Що пов'язує «кума Путіна» Медведчука та бізнесменів, близьких до Лукашенка

Володимир Путін, Олександр Лукашенко та Віктор Медведчук на зустрічі в Санкт-Петербурзі
Володимир Путін, Олександр Лукашенко та Віктор Медведчук на зустрічі в Санкт-ПетербурзіAP/Mikhail Klimentyev

Віктора Медведчука часто називають «кумом Путіна», і це не перебільшення: російський президент — хрещений батько дочки українського олігарха. Вони нерідко зустрічаються, а в Україні Медведчук активно адвокатує Росію. Мовляв, і війна на Донбасі — не провина Москви, і взагалі потрібно швидше домовлятися з РФ.

Тісні зв'язки в Медведчука не тільки з російською владою. Гроші Віктора Медведчука та його партнера лежать у білоруських банках, підконтрольних бізнесменам Олексію Олексину та Миколі Вороб'ю, які наближені до Олександра Лукашенка. Їхні ділові зв'язки досліджували журналісти білоруського «Єврорадіо».

Українські мільйони в білоруських банках

У білоруському «Абсолютбанку» на кінець 2018-го лежало трохи більше як 31 млн рублів коштів клієнтів. Це у 80 разів менше, ніж було в «Белгазпромбанку» і в 17 разів менше, ніж у «Технобанку». Загалом, це був не найбільш грошовитий банк.

Але навесні 2020-го в «Абсолютбанку» вже лежало понад 117 млн рублів коштів клієнтів. Зростання відбулося за 2019 рік.

За збігом, саме в декларації за 2019 рік Віктор Медведчук зазначив, що зберігає гроші зокрема в цьому білоруському банку.

Euroradio

Медведчук зазначив, що у 2019 році зберігав в «Абсолютбанку» понад 4,8 млн євро та 24 тисячі російських рублів. Його грошей у білоруському банку могло бути й більше: у декларації не зазначено місце зберігання ще 210 тисяч доларів самого Медведчука та 1,8 млн доларів його дружини: вони проходять за графою «готівка».

Декларація Медведчука за 2020-ий ще не опублікована, але можна припустити, що розмір «заначки» політика в «Абсолютбанку» не надто змінився: у будь-якому разі, у звітах про кошти клієнтів банку немає ні помітного зростання, ні стрімкого падіння.

«Заначка» — 13 млн євро

Українського депутата Тараса Козака називають формальним власником медіаактивів Медведчука — телеканалів «112 Україна», NewsOne та ZIK, мовлення яких на початку лютого заборонив Володимир Зеленський. У його декларації за 2019-ий також згадуються білоруські банки.

У тому ж «Абсолютбанку» Козак у 2019 році зберігав 6,6 млн євро. Водночас на Козака та членів його сім'ї в банку теоретично можуть бути відкриті й інші рахунки.

Ще в одному білоруському банку — «МТБанк» — Козак зберігав 1,4 млн євро. І тут також можуть бути інші рахунки, дані щодо яких не розкриваються.

Так, мінімальна «заначка» основних проросійських депутатів з України в білоруських банках становить приблизно 13 млн євро. Враховуючи дані, які не оприлюднюють, і рахунки родичів, а також з огляду на різке зростання коштів клієнтів «Абсолютбанку» можна припустити, що суми значно солідніші.

Угоди щодо купівлі медіаімперії Медведчука Козак здійснював саме через білоруські банки.

Зустрічі з Лукашенком

У Віктора Медведчука була перерва в публічній політиці, але у 2019-му він знов «увійшов в обойму» і став депутатом на позачергових виборах до Верховної Ради. Саме відтоді він і зобов'язаний публікувати свої декларації.

Можна припустити, що до такого розвитку ситуації Медведчук готувався. У 2019 році Олександр Лукашенко провів три (!) публічні зустрічі з Медведчуком — хоча раніше таких ніколи не було. Вони спілкувалися щонайменше в січні, квітні та липні цього року — саме в той період, коли Медведчук готувався до обрання в парламент і, ймовірно, виводив кошти в Білорусь.

Що спричинило такий незвичний вибір банків для зберігання активів? Дивимося на власників «Абсолютбанку» та «МТБанку».

Микола Воробей та Олексій Олексин стоять праворуч від Олександра Лукашенка і його сина ВіктораEuroradio

«МТБанк» належить родині наближеного до Лукашенка бізнесмена Олексія Олексина. Проаналізувати можливий приплив коштів Медведчука й Козака в нього проблематично, тому що його фінансові показники, на відміну від «Абсолютбанку», завжди були значними.

«Абсолютбанк» належить давньому партнерові Олексина Миколі Вороб'ю. Наприкінці 2020-го, після включення до списку санкцій ЄС, він переписав свої частки на підлеглих. Та чи змінився кінцевий бенефіціар бізнесу?

Олексина та Вороб'я пов'язують такі компанії, як «Інтерсервіс» і «Бреміно груп». Обидва бізнесмени торгують з Україною світлими нафтопродуктами.

Куди ж без нафти

Так, наприкінці 2015-го українські ЗМІ повідомляли про те, що «Енерго Оіл» Олексина бере участь у схемі постачання на ринок України російського «дизеля» з білоруськими сертифікатами. У тому самому підозрювали й «Інтерсервіс».

У 2019 році Воробей купив контрольний пакет акцій українського трубопроводу «ПрикарпатЗахідтранс», який після початку війни на Донбасі перейшов від російської компанії «Транснефть» до пов'язаних із Медведчуком і Козаком компаній.

Трубопровід «ПрикарпатЗахідтранс» дозволяє поставляти не тільки білоруські нафтопродукти, а й російські, а за бажання й експортувати їх даліEuroradio

Світлі нафтопродукти є одним з основних рядків білоруського експорту в Україну, особливо на тлі російсько-українського конфлікту. Продавати дизель компаніям, які не мають нічого проти цього, тому що пов'язані з Медведчуком, — клопітка, але дуже вигідна справа. Особливо якщо цей дизель — російський.

Крім того, Вороб'я пов'язували з перепродажем в Україну російського вугілля. Підозри в цьому з'явилися після низки угод між його «Абсолютбанком» і Медведчуком.

Свій банк в Україні

Наприкінці 2020-го Воробей зацікавився купівлею українського «БТА Банку». У купівлі банку міг бути зацікавлений не тільки сам Воробей, а і його партнер Медведчук: наявність «свого» банку дозволяє не лише заробляти на вкладах і кредитах, а й зберігати там кошти та здійснювати потрібні фінансові операції.

За розміром «БТА Банк» посідає 71-е місце із 71 банку України, він фактично не має мережі відділень і, здається, не особливо зацікавлений у її розширенні. Тому логічно припустити, що білоруський бізнесмен розглядав його саме як майданчик для зберігання активів. Однак після потрапляння до списку санкцій Вороб'ю в угоді відмовили.

Після заборони в Україні мовлення трьох каналів Медведчука білоруські державні ЗМІ почали активно захищати «свободу слова». Причиною цього можуть бути не тільки бажання пропагандистів указувати на «соломинку» в чужому оці, а й тісні зв'язки Медведчука з білоруською верхівкою.

За підтримки «Медиасети»