Громадське продовжує аналізувати виборчу кампанію у США.

Нещодавно ми порівнювали Трампа із Клінтон, аналізували виступ Обами на з'їзді демократів та досліджували розколи в обох головних партіях.

Але сьогодні дедалі активніше виринає «російський слід» в кампанії Дональда Трампа, а також його неочiкуваний інтерес до українського питання.

Кандидат від республіканців оточив себе радниками, пов'язаними з Кремлем; російські хакери здійснюють атаку на демократів, а Трамп готує відверто прокремлівську зовнішню політику.

Про зв'язки Дональда Трампа з Кремлем та наявні докази щодо них, скандал зі зламом листування Демократичної партії США та про зацікавленість Трампа українським питанням  в розмові з Громадським розмірковує Енн Еплбаум, відома американсько-британська авторка та журналістка, пуліцерівська лауреатка і дослідниця Східної Європи та колумністка The Washington Post.

Важливо розуміти, ким Трамп оточує себе, які люди перебувають навколо нього. Як українці, мабуть, добре знають, однією з таких осіб є Пол Манафорт. Відомо, що він працював на Віктора Януковича. Він також був пов'язаний із бізнесовими інтересами Януковича. Крім того, він має зв'язки з українськими та російськими олігархами.

Зокрема, разом із ним він займався різними інвестиційними проектами. Для американської політики така людина є настільки незвичною і корумпованою, що, я думаю, американці цього ще навіть не усвідомили. Наприклад, медіа ще не знають, як із цим працювати. Адже в американській політиці ще не стикалися з подібними людьми на такому високому рівні.

Ще однією особою, близькою до Трампа, є Картер Пейдж. Він протягом останніх десятиліть багато часу провів у Росії, інвестуючи в Росію. У нього є стосунки і з «Газпромом», і з російськими олігархами.

Іншими словами, Трампа оточують люди, близькі до Росії, – і це дуже незвично не тільки для американської політики, але також для американського бізнесу. Тут немає жодних сумнівів. Але це тільки одна частина історії.

Друга частина історії – це хакерська атака [на листування лідерів Демократичної партії США]. Кілька різних незалежних компаній, які аналізували цей напад, говорять, що його здійснили саме російські хакери. За останні кілька років той самий хакер здійснив подібні атаки напад на Державний департамент та інші американські державні інституції. Крім того, нападники залишили такі очевидні сліди, ніби вони хотіли розкриття. Ніби вони хотіли, щоб було ясно, хто саме здійснив напад. Також зараз видається, що вони отримали доступ до серверу президентської кампанії Клінтон.

Звісно, ця частина історії значно менш ясна, тому що навколо хакерських атак завжди багато питань. Ніколи точно невідомо, хто насправді це зробив. І тут треба покладатися на оцінки експертів. Але я не чула, щоб хто-небудь, зокрема навіть з Республіканської партії чи з оточення Трампа, висував інші версії чи доводив, що цю хакерську атаку здійснили не росіяни, а хтось інший.

Трамп використовує головні тези російської пропаганди. Я не знаю, де він їх бере, — чи дивиться Russia Today, чи отримає їх від своїх радників. Але він використовує їх так, як в американській політиці ніхто раніше не використовував

Ще один момент полягає в тому, що матеріали цієї хакерської атаки могли бути навмисно злиті, аби зашкодити політичній кампанії. Бо листування Національного комітету Демократичної партії було злито напередодні з'їзду партії. Це зливання було спрямовано на те, аби створити конфлікти й непорозуміння серед демократів. Думаю, українцям знайома ця тактика, бо її раніше часто застосовували і в самій Україні. Але в США досі цього не робили – принаймні не робили в такий спосіб.

Я одразу зрозуміла, про що йдеться. Адже тактику, коли за допомогою злитої чи вкраденої інформації здійснюють вплив на політичні процеси, використовували в Україні, у країнах Центральної Європи і в інших країнах. І з такою тактикою Кремль працював ціле десятиліття.

Перша значна подія подібного типу відбулася в Естонії у 2007 році. Тоді частиною політичної кампанії стала кібервійна, спрямована на послаблення естонського уряду. Тож це дуже відома російська тактика.

Третій момент [зв'язків між Трампом та Кремлем] полягає в тому, що Трамп використовує головні тези російської пропаганди. Я не знаю, де він їх бере, — чи дивиться Russia Today, чи отримує їх від своїх радників. Але він використовує їх так, як в американській політиці ніхто раніше не використовував. Це не означає, що він перебуває під якимось прямим впливом. І я не вірю, що у Путіна є якісь прямі стосунки з Трампом. Я не думаю, що Трамп завербований росіянами, і я також не думаю, що він є їхнім агентом. Але він справді використовує головні аргументи пропаганди про Путіна чи про Україну – ту інформацію, яку ви можете почути від Russia Today, від агентства «Спутнік» чи в російських медіа.

