«У нас немає чіткої політики щодо списку санкцій стосовно РФ» — правозахисниця

В Україні немає виробленої політики щодо політв'язнів, які перебувають у в'язницях Росії і Криму, через це питання залишається маргінальним, говорить в інтерв'ю Hromadske українська правозахисниця, яка займається справами українських політв'язнів, Марія Томак.

«У нашій країні складно знайти відповідального за щось, — каже Томак. — Списки санкцій, «чорні» списки — серед таких питань. По-перше, у нас немає чіткої політики, системи щодо проблеми політичних в'язнів або політичних мотивів в цілому. А запровадження санкцій, лобіювання або адвокація санкційних списків в Європейському союзі або США — частина цієї проблеми. Тому що, якщо немає виробленої політики стосовно в'язнів, це питання залишається маргінальним. Зрозуміло, що завдання номер один — звільнити людей, а все, що далі, — другорядне.

«По-друге, повинна бути створена цілісна система, — продовжує Томак. — Це не повинно бути на рівні піар-залпів. Повинна бути системна робота, яка включає насамперед внутрішні зусилля в самій Україні: відкриття кримінальних справ, подача в розшук Інтерполу. Це кримінальні справи і збір доказів того, що ті чи інші люди причетні до порушення прав людей. У Криму багато тих, кого Україна вважає своїми громадянами. Тут повинні бути певні дії з боку української держави. Маючи доказову базу, дiю правоохоронних органів, ми можемо з чистою совістю звертатися до ЄС і США, щоб ті ввели санкції стосовно цих людей. А якщо не буде внутрішньої роботи, це буде виглядати лицемірно. Чому ми вимагаємо чогось від Америки, якщо самі нічого не зробили?..»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Їх поклали на землю і посипали тротилом» — правозахисниця про учасників справи Хізб ут-Тахрір в Росії

Нині є кілька списків, які стосуються протиправних дій щодо українських громадян. Серед них — «список РНБО», «Список Сенцова-Савченко», список, який ухвалив парламент Литви і список, підписаний депутатами Європарламенту.

«Складно провести інвентаризацію, чим ці списки відрізняються, — говорить Томак. – Немає політики, системного підходу, навіщо ми це робимо. Заради новин на телеканалах? Або ми реально розуміємо, що це може бути дієвим інструментом? Мені здається, цінність цих списків в тому, що це взагалі єдиний інструмент, який в нашій ситуації може бути дієвим. Для російської еліти, яка має статки в Європі і любить відпочивати на Лазурному березі, це аргумент, на відміну від закликів дотримуватися прав людини».