ENRU

Як у Єгипті дискредитують активістів — розмова з учасником революції

Знецінення національної валюти вдвічі, мільярдні борги міжнародним інституціям, жорстока поліція та активісти за ґратами, а головне — повернення до влади старої системи — так можна описати ситуацію в Єгипті через 6 років після революції.

Однак українцям легко зрозуміти, що попри такі зовнішні характеристики, революція змінює суспільство. А її учасники впевнені, що не вчинили б інакше, якби знову довелося виходити на майдан у центрі столиці.

Ахмед Нагіб — єгипетський волонтер, активіст, учасник революції, у результаті якої узимку 2011-го посади зрікся єгипетський диктатор Хосні Мубарак, що три десятки років очолював одну з найбільших арабських країн. Громадське поспілкувалося з ним під час його приїзду до України, як учасника однієї із міжнародних конференцій для регіональних лідерів. Нагіб працює в приватному секторі, але бере активну участь у суспільному житті країни.

Після революції в Єгипті минуло понад 6 років — цього часу достатньо, щоби оцінити результати. Зрозуміти, що пішло не так, яких цілей досягнуло суспільство, а що викликає спротив. Як ви опишете стан економіки, політикуму, громадянського суспільства.

Цього часу достатньо, щоби підбити підсумки, хоча я думаю, потрібно від десяти до двадцяти років. Нині можна побачити, в якому напрямку все рухається. Ми маємо свої здобутки та втрати. Кажуть, що революція зазнала поразки. Новий уряд чинить тиск на медіа: закрили 20 незалежних ЗМІ, ув’язнили понад 70 тисяч осіб.

Новий закон про неурядові організації створює значні перешкоди для їхньої діяльності та обмежує громадянське суспільство. Це надзвичайно жорсткі заходи. Вони свідчать, що влада боїться громадянського суспільства та медіа. Це вже успіх. Наскільки стабільна ситуація? Гадаю, не дуже. Але Єгипет — не Північна Корея. І ніколи нею не стане.

Економічний стан Єгипту настільки кризовий, що може стати причиною чергової хвилі протестів. Під час Революції 2011 року зовнішній борг Єгипту становив 35 мільярдів доларів, нині — від 70 до 75 мільярдів.

Внутрішній борг дорівнював трильйону, сьогодні — це майже два з половиною трильйони, тобто збільшився удвічі. У Єгипті провели девальвацію національної валюти — єгипетського фунта — і долар удвічі подорожчав. Люди прокинулися, утративши половину накопичень. Вони ледве зводять кінці з кінцями. Влада далі скасовує субсидії на енергію та газ. Таким чином, люди неминуче опиняться в ситуації, коли будуть вимушені вийти на вулиці.

Каїр, архівні фото єгипетської революції, кінець січня 2011 року Фото: EPA/STR; EPA/AMEL PAIN

Регулярно з’являються новини про арешти громадських активістів, скільки перебувають за ґратами? В яких умовах? Як ви оцінюєте реальні можливості громадянського суспільства? Я хочу уточнити, що українська ситуація одразу відрізнялася — багато активістів революції таки стали членами уряду, парламенту, водночас є й такі, хто критикують керівництво держави, якому по суті допомогли прийти до влади.

Тих, хто очолював революцію в Єгипті, нині демонізують, улаштовують кампанії із дискредитації, іноді ув’язнюють. Медіа вміють створити атмосферу недовіри, тому люди завжди бачитимуть в активістах західних агентів. Це було викликом та проблемним питанням для громадянського суспільства, для тих, хто змінює країну. Складно сказати, скільки людей за ґратами, але точно понад 40 тисяч. З яких 17 тисяч зазнали катувань у в’язниці лише у 2013-му.

Про що саме йдеться?

В останні роки з’явилося багато незалежних веб-сайтів та ЗМІ, які займаються розслідуваннями. Популярності набуло Mada Masr — раніше таких спроб майже не робили. Ми говоримо саме про професійну журналістику розслідування. Уряд закрив 27 різних ЗМІ та заблокував доступ до Mada Masr.

Але кампанії із дискредитації не припиняються. Існують державні та приватні медіа, які переважно підпорядковуються урядові. Вони й стають майданчиками для кампаній із дискредитації. Проте люди розуміють, що ці ЗМІ — лише маріонетки режиму і не довіряють їм.

