ENRU
BBC

Найбільші виклики Єгипту: тероризм, джихадисти на Синаї та безробіття

54fc529fde3dec229
В результаті другого вибуху 9 квітня біля церкви в Александрії кількість жертв збільшилася до 16-ти, ще понад 40 людей дістали поранень Фото: STR/EPA

Два поспіль теракти в церквах коптів, єгипетських християн, у Вербну неділю — закривавлені ряси священнослужителів, загиблі люди просто біля церковних вівтарів, розпач людей, що бачили це все на власні очі.

«Ісламська держава» взяла на себе відповідальність за теракти в Танті та в Александрії, внаслідок яких загинуло щонайменше 44 людини. Президент Єгипту Абдул Фаттах аль-Сісі заявив, що боротьба з джихадистами буде «тривалою та болісною». Він оголосив в країні надзвичайний стан на три місяці.

Копти становлять близько 10 % населення країни. Це не перші великі теракти в їхніх церквах. У грудні 2016-го у Кафедральному соборі єгипетських християн у Каїрі пролунав вибух, який забрав життя 25 людей, десятки були поранені.

Що відомо про сучасний Єгипет? Країну, де ісламісти захопили значні території на Синаї, де один із найвищих  рівнів безробіття серед молоді в світі й яка прагне створити «арабське НАТО». Громадське. Світ пропонує аналіз основних характеристик її сучасного розвитку й політики від аналіти та сходознавця Олександра Мішина.

Єгипет під керівництвом президента аль-Сісі являє собою химерну державу. У військовому, політичному та демографічному плані країна є важковаговиком, без якого не можна побудувати жодної життєздатної конструкції на Близькому Сході.

Але в економічному сенсі Єгипет є «чорною дірою», яка засмоктує безповоротно величезні ресурси. У разі припинення фінансових вливань вона може перетворитися на джерело дестабілізації не лише Близького Сходу, а й Європи.

Чинний президент Єгипту захопив владу у недемократичний спосіб — шляхом здійснення військового перевороту у липні 2013 року — і навів лад у країні «залізною рукою». Від самого початку правління аль-Сісі характеризувалося масштабними репресивними кроками проти політичної опозиції, особливо в особі усунутих від влади «Братів-мусульман».

Тільки внаслідок розгону таборів опозиції в Каїрі у серпні 2013 року, відомого як «різанина Рабаа», вбили до 800 цивільних осіб. Армія використовувала проти опозиціонерів бульдозери, сльозогінний газ, військові гелікоптери та снайперів.

Президент Єгипту аль-Сісі захопив владу у країни шляхом здійснення військового перевороту у липні 2013 року

Фото: Andre Pain/EPA

БОРОТЬБА З ЕКСТРЕМІЗМОМ

Попри те, що саме «Ісламська держава» вчинила теракти в церквах і захопила території цієї суверенної держави, Абдул Фаттах аль-Сісі й далі приділяє чи не найбільшу увагу боротьбі з «Братами-мусульманами». Він домагається визнання їх терористичною організацією та включення до американського списку таких організацій.

Інтерес аль-Сісі полягає в тому, що, визнаючи «Братів-мусульман» терористами, Вашингтон знімає з президента Єгипту тягар обвинувачень у репресіях на політичному підґрунті. Ключовим аргументом аль-Сісі проти «братів» є те, що вони пов’язані з терористичною організацією «Ансар Бей таль-Макдіс», що нині більше відома, як відділення «Ісламської держави» — вілаят Синай. Ця організація визнана США терористичною, оскільки на ній лежить відповідальність за теракт на борту російського літака А321 в жовтні 2015 року. З моменту повстання джихадистів на Синаї вони вже вбили щонайменше 700 солдат та офіцерів єгипетської армії.

Окрім того, джихадисти на Синаї становлять небезпеку і для Ізраїлю: у лютому 2017-го бойовики запустили кілька ракет по курортному місту Ейлат. Більше того, успішна боротьба проти «Ісламської держави» в Сирії та Іраку змушує джихадистів шукати собі нову опорну базу. Для цих потреб ідеально підходить Синайський півострів. Більше того, може виникнути загроза безпеці судноплавства через Суецький канал. Це, своєю чергою, створює небезпеку дезорганізації всієї глобальної торгівлі.

Наслідки першого вибуху 9 квітня у коптській церкві Святого Георгія в місті Танта на півночі від Каїра

Фото: Khaled Elfiqi/EPA

«ВЕЛИКА ГАЗА»

Саме єгиптяни  нині пропонують альтернативний та радикальний проект вирішення палестинського питання. Президент Палестини Махмуд Аббас чекає реакції президента США Дональда Трампа на «план аль-Сісі» по Палестині. Задум єгипетського президента полягає у тому, що Палестинська держава може бути перенесена на територію Синайського півострову. Для цих цілей уряд Єгипту готовий виділити 1600 кв. км. території на Синаї, разом з портовим містом ель-Аріш. Зазначена територія межує з Сектором Газа та буде з ним об’єднана.

