«У 8 років дитина впевнено стоїть на ногах, її не треба вести за руку». Дискусія про майбутнє та роль медіа на hromadske

Яке майбутнє чекає на медіа в Україні та світі в умовах, коли технологічні корпорації диктують свої умови щодо поширення інформації, зацікавити споживача традиційними формами подачі все складніше, а влада не надто поспішає підтримувати незалежні медіа? Чи змінюються ЗМІ синхронно з технологіями і чи встигають за темпами швидкоплинного світу взагалі? І якщо хоча б намагаються — на яку роль їм варто претендувати: друга-порадника чи наставника, який знає усе краще?

З нагоди свого восьмого дня народження hromadske hromadske у партнерстві з Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні влаштувало панельну дискусію, щоби спробувати сформулювати відповіді на ці запитання. Ось деякі тези, зокрема з досвіду іноземних партнерів. Далі — пряма мова.

Керівниця національних програм посольства Швеції в Україні Ольга Сєдова — про журналістику як суспільне благо

Минулого тижня ЮНЕСКО оприлюднила дослідження, яке осмислює роль медіа у суспільстві, виклики, які перед нами постають, загрози й тенденції. Зараз роль медіа й журналістики аналітики формулюють так: journalism as public good — суспільне благо, яке раніше, ймовірно, не оцінювали належним чином.

Інформаційна роль медіа усе ж першочергова, адже вони є очима й вухами усього суспільства, які допомагають ухвалювати рішення, брати участь у демократичних процесах. Медіаційну й розважальну послуги можемо отримати й на інших майданчиках — через культурні інституції, наприклад. Проте саме інформування є першочерговим, хоча й залежить від контекстів країн.

Ми перебуваємо у тому трикутнику, який найбільше захищає якісні ЗМІ, — медіа, міжнародні партнери, громадянське суспільство. Але тепер, коли ООН формулює значення медіа як public good, ми маємо будувати квадрат. Четвертою стороною має бути влада, уряди, які мають брати на себе відповідальність щодо захисту якісних незалежних медіа.

Заступник голови Представництва ЄС в Україні Ремі Дюфло — про євроінтеграційні процеси у медіа

Слово «медіа» походить з латини, де воно насамперед означає посередництво. Гадаю, головним завданням ЗМІ є якраз медіація: не поширення впливу, а надання аналізу подій громадянам, щоб вони краще їх розуміли, пов’язувати між собою події та факти.

Не варто намагатися повністю охопити роль медіа: вони не відповідають за наслідки усього, що коїться довкола. У них своя роль — намагатися навчити людей споживати інформацію. Але за це відповідають і громадяни. Читач творить половину написаного — і йдеться не лише про фінансування незалежних медіа, але й про підвищення рівня медіаосвіченості, щоби люди уміли сприймати інформацію зі ЗМІ належним чином.

Щодо цінностей: звісно, в Україні дуже комплексний і явний євроінтеграційний наратив, який впевнено утвердився тоді ж, коли з’явилося hromadske. Європейський курс у медіа означає повагу до людської гідності, передбачає, що ми не можемо порушувати права людей і мусимо захищати споживача інформації.

Зараз медіа дуже різноманітні. Звісно, є і тенденції поширення дезінформації, і ми повинні з цим боротися. Саме цього ми чекаємо, коли говоримо про спільні цінності. Це передбачає створення спільного незалежного регулятора, наскільки це можливо. Він має регулювати всі види медіа (телебачення, онлайн-медіа, радіо), послідовно дотримуватися цінностей і стежити, щоб їх не порушували.

Надзвичайний і повноважний посол Норвегії в Україні Ерік Сведал — про державну підтримку як основу розвитку медіа

Те, що характеризує норвезьку систему медіа, — це добре гарантована свобода й незалежність редакцій. У нас діє медіаорганізація, яка є суспільним мовником і підтримується тими, хто платить податки. У нас також високий рівень використання сучасних технологій. При цьому налаштована схема надання субсидій журналістам та підтримки контенту, який важливий для нашої національної культури та мови.

Отже, головна мета медіаполітики у Норвегії — просувати права, свободу та демократію. І, на нашу думку, те, що вирізняє медіа у норвезькому випадку — це існування вимог у конституції, які допомагають підтримувати ці засади. У нашій конституції є стаття, яка свідчить, що відповідальність влади полягає у тому, щоби створити умови, які відповідають відкритому публічному обговоренню. Влада країни повинна робити усе для того, щоб полегшувати відкритий обмін інформацією і поглядами. І щоб контент, який створюється, представляв інтереси усього суспільства.

Норвезький суспільний мовник повністю фінансується із держбюджету, фактично він існує за кошти норвезьких громадян та громадянок, які платять податки. Власне, як, з норвезького погляду, можна досягти вільних, незалежних, плюралістичних медіа? Я б сказав, наша відповідь така: дуже важливо мати сильну урядову підтримку, залучення влади і сильну систему фінансування.

Надзвичайний і повноважний посол Данії в Україні Оле Еґберґ Міккельсен

У житті дітей 8 років — це поворотний момент. Це вік, коли діти вже не хочуть ходити за руку. Це можна сказати і про hromadske: ви вже впевнено стоїте на власних ногах і ходите самостійно, не хочете, щоби вас водили за руку. Ви вже можете заробляти гроші, робити власний бізнес і ставати не такими залежними від внесків донорів, як це було раніше.

Данія була найбільшим донором hromadske. Як ми пояснюємо данським платникам податків той факт, що ми підтримуємо незалежні медіа в Україні? Є два аргументи: по-перше, вільні та незалежні ЗМІ є основою демократії. По-друге, Данія відіграє ще й велику роль у протидії корупції в Україні, а це не спрацює, якщо в країні немає вільних незалежних ЗМІ. Так само якщо немає у відкритому доступі декларацій чиновників. Тобто це все відповідає нашим антикорупційним зусиллям.

Правило номер один для виживання медіа у сучасному світі — диверсифікувати свої доходи. Якщо це залежність від донорів, конкретних джерел доходу, держави — з великою ймовірністю в разі змін у вас виникнуть проблеми.

Для нас у Данії дуже принциповим є питання незалежності ЗМІ. Звісно, бувають спроби повпливати на медіа, але щоразу це тягне за собою значні наслідки. Якщо ви послухаєте данських медіафахівців — проблема насправді уже давно не в олігархах, їх це вже не турбує. Натомість непокоїть посилення ролі Facebook. Це стане актуальним і для України.