владімір Путін, можуть бути покарані за вчинення військових злочинів. Крім тих 2000 вакуумних бомб, які з липня уряд Асада скинув на цивільне населення, є факти використання режимом хімічної зброї та систематичне застосування тортур, які забрали життя 11 тисяч цивільних. Всі ці дії можуть стати основою для майбутніх обвинувачень асадівських військових та сирійської верхівки у військових злочинах та злочинах проти людяності. Експерти також стверджують, що оскільки Росія підтримувала сирійську армію в цих злочинах, то вона тепер може відповідати за статтями «сприяння та підбурення» до військових злочинів», - повідомляє The BloombergView.

«Сім років після того, як кривава радянська армія пішла з Афганістану, маріонетковий комуністичний режим у Кабулі впав. Клієнта Москви, диктатора Мухаммеда Наджибулу, таліби витягли, кастрували, протягли вулицями Кабула та повісили. Цей нещасний епізод у 1996-му році започаткував десятиліття племінної війни. Що обурило Владіміра Путіна так це те, що той суд Лінча став символом російської імпотенції. Саме тому Путін робить усе, щоб Башар Асад не висів на ліхтарному стовпі. Російська військова інтервенція відбувається в дусі раннього вторгнення в Афганістан у 1979-му році. Тоді теж треба було підтримати маріонетковий режим від посягань США та для демонстрації, що Кремль своїх не здає. Більше, ніж гроші та владу, Путін вимагає до себе поваги. Він дуже близький до ганебного кінця у своєму втручанні в Україну. Сирію, плацдарм Середземномор’я, треба утримати», - вважає оглядач The Times Роджер Бойс.

Головний міжнародний оглядач The Financial Times Гідеон Рахман порівнює дії Путіна в Сирії та Джорджа Буша-молодшого в Іраку. «У росіян, так само, як і в американців у 2003-му, визначення того, хто є терористом, видається дещо хибним. Критики Буша докоряли, що фактів причетності Саддама до терактів 11 вересня не було. Так само, нинішні авіаудари росіян в Сирії, схоже, наносяться по таким районам, як Хомс, який не контролюється джихадистами. Російські ВПС та союзники в сирійському уряді Асада швидше прагнуть боротись з неджихадистською опозицією, ніж з угрупованням Ісламська Держава Сирії та Леванту. Хоча, звичайно, росіяни продовжуватимуть наполягати, що всі, кого вони обстрілюють, є «терористами». Так само, як в Україні всі, з ким вони боролись, називались ними «фашистами».

hromadske.tv