«Завжди було уявлення в усіх у світі, що Україна — це, насамперед, сільське господарство, шахти, металурги, а туристи завжди говорили, що в Україні дуже красиво, дуже смачно і дуже красиві люди», — так могла би закінчитися фраза Володимира Зеленського під час виступу в Парижі. І, окрім легкого подиву від недолугості таких «аргументів» на високому рівні, не лишити по собі нічого. Але так не сталося… А сталося так, що тепер у соцмережах створили флешмоб #янетуристичнийбренд, прихильники/-ці Володимира Зеленського звинувачують усіх у «порохоботстві», ну а я пишу цю колонку.

У принципі, нічого нового не сталося, Зеленський просто поповнив ряди українських політиків із сексистськими висловлюваннями. Що й казати, він би навіть не посів у такому рейтингу першого місця. Ну бо хто переплюне Віктора Януковича, який під час виступу на економічному форумі в Давосі 2011 року (без жодних докорів сумління) заявив: «Для того, щоб увікнути Україну, я хочу сказати, досить того, щоб подивитися на неї своїми власними очами тоді, коли почнуть квітнути каштани в Києві. І коли почнеться тепло і в містах українських почнуть роздягатися жінки — побачити таку красу, це чудово».

Згадавши красу українських жінок у Парижі, Зеленський опинився поруч і з його нещодавнім конкурентом, Петром Порошенком. Під час прес-конференції 28 лютого 2018 року Порошенко запросив журналістку «Детектор Медіа» Марину Баранівську провести з ним день, щоб подивитись, як він живе, і при цьому заявив: «Ключова позиція, дорогенька моя, ми маємо змінити з вами країну». Так Петро Порошенко отримав «свій» хештег #ятобінедорогенька і навіть тематичні футболки. Після цього він ніби як виправився і своєю промовою на Другому Жіночому Конгресі вразив усіх, згадавши про флешмоб #ЯНеБоюсьСказати й жінок в армії. Утім, щойно відійшовши від сценарію, звертався до міністерки з питань ветеранів Ірини Фріз «Ірочка», а до народної депутатки Марії Іонової, яка тоді була вагітна: «Подивіться, яка вона красива».

Вислів шостого президента автоматично поставив його в ряд і з колишнім губернатором Київської області Олександром Горганом. У вересні минулого року під час святкування Дня міста у Вишгороді Горган зізнався, що хотів сексу зі своєю помічницею: «Ви знаєте, я півтора року працював у Вишгороді головою райдержадміністрації і останні півроку у мене була молода і дуже красива заступник і, ви знаєте, якби мене не перевели у Київ — це б закінчилося інтимом і подружньою зрадою. Але, Слава Богу, мене підвищили і я пішов працювати губернатором, а ця красива дівчина залишилася у Вишгороді у моїх нездійснених мріях».

Серед «побратимів»-сексистів Володимира Зеленського можна згадати іще одного — екс-регіонала Володимира Мисика. 17 жовтня 2018 під час засідання парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, він, реагуючи на виступ народної депутатки Вікторії Пташник, заявив, що жінки вносять «большую сумятницу в наш мужской коллектив», а також наголосив, що в комітеті він відповідає за те, щоб «феминизм не прошел». Мисик, до речі, став першим нардепом, сексизмом якого зацікавився регламентний комітет ВРУ. Тільки от виявилося, що вони не мають ніяких інструментів боротьби з цим і все, що можуть, це «узяти до відома», «звернути увагу на неприпустимість дій», «провести виховну роботу».

Вислів Зеленського у Парижі цілком відповідає риториці деяких представників його команди. Згадаємо тут «високу метафору» голови партії «Слуга народу» Дмитра Разумкова про розпуск Верховної Ради: «На зґвалтування йти точно не варто, та й «дівчина» так собі».

Як бачимо, нічого нового у словах глави держави немає. Сексизм української політики — закономірність. І саме це лякає найбільше. У часи, коли хіба повністю асоціальна людина (а таким Володимира Зеленського назвати я не візьмуся) не чула про боротьбу з сексизмом, дивно бачити, як політики «без задньої думки» до нього вдаються.

У школі я часто виступала на сцені чи перед поважними гостями. Щоразу цьому передували тривалі репетиції, заучування слів, міміки тощо. Я знала, що не можу назвати директорку школи чи якусь вчительку прізвиськом, які ходили між учнівством. Знала, що не можу пожартувати про симпатії однокласниць до вчителя української літератури. Знала це апріорі, мені навіть на думку не спадало вдатися до чогось такого, бо я розуміла, що це неприпустимо ані на публіці, ані серед колективу.

І от у всій цій ситуації з публічними виступами політиків мене найбільше лякає буденність їхнього сексизму. Завчені на пам’ять фрази, натренована міміка, виважена дипломатична лексика, — усе це раптом зникає, коли вони відхиляються від сценарію і вирішують пожартувати, зробити комплімент чи просто звернутися до жінки. Тут раптом виникає «свій хлопець», яким вони так прагнуть здаватися під час виборчої кампанії. Тільки цей «хлопець» чомусь завжди уособлює найгірші вади суспільства.

Я не снобка, я розумію жарти й не очікую від людини без політичного бекграунду ідеальних виступів перед світовою спільнотою.

Можна переплутати цифри, імена тощо. Але недолугий сексизм політики найчастіше додають «від себе». Викликаючи в мене спогади про шкільні свята. Коли виступ у понеділок, а на репетицію в суботу «Хлопчик 1» зі сценарію так і не прийшов. І от він читає свої рядки на сцені, у якийсь момент забуває, що далі, і не відводячи мікрофон від губ... матюкається. Ніби нічого страшного, але репутацію школи перед гостями з управління освіти вже заплямовано. Єдина проблема в тому, що в Парижі цей «Хлопчик 1» представляв усю країну і своїми словами «заплямував репутацію» українських жінок, а це — 54% населення.

Тому що зовнішність українських жінок — не туристичний бренд. Тому що компліменти щодо краси недоречні в політичних заявах. І навіть якщо Україна як пункт секс-туризму існує незалежно від Зеленського, це не дає йому права толерувати такий імідж. Це покладає на нього обов’язок оберігати (переважно) жінок від насильства і створювати умови, за яких їм не будуть потрібні так звані «легкі гроші» іноземців. Тільки от для цього доведеться ходити на суботні репетиції.

Поділитись: