Свідчення про атаку на Драмтеатр у Маріуполі зібрали в єдиний «просторовий архів»

«Просторовий архів» є рефлексією, сформованою в тісній взаємодії з людьми, що стали свідками атаки. Команда CST зібрала та проаналізувала тисячі фотографій, відео, супутникових знімків і публікацій у соціальних мережах, а також записала понад 100 годин розмов зі свідками.

Цей сайт-архів складається з:

• десяти відео зі свідками вибуху, які були створені у форматі просторових інтерв’ю та одного глибинного інтервʼю;
• діаграм, візуалізацій і 3D-моделей, які надають результатам дослідження просторовий вимір, відкриваючи ключовий метод аналізу, який використовувала команда;
• трьох дослідницьких текстів з результатами дослідження, які розповідають про роль театру як укриття та аналізують наслідки атаки.

Одними з головних джерел інформації для дослідження стали зображення з супутників, а також фото та відео з телефонів свідків атаки, які їм вдалося зберегти й передати авторам проєкту.

Від початку ці фото задокументували руйнування міста й самого театру, а також складні умови перебування для людей, що переховувались там. Але водночас вони зафіксували й колективні практики взаємодопомоги та самоорганізації, що існували в цьому просторі.

Презентація дослідження відбулася 7 березня в «Українському кризовому медіацентрі» в Києві та 9 березня у Берліні в межах Київського бієнале. Також до других роковин атаки на Маріупольський театр в «Українському домі» відбувся спеціальний показ напрацювань команди CST.

Центр просторових технологій (CST) — київська трансдисциплінарна група, яка працює на перетині архітектурних, розслідувальних, антропологічних та мистецьких практик. З початком великої війни CST працює з темою воєнних злочинів та порушенням прав людини. Центр співпрацює як з мистецькими й дослідницькими інституціями та низовими ініціативами, так і з правозахисними та криміналістичними організаціями.