Культура / Візуальне мистецтво

Тінь «Мрії» над Венецією: чому не можуть порозумітися українські митці

Культура/Візуальне мистецтво/Тінь «Мрії» над Венецією: чому не можуть порозумітися українські митці
Зберегти
Вигляд
lead
«Белиберда студенческая», «Гном судит великана», «Это позорище», «Художников так обижать нельзя», «Я как пес за культуру буду бить в нос» — так відреагував український художник Арсен Савадов на те, що не його проект буде представляти Україну на Венеційській бієнале.

Різкі та часом агресивні слова Савадова засвідчили кілька важливих тенденцій в українському мистецькому світі, які виходять за межі конкурсу проектів бієнале.

«Мрія» летить у Венецію

Мінкульт ініціював проведення конкурсу, який визначив би, хто і з якими ідеями формуватиме український павільйон на головному світовому мистецькому форумі. Обрати куратора павільйону вдалося лише з другої спроби — міністерство продовжило прийом проектів, адже до першого встановленого дедлайну отримало тільки двох претендендентів.

Серед 9 учасників незалежне журі обрало колективний кураторський проект від «Відкритої групи» під назвою «Падаюча тінь «Мрії» на сади Джардіні». Це колективний проект Юрія Білея, Станіслава Турини, Павла Ковача та Антона Варги. За ідеєю, в день відкриття бієнале над Венецією має пролетіти український літак Ан-225 «Мрія» — найбільший транспортний літак у світі — та в прямому сенсі трішки затінити венеційські сади. Саме там розташовані павільйони бієнале.

Особливістю цього акту стане те, що «наповненням літака стане список усіх сучасних художників України, незалежно від стилю, віку, статі та ідеологічних переконань. Список живих. Майже телефонний довідник. Це також може відсилати нас до того, що держава на 28-му році Незалежності все ще не має музею та колекції сучасного мистецтва».

Крім того функціонуватиме український павільйон (однак не в Джаржіні, а неподалік — у Венеційському Арсеналі). Однак куратори поки вирішують, що саме там будуть виставляти. Це стало однією з причин критики.

Інші учасники конкурсу — Катерина Філюк з проектом «З голови до ніг», Катерина Тейлор з проектом «Не жіноча це справа», Павло Гудімов з проектом «Шкіра живопису» та «Голоси любові» співкураторів Арсена Савадова, Олександра Соловйова, Пітера Дорошенка та Олесі Островської-Лютої.

Літак Ан-225 «Мрія» вилітає з аеропорту «Гостомель» неподалік Києва, 3 квітня 2018 року   
EPA-EFE/STEPAN FRANKO

Скандальний голос «велетня»

Не погодився з таким рішенням конкурсної комісії Арсен Савадов. Один із головних артистів «Паркомуни» та всього українського мистецтва 90-х — 2000-х вважає свій проект найбільш гідним представником України у Венеції. «Голоси любові» — це продовження його відео, знятого в дуеті з Георгієм Сенченком у 1994 році на кораблі «Славутич». Цього разу Савадов відтворив візит Мерлін Монро до американських військових під час корейської війни в 1954 році. Перевтілені в образ американської діви Ель Кравчук та Марія Максакова дали концерт для українських військових на лінії розмежування.

Савадов дав прес-конференцію, публічно представивши проект, а цитати звідти вже стали мемами: «Я как пес за культуру буду бить в нос», «Гном в искусстве судит великана». Велетнем він, звісно, назвав себе.

Головні пункти критики проекту-переможця — складність здійснення польоту «Мрії» над Венецією та наразі не сформована ідея експозиції павільйону. Венеція має особливий режим польотів над містом. Для того, щоб тінь таки з’явилася, необхідно домовлятися з містом про невелику висоту польоту літака. Тобто, ймовірно, низький політ не дозволять над містом, яке є всесвітнім спадком ЮНЕСКО. 

З другого боку — «Відкрита група» в першому варіанті проекту вирішила не використовувати павільйон. Але позаяк павільйон — одна з вимог бієнале, до проекту внесли зміни. Однак як і чим саме наповнять павільйон, наразі невідомо. За словами Комісарки національного павільйону та заступниці міністра культури Світлани Фоменко, «первинною є кураторська група. Проект може змінюватися. Остаточну версію проекту організатори повинні подати 11 лютого».

Така нечіткість запропонованого проекту спровокувала низку критичних дописів у соцмережах й авторських колонках. На противагу писали й про некоректність поведінки Савадова.

Арсен Савадов, Георгій Сенченко. «Голоси любові», 1994, триканальна відеоінсталяція   
Сергій Іллін/PinchukArtCentre

Кілька висновків

Цей вихор звинувачень, коментарів та ідей засвідчив кілька важливих моментів в українській культурній сфері.

Мінкульт затвердив порядок відбору куратора павільйону рішенням від 2016 року. Схема вже звична для більшості українських культурних інституцій — конкурс. Можемо згадати й конкурси на посади керівників закладів культури, й пітчинги Держкіно, й конкурс від Українського культурного фонду. Кожен має особливості, однак конкурс пропонує абсолютно іншу логіку. Замість вольового рішення відповідального органу (Мінкульту), він забезпечує рівний доступ усіх бажаючих. Можливо, Савадов не був готовий до такого повороту й розраховував на дещо інше? Однак комісія вирішила інакше.

І наостанок. Після призначення куратором усієї 58 Венеційської бієнале Ральф Ругофф у свої статті відзначає, що значення твору мистецтва не в самому об’єкті, а в розмові між художником і твором, між твором і глядачем, між різними публіками. Фактично це заперечення першопочаткової ідеї бієнале як виставки досягнень художників різних країн. Куратор відзначає важливість не матеріального об’єкта в експозиційній залі, а його прочитання та розмов навколо. Павільйони з художніми об’єктами вже не найважливіші. Розмови про твір від України розпочалися без реалізованого твору. Отже, скандал навколо тіні «Мрії» над Венецією — свідчення, що бієнале в Україні вже розпочалося.

Пов`язані новини