Трансплантація в Україні. Чому держава більше не лікує громадян за кордоном і як на галузь вплинула війна

Після початку реформи трансплантології та попри війну ця галузь медицини в Україні продовжує розвиватися. За даними Міністерства охорони здоров’я, у 2022 році лікарі провели на 20% більше пересаджень органів, ніж 2021-го. Торік зробили 384 трансплантації, а позаторік — 313. 

Крім того, збільшується відсоток трансплантацій органів від померлого донора: від 53,7% у 2021 році до 55% у 2022-му.

Зростає й кількість охочих стати донорами посмертно. Пожертвувати органи після смерті у 2022 році погодилися 4,77 людини в розрахунку на мільйон населення в Україні, за даними Міжнародного реєстру трансплантації. Для порівняння, у 2020-му ця цифра становила 0,25. У США торік цей показник досяг 44,5, а в Іспанії — 46,03. 

Розповідаємо, що змінилося в Україні після старту реформи трансплантології у 2019 році та які виклики постали через повномасштабний напад росії.

Скільки українців потребують трансплантації?

Директор департаменту високотехнологічної медичної допомоги та інновацій МОЗ Василь Стрілка в коментарі hromadske повідомив, наразі в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації (ЄДІСТ) зареєстровано майже 2,5 тисячі пацієнтів, які потребують пересадки органів.

Він зауважив, що ця цифра не відображає реальну потребу, якщо орієнтуватися на середню кількість операцій на мільйон населення в європейських країнах. Так, в Україні людей, яким потрібна трансплантація, більше, ніж внесено до ЄДІСТ.

«Щороку в нас мали б виконувати від 200 до 400 трансплантацій серця, від 500 до 1200 пересаджень печінки, від 1000 до 3000 — нирки. Якби рівень донорства і рівень трансплантації в нас були такі, як у європейських країнах», — сказав він.

 ЄДІСТ наповнюють, тож кількість зареєстрованих там людей збільшується. Медики виявляють пацієнтів, які потребують пересадки органів, проводять обстеження. Далі консиліум лікарів має підтвердити необхідність трансплантації, після чого пацієнтів вносять до ЄДІСТ.

Чому Україна більше не відправляє пацієнтів на лікування за кордон?

У 2022 році українцям не пересаджували органи за кордоном коштом держави, відповіли на наш запит у МОЗ. А втім, протягом попередніх років із держбюджету витрачали на це чималі гроші. Так, у 2019-му понад мільярд гривень спрямовували до Білорусі, Індії, Туреччини тощо.

«Ми з 2020 року не відправляємо пацієнтів на трансплантацію за кордон, тому що в Україні вже робимо більше операцій. Ми ще не досягли бажаного рівня, однак зараз українець має більше шансів дочекатися трансплантації органів тут, ніж в іншій країні», — зазначив Василь Стрілка.

Він згадав, як групу українців, які потребували пересадження легень, відправили до Індії. Там вони жили понад два роки, їхні операції були оплачені. Але на трансплантацію так і не дочекалися, були вимушені повернутися додому. Клініки Індії повернули кошти в український бюджет.

«Наші пацієнти стали заручниками того, що в кожній країні є пріоритет для своїх громадян. Жодна держава не забезпечує 100% своїх потреб у трансплантації органів. Ми не можемо сподіватися, що українців врятують в іншій країні, маємо робити це вдома», — сказав директор департаменту МОЗ.

Проте це не єдиний випадок. Були пацієнти, які з 2017 року й до початку повномасштабної війни в Україні очікували на пересадку нирок у Білорусі. Операцій їм не зробили — не знайшлося органів.

Про виклики через війну

В умовах війни не можна використовувати авіацію для транспортування органів, і це ускладнює систему трансплантації.

Наприклад, серце поза тілом може залишатися придатним для пересадки до 4 годин. На логістику та перевезення відводиться до двох годин, бо ще потрібен час на саму операцію. Доправити серце до центру трансплантації в Києві можна тільки з тих лікарень, які розташовані за дві години поїздки автомобілем.

Є випадки, коли лікарі з київських закладів їдуть разом із реципієнтом до тієї лікарні, де перебуває донор, каже директор департаменту МОЗ.

«Нещодавно виконали трансплантацію серця в Сумській міській лікарні. Лікарі з Інституту серця прибули туди разом із пацієнтом і необхідним обладнанням. І в той же день людину із трансплантованим органом перевезли в Інститут серця», — розповів він.

Коли виняток — критична необхідність

Василь Стрілка пригадав недавню ситуацію, коли дитина перебувала в печінковій комі й потребувала термінової трансплантації печінки. На пересадку органа лікарі мали щонайбільше тиждень.

Кожну донорську печінку, яка з’являється в Україні, добирають насамперед для такої людини в ургентному стані, зазначив директор департаменту МОЗ. Підійшла печінка від донора зі Львова, а дитина перебувала в центрі трансплантації в Києві. Державна служба з надзвичайних ситуацій погодилася допомогти з авіатранспортом — це був виняток.

Лікарі зі столиці приїхали ввечері до Львова, щоб зранку виконати забір органів і перевезти печінку до Києва, але погода не дозволила злетіти гелікоптером. Вилучення не відбулося. А втім, за кілька днів знайшовся донор в одному зі столичних закладів. За генетичними параметрами його печінка підходила, дитину врятували.

