Вогонь ловив його, та не спіймав. Ракетою по Сковороді

Біла скульптура чоловіка з книжкою в руці посеред понівеченого приміщення. Над нею ясніє блакитне небо, а навкруги — чорні обгорілі уламки того, що ще вчора було музеєм Григорія Сковороди. Якось навіть дивно, що російський снаряд, який майже вщерть знищив музей українського філософа, не зачепив його скульптури. Дуже символічно й цілком відповідає філософії, яку пропагував і розвивав «український Сократ». «Все мина, лиш любов зостається по всьому, все мина, та не Бог, не любов», — писав Григорій Савич.

Там, куди пізно ввечері 6 травня влучив снаряд, Сковорода провів останні роки свого життя. Це колишній маєток поміщиків Ковалівських, з якими він дружив. У 1972 році, до 250-тої річниці з дня народження Сковороди, в маєтку облаштували меморіальний музей. Саме тут, у селі Сковородинівка (стара назва Пан-Іванівка — ред.), філософ помер і був похований.

Цікаво, що в 1941-1943-х роках село було під окупацією німців, які пошкодили тодішні історичні пам’ятки. 1943-го радянські війська звільнили Сковородинівку, і от за 79 років по тому росіяни не просто пошкодили історичну пам’ятку, а знищили її.

У музеї були автентичні речі філософа, які пережили і Першу, і Другу світові війни: срібний годинник з дарчим написом, скрипка, яку зберіг його учень, родова скриня Ковалівських. Була також свита XVIII століття, оригінальна чорнильниця студентів Києво-Могилянської академії (Сковорода — найвідоміший спудей Києво-Могилянської академії, попри те, що так її і не закінчив — ред.), і старовинна Біблія. Святе письмо для Сковороди було відправною точкою його філософії.

Геній, український письменник, поет, філософ, перекладач, мандрівний безхатько, вегетаріанець, любитель вина, який курив люльку. Все це про Сковороду. Він народився 1722 року в козацькій сім’ї, в селі Чорнухи на Полтавщині. Любив музику, цікавився наукою. Знав латину, старогрецьку, староєврейську, польську, німецьку, італійську та угорську мови. Мав винятковий голос, тож співав у Петербурзькій придворній капелі імператриці Єлизавети. Там писав ноти, навчився гри на скрипці, флейті, бандурі, органі, гуслях і цитрі.

З 1745-го Сковорода впродовж п’яти років жив і навчався в Європі, а коли повернувся до України, то взявся викладати поетику в Переяславському колегіумі. Постійно мандрував (подорожі були частиною його світогляду), був байдужим до матеріальних благ.

Основою його філософії стало вчення про три світи: мікрокосм, макрокосм і біблійний світ символів. Мікрокосмом він називав власне людину і вважав, що найперше, що вона має зробити — це пізнати себе. А вдається це лише через пошук «сродної праці», себто такої, яка приносить задоволення і надихає.

Далі — деякі цитати Григорія Сковороди

Про любов:

• Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
• Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Про розум і навчання:

• Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.
• Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло.
• Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
• З видимого пізнавай невидиме.
• Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
• Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.
• Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

Про життя та щастя:

• Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
• Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
• Бери вершину і матимеш середину.
• Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.
• Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
• Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
• Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

Про пошуки правди, друзів та час:

• Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
• Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
• Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
• Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
• Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
• З усіх утрат втрата часу найтяжча.
• Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

А втім, найвідоміші слова Сковороди написані на його могилі: «Світ ловив мене, та не впіймав».

Не впіймає і російська ракета.