Наприклад, кілька днів тому він заявив, що Путін не здійснював вторгнення в Україну, що немає ніякої російської агресії в Україні. У наступному реченні він сказав, що мешканці Криму хотіли, щоб Крим став частиною Росії. Не знаю, звідки він бере ці ідеї, — мені здається, що він бере їх від Манафорта та Пейджа. Але, здається, він вірить у ці речі.

twitter.com/@politico

Інша важлива річ полягає в тому, що у Трампа, як видається, немає ясного розуміння всіх інших речей. Його цікавлять не так багато країн. На землі не так багато місць, щодо яких він має хоча б якесь уявлення. Але, здається, у нього справді якийсь особливий інтерес до Росії та України. І, я думаю, передусім через те, хто його оточує.

Трампа <...> цікавлять не так багато країн. На землі не так багато місць, щодо яких він має хоча б якесь уявлення. Але, здається, у нього справді якийсь особливий інтерес до Росії та України. І, я думаю, передусім через те, хто його оточує

За традицією американської політики, перед кожним з'їздом партії, який номінує кандидата в президенти, тривають переговори, що саме має бути в передвиборчій платформі цієї партії. Трамп у своїй кампанії не висловлював особливого інтересу до того, що має бути в програмі партії. Але був один виняток – і це Україна. Він прибрав слова про підтримку України чи надання зброї Україні. Тобто Трампа та людей навколо нього особливо не цікавили інші речі – але чомусь дуже цікавило питання України.

Такий потужний вплив іншої країни на американську політику є дуже незвичним явищем. Звісно, американські політики мали зв'язки за кордоном, з іноземними бізнесменами, з їхніми грошима. Але дуже рідко ми бачили подібну відкриту змову – коли кампанія Трампа має чіткі зв'язки з Росією, і ви бачите ці зв'язки і в тому, що Трамп говорить, і в передвиборчій програмі Республіканської партії.

Знову ж: це не означає, що його було завербовано чи що він є російським агентом. Але це означає, що існує якийсь спільний вплив різних інтересів. І чомусь Трамп чи люди навколо нього вирішили, що саме в їхніх інтересах – працювати разом з Росією. Вони бачать Росію як потенційного особливого партнера. Але для мене це видається цілком логічним, адже Трамп значно більше схожий на якогось типового російського політика, ніж будь-хто, кого ми раніше бачили в американській політиці. Він бачить можливості збагачення своїх компаній і свого бізнесу, які йому надає політика. І, здається, саме тому, він від самого початку був залучений в політичні процеси.  

Здається, він готовий використати цю кампанію для того, щоб заробити собі більше грошей. Це радше російський чи український спосіб робити політику. Поєднання бізнесу та політики для заробітку не є нормальним явищем в Америці

Здається, він готовий використати цю кампанію для того, щоб заробити собі більше грошей. Як ви знаєте, це радше російський чи український спосіб робити політику. Поєднання бізнесу та політики для заробітку не є нормальним явищем в Америці. Тому, я думаю, він просто відчуває симпатію до системи, з якою йому комфортно та якою він захоплюється. І це значно скандальніша річ, ніж якісь його таємні домовленості або сама хакерська атака.

Республіканська партія була шокована [російськими зв'язками Трампа].  Адже її завжди надихала ідея, що Америка є позитивним прикладом для інших, демократією, яка прагне поширювати демократію по всьому світу. Тож думка про те, що у США може бути президент-республіканець, який більше цього не робитиме, лякає дуже велику кількість людей. Кілька днів тому я була на одній зустрічі республіканців у Вашингтоні, і всі, хто там був, були просто шоковані кампанією. Рівень цієї шокованості, думаю, можна собі легко уявити.

Усередині партії існує певний конфлікт. Бо люди, які займаються кампанією та політикою Республіканської партії, бояться, що якщо вони не підтримають Трампа, республіканці не голосуватимуть на виборах. І тоді, коли прийде час виборів у Конгрес, республіканці втратять там свої місця. Я думаю, саме на це спирається рішення підтримати його та провести більш-менш нормальний з'їзд партії і мати більш-менш нормального кандидата у віце-президенти.

Але за останні кілька днів, особливо після з'їзду Республіканської партії, я не чула, щоб багато людей підтримувала Трампа у питанні [зв'язків з Росією]. Так, був коментар Ньюта Ґінґріча, який виступив на захист Трампа і сказав, що Америка не зможе захищати Естонію, адже Естонія – це, мовляв, передмістя Санкт-Петербурга. Цей коментар викликав великий подив, адже Ґінґріч раніше підтримував розширення НАТО, і ціле своє політичне життя обстоював думку, що Америка має зміцнювати демократію по всьому світу. Однак відколи Ґінґріч сказав це, він більше ніяк про ці речі не висловлювався. 

І тому я думаю, що у Трампа немає аж надто широкої підтримки всередині Республіканської партії. І найближчими тижнями партія прагнутиме зрозуміти, що робити з тим, хто кидає виклик всьому, що захищала Республіканська партія протягом цілих десятиліть, принаймні від часів Рейґана. Звісно, я не можу точно передбачити, що відбуватиметься, але багато людей справді дуже сильно бояться всього цього.

Поділитись: