Колишня військова медсестра Рухсара Джумаєва, учасниця Карабаської війни
Фото:

Мейдан ТВ

Уявіть ситуацію: серйозно поранений чоловік, не помічаючи свого стану, намагається вести себе як завжди. Він ходить по вулицях, їздить у транспорті, спілкується з людьми і робить покупки а рана продовжує кровоточити. Пораненому погано, і якщо йому не допомогти, він помре. Але замість того, щоб бігти до лікаря, він намагається звикнути до свого становища, заглушити біль або адаптуватися до неї.

З такими ранами живуть мільйони людей. Тільки поранений це людина, яка пройшла війну, а рана посттравматичний стресовий розлад, скорочено ПТСР. Цей стан виникає в людей, що зіткнулися з чимось страшним, небезпечним, жахливим, із вкрай негативним досвідом, який погрожував їхньому життю. Наприклад, із війною.

Після низки військових конфліктів, через які пройшли й досі проходять жителі країн Східної Європи, від ПТСР страждають мільйони людей. При цьому багато хто навіть не розуміє, що саме з ними відбувається, і не знає, що з професійною допомогою вони могли б позбутися цього стану.

Як білоруські «афганці» жили й умирали з посттравматичним синдромом

«Якби про нас не забули, якби була можливість психологічної допомоги, то менше б у пляшку заглядали, не страждали», каже Микола Гарбуза, ветеран Афганської війни з Білорусі.

Довгі роки після «допомоги братньому афганському народові» ветерани страждали від посттравматичного стресового розладу, для якого в СРСР не було ані назви, ані лікарів. Історії білоруських «афганців» читайте в матеріалі «Єврорадіо» «Хто не впорався сам - допомоги вже не потребує».

Безпорадні: посттравматичний стресовий розлад у ветеранів Придністровського конфлікту

Ветерани Придністровського конфлікту в Молдові теж залишилися без допомоги, з травмами, які не помічало ані суспільство, ані держава. «У молдаван психолог — це склянка вина», посміхається ветеран Віктор Патрашку.

Скільки людей отримали психологічні травми в Придністровському конфлікті, невідомо ніхто не рахував. Ветерани не ходять до психологів, «лікуються» алкоголем і питають себе, заради чого вони воювали. Про цих людей розповідає ZdG в статті «Безпомічні: посттравматичний стресовий розлад у ветеранів Придністровського конфлікту».

Люди, для яких війна не закінчується. Чи можна перемогти посттравматичний синдром в Азербайджані

«У нас не прийнято звертатися за допомогою до психотерапевтів, навіть з рідними про це говорити соромно, каже Гасим, ветеран Карабаського конфлікту. Але потрібно говорити про цю хворобу».

Коли він повернувся додому в 96-му, ніхто не міг зрозуміти, що з ним. Ветерана довго лікували від неврозу, не могли поставити правильний діагноз. Але потім йому пощастило він натрапив на лікаря, який розпізнав симптоми ПТСР: ностальгію по війні, депресію, головні болі, безсоння, суїцидальні думки й агресію. Більшість ветеранів в Азербайджані, на відміну від Гасима, живе з цими симптомами, не знаючи свого діагнозу.

Айку Торосяну, вірменському ветерану Карабахського конфлікту, але 20 роками пізніше, теж пощастило. Відразу після повернення до мирного життя йому поставили правильний діагноз і надали психологічну допомогу.

Ми працюємо кожного дня, аби ви першими дізнавалися про новини в Україні та світі. Фондуйте в нашу діяльність на Спільнокошті, hromadske дійсно потребує вашої підтримки.

Про ветеранів Карабаського конфлікту в Азербайджані та Вірменії пише JAM-news в матеріалі «Люди, для яких війна не закінчується».

«Війна змінює людей». Як переживають психологічні травми військова медсестра, переселенець і ветеран Карабаської війни

Від ПТСР страждають не тільки колишні солдати. Розлад не щадить і тих, хто не брав у руки зброї.

«Ми так і не змогли адаптуватися, ні жінки, ні чоловіки, і тому нам складно спілкуватися і з дітьми, і з сусідами, і в суспільстві. Ми не зустрічалися і не спілкувалися з психологами. Нам нічого не пояснювали», розповідає медсестра Рухсара Джумаєва, яка пройшла Карабаську війну не з автоматом в руках, а з медичної сумкою.

Як переживають психологічні травми військова медсестра, переселенець із зони воєнних дій і ветеран читайте в репортажі Мейдан-ТВ «Невидимі рани».

Психологічні рани людей, які не воюють

Люди, які не воюють, але живуть на прифронтових територіях, знаходяться в стані постійного стресу. Вони переживають кошмари, нав'язливі травматичні спогади, безсоння, фобії. Після війни людина вже, звичайно, не буде такою, як раніше, але всі ці симптоми можна вилікувати.

У репортажі «Психологічні рани війни і хто їх лікує» hromadske розповідає про українську психологиню Інну Долю, яка працює з людьми, що живуть на лінії Донбаського фронту.

Посттравматичний стресовий розлад може бути викликаний не лише травмами війни. Репресивний державний режим незаконні затримання, тортури, позасудові страти, підпали будинків, публічні приниження людей також можуть стати причиною або посилити ПТСР. Особливо у людей, які пережили й воєнний час. Рівень такої травматизації на Північному Кавказі, особливо в Чечні, дуже високий, а фахівців, які могли б допомогти, катастрофічно не вистачає. Про ситуацію з ПТСР на Північному Кавказі читайте в аналітичному матеріалі «Осколки травм. Психологічна допомога жителям Північного Кавказу в умовах високої травматизації» на Кавказькому вузлі.

ПТСР страждають люди з різних країн, які пережили війну зі зброєю в руках і без, ті, хто пішли на війну добровільно і кого вона застала вдома, і ті, кого продовжує травмувати держава. Всім їм потрібна допомога.

За матеріалами Медиасети

Поділитись: