Стало відомо, чому Зеленський ветував виділення коштів для музею Голодомору: текст документа

Про це йдеться в тексті вето, опублікованому на сайті Верховної ради.

Зеленський наголосив, що не заперечує, що необхідно завершити реконструкцію та будівництво Національного музею Голодомору. Водночас пише, що в умовах повномасштабної війни не може погодитися з запропонованим у законі способом розв'язати питання з музеєм.

«Наразі першочерговим завданням та обовʼязком держави є належне забезпечення національної безпеки й оборони для відсічі збройній агресії, насамперед потреб Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань в озброєнні, військовій та іншій техніці, продовольстві, речовому майні, інших матеріальних ресурсах», — ідеться в тексті документа.

Глава держави зазначив, що резервний фонд бюджету формують для непередбачених видатків, що не мають постійного характеру. Витрата цих коштів не може бути передбаченою під час складання проєкту бюджету. Так, рішення про виділення коштів із резервного фонду ухвалює уряд.

«Вважаю, що зусилля всіх державних органів та органів місцевого самоврядування мають бути спрямовані на ухвалення життєво необхідних рішень, насамперед тих, що наближають перемогу України, тож пропоную закон відхилити», — резюмував Зеленський.

Зазначимо, що повідомлення про ветування цього закону зʼявилося на сайті Ради вчора, 28 липня. Однак ще не було опубліковано розʼяснення глави держави.

Національний музей Голодомору

Його почали будувати у 2008 році неподалік Києво-Печерської лаври. У 2010 році відкрили першу частину — меморіал, друга черга передбачає будівництво музею. Комплекс будують за проєктом польської архітектурної студії Nizio Design та української компанії Project Systems LTD.

Голодомор 1932-1933

Голодомор був актом геноциду українського народу, організованим керівництвом Всесоюзної комуністичної партії більшовиків і урядом СРСР шляхом створення штучного масового голоду.

Убивство голодом відбувалося в Україні й на Кубані. Точна кількість жертв невідома, через відсутність даних за той період. Агроном-економіст Степан Сосновий у 1940-х роках дійшов висновку, що від голоду в Україні загинули 4,8 млн людей різного віку, втрати ненародженими після голоду становили 2,7 млн — разом майже 7,5 млн.

У незалежній Україні дослідники з Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України встановили, що внаслідок голоду в 1930-х роках загинули 3,941 млн українців різного віку, а також 1,1 млн — втрати ненародженими.

У 2015 році вчені дійшли висновку, що втрати ненародженими становили 600 тисяч людей. У 2010 році Апеляційний суд міста Києва визнав Голодомор геноцидом і назвав людей, які вчинили цей злочин.

Однак у жовтні 2019 року Музей Голодомору ініціював нове розслідування у справі щодо геноциду українців у 1932–1933 роках. СБУ призначила нову експертизу, за якою визначили, що жертвами Голодомору стали 10,5 млн українців. Із них 9,1 млн — на території УСРР і 1,4 млн — у місцях компактного проживання українців у межах СРСР.