«Протягом тижня, поки дитина перебувала в комі, в Україні з’явився донорський орган, який урятував їй життя», — розповів Стрілка.

Про трансплантацію кінцівок для військових

У жовтні 2021 року уряд ухвалив постанову, яка дозволила пересаджувати кінцівки учасникам війни на Донбасі. Проте минулого року таких операцій в Україні не виконували.

Восени 2021-го МОЗ планувало запустити цю програму за допомогою іноземних фахівців: налагоджувало співпрацю з турецькими лікарями, які повинні були приїхати до України й допомогти українським медикам розпочати цей вид трансплантації. Для цього уряд сформував правове поле, тож наразі немає перешкод, щоб здійснювати такі операції.

«Кількість пацієнтів, яким буде показана трансплантація кінцівки, досить мала. Людина швидше може навчитися користуватися протезом. Бо після трансплантації потрібно до двох років реабілітації, щоб кінцівка прижилася й була функціональною. Крім того, така операція не завжди успішна», — пояснив Стрілка.

Директор департаменту додав, що у світі левова частка припадає на протезування, а трансплантація кінцівок — доволі рідкісна операція.

«В Україні не робили жодної трансплантації кінцівки, але рано чи пізно ми до цього дійдемо. Питання у готовності наших лікарів та можливостях іноземних фахівців, які будуть готові допомогти», — розповів Василь Стрілка.

Як стати донором органів?

Кожна людина може написати згоду на донорство органів після своєї смерті. Її потрібно віддати трансплант-координатору опорної лікарні (перелік тут) чи центру трансплантації (на карті потрібно обрати регіон, де ви живете, а потім центр, який займається трансплантацією — там будуть контакти для зв’язку).

Фахівці внесуть інформацію до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ).

Якщо ви передумаєте, трансплант-координатор внесе зміни до системи. Протягом життя можна неодноразово змінювати своє рішення, це анулює попередню заяву.

Найпростіший спосіб — поговорити з родичами про те, що ви не проти, аби після смерті вони дали згоду на трансплантацію ваших органів. Коли така мить настане, вони передадуть цю інформацію трансплант-координатору.

Як відбувається трансплантація?

У разі посмертної трансплантації органів у людини, яка помирає, консиліум лікарів має констатувати смерть мозку. Це стан, коли інші органи людини ще функціонують.

Якщо згода людини є в ЄДІСТ, формується пара «донор — реципієнт» і починається процес вилучення органів. В іншому разі трансплант-координатори запитують згоди у родичів померлого.

Якщо донор перебуває в іншій лікарні та іншій області, орган пацієнту можуть доставити авіацією (зараз це неможливо через війну). На певні операції можуть приїздити досвідчені трансплантологи з інших регіонів.

Хто і як може отримати орган від донора?

Люди, яким потрібна пересадка органів, також зареєстровані в ЄДІСТ. Там є інформація з їхніми клінічними показниками.

Під час добору пари «донор — реципієнт» враховують:

• чи сумісні донор та реципієнт;
• наскільки терміново людині потрібна пересадка;
• чи достатньо близько розташована лікарня, де вилучають орган, до закладу, де його пересаджують;
• першочергове право на пересадку отримують неповнолітні, живі донори (ті, хто раніше був донором і тепер сам потребує трансплантації органа) й діти, які були в черзі на отримання і досягли повноліття;
• схожість за параметрами тіла.

Одна людина після смерті може врятувати до восьми життів.

Де в нас роблять такі операції?

Трансплантацію органів в Україні здійснюють 32 медичні центри, а пересадження гемопоетичних стовбурових клітин виконують у 9 українських клініках.

Чи можуть родичі після моєї смерті розпоряджатися моїми органами?

В Україні діє презумпція незгоди. Якщо людина не висловлювала своєї усної чи письмової згоди за життя, то лише близькі родичі або члени сім’ї можуть ухвалити рішення, чи віддавати органи на донорство.

Після того як лікарі зафіксують смерть мозку людини, трансплант-координатор має запитати згоди в родичів померлого.

Скільки коштує трансплантація?

Це безплатно і для донорів, і для людей, які потребують органів. Якщо ви бачите оголошення, де пропонують продати нирку, звертайтеся до поліції. Це порушення закону.

Національна служба здоров’я фінансує кожну операцію з трансплантації, а лікарні, де їх проводять, отримують за це кошти. В Україні діють такі тарифи на пересадку органів:

• печінка від живого донора — 1 579 165 гривень;
• печінка від померлого донора — 1 428 734 гривні;
• нирка від померлого донора — 801 071 гривня;
• нирка від живого донора — 788 314 гривень;
• кістковий мозок від неродинного донора — 2 484 470 гривень;
• кістковий мозок від родинного донора — 1 874 969 гривень.

На наш запит у МОЗ повідомили, що в державному бюджеті на 2023 рік на трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів передбачили понад 615 мільйонів гривень.

Чи вистачає цих коштів? Як стверджує Василь Стрілка, у 2022 році всі операції були оплачені. Частину коштів із торішнього бюджету використали для передоплати закладам, які виконають трансплантації цьогоріч.

«Коштів у нас достатньо, щоб покрити всі трансплантації, які можуть бути виконані цього року в Україні», — зазначив він.