Єгипетський військовий стріляє у повітря на площі Тахрір у Каїрі з метою розгону мітингу, архівне фото, 31 січня 2011 року Фото: EPA/ANDRE LIOHN

Існують фейкові сторінки в соціальних мережах, які продукують цілковито абсурдні звинувачення. Наприклад, єгипетського блогера Валіда Аббаса звинуватили в тому, що він був і агентом Моссаду, і російського КДБ, і американського ЦРУ одночасно. Лунали й інші звинувачення. На початковому етапі активісти, так би мовити, сперечалися між собою. Це створює розкол, який потім використають проти них.

Це правда. Звісно, ми стикалися із внутрішніми викликами. Не можна сказати, що ми всі жертви. На нашій політичній сцені є ліберали. І псевдоліберали. Це ліберали, які обрали зручний для себе наратив — об’єдналися з військовими. Тому я вважаю їх не лібералами, а псевдолібералами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Найбільші виклики Єгипту: тероризм, джихадисти на Синаї та безробіття

Ліберальні та соціалістичні політичні середовища дуже поділені. Ми, на жаль, не запропонували переконливого альтернативного наративу, в який би повірили люди. Це виклик.

Повертаючись до дискредитації — це нормально, це те, що завжди відбувається, коли намагаєшся змінити статус-кво верхівки. Тебе звинувачують, що ти агент Заходу, але це все конспірологія. Критики грають на популістській та ультранаціоналістичній риториці. Ніби дії активістів суперечать нашій, єгипетській ідентичності. Намагаються довести, що громадські активісти хочуть змінити життя людей, просуваючи чужі їм ідеї.

А як міжнародна геополітична ситуація впливає на це? Є специфічні відносини зі США, чинний президент — генерал Аль Сісі заграє з Росією... Що роблять міжнародні партнери, яка їхня роль у підтримці громадянського суспільства?

Немає простої відповіді. У 2013 в Єгипту були непрості відносини з попереднім керівництвом США, а також із Британією, Німеччиною, Італією тощо. Тоді як у Трампа із Сісі все чудово. Трамп каже, що лідерство Сісі — виняткове і сам хотів би мати таку владу. З іншого боку в президента Єгипту все гаразд із Путіним. Він друг популістських і тоталітарних лідерів.

Що може зробити Захід? Німеччина наклала ембарго на надання зброї Єгиптові, Італія довгий час чинила так само. Політика «батога й пряника» не працює, оскільки зрештою країни мають торговельні й економічні зв’язки з Єгиптом, отже можуть зашкодити власним інтересам.

Президент Єгипту генерал Аль Сісі Фото: EPA/SAURABH DAS/POOL

Здається, уже можна аналізувати: генерал Сісі прийшов до влади справді внаслідок перевороту, але має підтримку мільйонів. Як сталося, що він тепер усе контролює? Які інструменти використала стара система, щоби повернути владу? По суті вона перевинайшла себе, заграючи з активістами.

Після протестів країною півтора роки керували військові. Люди зневірилися в революції, бо життя єгиптян погіршало. Це було ніби колективне покарання. Хотіли змін? Ось вам зміни. І далі вони загравали із потребами людей у безпеці й стабільності.

Слово «стабільність» повторювалося за будь-якої нагоди всіма режимами упродовж останніх років. Населення справді вірить у міраж, що та чи інша група може принести стабільність. Але стабільності не буде, допоки суспільство не вирішуватиме майбутнє разом, і та чи інша група не опинятиметься за бортом. Але так, поліція стала жорсткішою, армія отримала ще більше контролю над ресурсами. Громадяни почуваються, мов у пастці.

А що ви могли, що ви повинні були б зробити інакше?

Я б сказав, що ми були надто наївними та ідеалістичними. Не було політичного досвіду, позаяк не існувало політикуму. Багато з нас були недостатньо прагматичними. Ми не розуміли, що серед учасників революції чимало людей із власним порядком денним. І чимало речей не бралося до уваги, когось виключили з процесу, натомість хтось отримав більше влади.

Однак я не думаю, що був інший варіант, ми просто не мали того досвіду і не знали, як балансувати між політиками та вимогами населення. Ми багато чому навчилося і все це було недарма. Можливо, усі помилки таки стали уроком, завдяки якому в нас буде кращий шанс у майбутньому. Сяк чи так, ми таки навчилися на своїх помилках.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram