ENRU

«Скажіть іншому «я тобі вірю», так ви переступите свій страх». Інтерв'ю засновника ГОГОЛЬFESTу Владислава Троїцького

Організатори ГОГОЛЬFESTу цього року (16 — 25 вересня) обіцяють розповісти детективну історію падіння Вавилонської вежі у перформансі «Шоу В.». Засновник ГОГОЛЬFESTу режисер Влад Троїцький в інтерв’ю Громадському – про мистецтво бути собою і роль культури під час війни.

Життя іде. Чого ж я буду відтворювати вчорашній день? Який сенс? Тому так і роблю, слухаючи життя, слухаючи світ, який змінюється, і приймаючи ці виклики. Виклик можна сприймати як війну проти тебе, і ти тоді переходиш в ситуацію протистояння — і вона завжди програшна. А якщо ти в любові приймаєш світ, то знаходиш діалог зі світом, з художниками, з публікою. Це те, що наповнює свідомість людей, відкриваєш для цього серце, душу.

Ті, хто роблять фестивалі, це не тільки менеджери і куратори, це люди, які створюють свій світ. І цей світ може кодувати майбутнє, може бути візіонером, передчувати. Якщо ти не спекулюєш, якщо ти не симулятор мистецтва, тоді ти зустрічаєш потоки смислів, які циркулюють у світі, ти їх приймаєш і віддаєш. Віддача — це Гогольфест або будь-який інший фестиваль, це інтерфейс, взаємодія зі світом, а ми є в ньому вікнами.

Ми розуміємо, що війна побудована на руйнуванні. Ти тільки руйнуєш, та вже сил не залишається, щоб щось створити.

Знаєте, є така розмова: чи має сенс, чи маєте ви взагалі право робити щось в мистецтві, поки війна йде на Донбасі. Зараз вже менше такої риторики, але в 2014 році було дуже багато. А я, знову ж таки, розумію: захищають хлопці на Донеччині що? Ну, не територію ж? Це насправді нікому не потрібно — просто земля. Ти захищаєш мрію: якою повинна бути твоя країна, де повинні народжуватися твої діти, де ти хочеш жити. І заради цієї мрії ти стоїш там, гинеш, отримуєш поранення. Але хтось же цю мрію повинен робити! Тому що колись війна закінчиться так чи інакше. І хлопці повернуться з АТО. І вони повинні бачити, що тут щось змінюється. Вони ж повинні кудись повертатися. Ось це «кудись», ось цю надбудову робить культура.

Свобода — це не по беззаконню, у сенсі, що я роблю, що хочу. Я можу робити, що хочу, але маю відповідальність перед собою, перед оточенням, перед домом. І тому в тебе є обмеження

Якщо весь світ перебуває в тренді, в риториці, що все буде погано, всі кодують мене — ну як ти попри все продовжуєш щось робити? Але це не «всупереч», а «завдяки»! Тобто ти змінюєш свою оптику, і її використовуєш як стимул, а не як слабкість. Чарівний світ, в якому ми живемо, — це твій шанс. Саме твій, у твоєму особистому житті. Як ти його використовуєш - або ти будеш говорити про виживання, про страждання. Більшість людей натягують на себе прокляття, ставлять печатку жертви. Це прокляття можна зняти, попустити.

Цього року ГОГОЛЬFEST буде присвячений тому, як зняти те призначення, яке нам нав'язує медіа. Світ говорить: «Завтра буде катастрофа! Росія прийде, Європа не підтримає, вона розвалюється, ІДІЛ підтягується... Жити неможливо!» І що тепер, мені не жити? Твоє життя єдине, скільки тобі Богом відведено? Запитає тебе Петро перед воротами: «Батєнька, і шо?», а ти: «У мене там війна, російські війська, Путін, Порошенко такий-сякий, Трамп, Ле Пен». А яке твоє життя, а ти? А ти його витратив на скиглення і розмазування шмарлів по стінці?

Насправді те, що відбувається зараз в Україні — Революція Гідності, з'явилося багато людей, які перестали спекулювати на суєті. Вони вже розуміють: їхнє життя — це їхнє життя. Вони готові відповідати за це, відповідати за життя своїх дітей. І в цьому наша найголовніша надія.

Коли ти заходиш в будь-яку держустанову — там купа «трешу». Ти потрапляєш в зомбі-апокаліпсис. Я це називаю реформами на кладовищах. Вони вилазять ночами і назад все повертають. А може варто ментально відійти вбік? Перестань себе асоціювати з цвинтарною естетикою. Я — вільна людина. Свобода — це не по беззаконню, у сенсі, що я роблю що хочу. Я можу робити, що хочу, але маю відповідальність перед собою, перед оточенням, перед домом. І тому в тебе є обмеження.

Варіанти і можливості, які тобі дарує життя, — унікальні, вони безмежні. Потрібно шукати те, що возз'єднує, а не роз'єднує. Це і є щастя. Щастя в тому, щоб робити своє життя — вирощувати зерно, вчити і лікувати дітей, робити спектаклі, малювати картини, знімати кіно і робити телебачення. Які символити закладаєш в себе, коли починаєш рухатися? Про це є сенс говорити. Це не новина, про це завжди варто говорити. Світ на цьому побудований.

Ми робили ГОГОЛЬFEST в Росії, доки там люди не зійшли з розуму. Це не окупація, це ін'єкція здорової свідомості, ін'єкція свободи, гідності і поваги

ГОГОЛЬFEST буде у Франківську, в Одесі та за кордоном. Ми робили в Росії, доки там люди не зійшли з розуму. Це не окупація, це ін'єкція здорової свідомості, ін'єкція свободи, гідності і поваги. Ми такі акції робили в Парижі, будемо в Німеччині. Це наша трансляція в світ.

Був кумедний випадок у Відні. Ми виступали на Віннерфесті. Там нам сказали, що «Дах дотерс» — політичне кабаре. Проте це так болить, так Путін, а ми — за побудову правильного світу, побудованого на любові. Нам говорили, що ми як сектанти — все про кохання та про любов. Ми відповіли: «А ви соромитеся слова кохання». Вам соромно, вам потрібно говорити тільки про війну. У війні ви програєте, там немає переможців, залишається випалена земля. Буде у тебе ІДІЛ, територія війни.

Комфортно — це коли ти сформулював принципи нової альтруїстичної цивілізації. Зараз йде трендова війна між двома цивілізаціями. Одна — цивілізація споживання, де критеріями успіху є те, скільки ти коштуєш і за скільки продаєш свою працю.

Цивілізація альтруїзму побудована на іншому принципі. Там успіх — це те, скільки ти можеш віддати. Для того, щоб подарувати. Є ще підпункти. Потрібно мати, що дарувати. Це можуть бути гроші, любов, знання, дружба і увага. Те, що ти готовий безоплатно віддати іншому. Для того, щоб віддати іншому, потрібно ще знайти іншого, якому це потрібно. Що більше таких зустрічей відбулося, то успішніша людина. Я себе відчуваю абсолютно щасливим і успішним. Я потрібен багатьом і мені вони потрібні. Я буду сидіти у своїй доброті і спокої, і займатися йогою, чистити чакри. Ставити запитання, бачити людину і любити її. ​