«Велика Газа» була б призначена для добровільного переселення усіх охочих палестинців із Західного Берегу річки Йордан (ЗБРЙ). Ізраїлю така ідея на неофіційному рівні до вподоби, бо дасть змогу і далі будувати поселення на території ЗБРЙ.

Палестинці не надто в захваті від ідеї чергового переселення, проте вони вкрай залежні від фінансової допомоги з боку США та економічних зв’язків з ненависним їм Ізраїлем. До того ж палестинський рух розпорошений: ХАМАС контролюють єгиптяни. Крім нього, існує інша палестинська фракція – політична партія ФАТХ на чолі з Аббасом.

Проблемою для реалізації «радикального плану» по Палестині є конституційні обмеження на сецесію (передачу іншій державі) єгипетських територій. Але є прецедент з передачею Єгиптом Саудівській Аравії двох островів у Червоному морі — Тирану та Санафіру на базі міжнародної угоди. Попри протести в середині країни та розгляд питання у судових інстанціях, процес передачі островів де-факто триває.

ЄГИПЕТ — ФУНДАМЕНТ «АРАБСЬКОГО НАТО»

Якщо план аль-Сісі щодо Палестини буде втілено у життя, арабо-ізраїльський конфлікт послабиться чи, взагалі, усунеться. За таких умов можна було б створити арабський сунітський альянс задля боротьби з іранською загрозою. Іран — це спільний ворог арабського світу та Ізраїлю.

Біля витоків ідеї «арабського НАТО» стоїть знову ж таки президент аль-Сісі, який у лютому 2015 року запропонував створити «спільну арабську армію» чисельністю 40 тис. військовослужбовців, із спільними ВМС та ВПС. Її штаб-квартира мала б бути у Каїрі, а головнокомандуючим — саудівський генерал. До альянсу повинні увійти, окрім Єгипту, Йорданія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн. Проте тоді ідею загальмували саудити, в яких після смерті короля Абдалли виникли суперечки з єгиптянами.

Ідея «арабського НАТО» на часі й для Ізраїлю, який шукає можливість сформувати широкий фронт задля протидії експансії Ірану. Позиції Тегерану після «арабської весни» значно зміцніли в державах арабського світу. Іранці контролюють рух Хізбалла в Лівані, допомагають втриматися режиму Асада в Сирії, шиїт Хайдер аль-Абаді є головою уряду Іраку, а підтримувані Іраном хусити, воєнізоване угруповання шиїтів-зейдитів, захопили значну частину Ємену.

Близькосхідний конфлікт зазнав трансформації: він перестав бути арабо-ізраїльським протистоянням та перетворився на конфронтацію сунітів і шиїтів. Тому арабам необхідний військовий альянс задля захисту своїх держав, і в цьому їх позиції збігаються з ізраїльськими.

Іран не визнає права Ізраїлю на існування. В той же час, після провальної спроби державного перевороту в Туреччині уряд в Анкарі сильно зайнятий своїми внутрішніми проблемами. Ізраїльсько-турецький альянс давно прийшов у занепад, тому Тель-Авів покладає надії на союзництво з поміркованими арабськими режимам у неминучому протистоянні з іранцями. Єгипет — перший претендент на таку партнерство. Ще в лютому 2017 року прем’єр-міністр Ізраїлю закликав Трампа не зменшувати розміри фінансової допомоги Єгипту та Йорданії.

«ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ» ВІДНОСИН ІЗ США

За часів Обами майже два роки діяв мораторій на постачання зброї для армії Єгипту, що загальмувало її модернізацію та знизило боєздатність. Для єгипетського політичного істеблішменту прихід до влади республіканця Дональда Трампа став шансом на відновлення повноцінного альянсу з США. Останній називав аль-Сісі «фантастичним хлопцем», який зміг взяти владу над Єгиптом. У свою чергу, аль-Сісі охарактеризував Трампа як «сильного лідера для своєї країни». Обмін протокольними компліментами переріс у дружні відносини, що згодом дало можливість аль-Сісі отримати запрошення від Трампа відвідати Вашингтон, вперше від моменту обрання президентом Єгипту в 2014 році. Їхня зустріч відбулася 3 квітня. Крига між США та Єгиптом скресла, а «перезавантаження» стало реальністю.

Топ-темою дискусій двох лідерів була боротьба з міжнародним тероризмом та нелегальною міграцією. Зокрема, вироблення механізмів спільної протидії загрозам, ліквідації джерел його фінансування та каналів постачання зброї екстремістським організаціям.

Після перемовин американський президент заявив: «Ми дуже сильно підтримуємо президента аль-Сісі. Він виконав фантастичну роботу в дуже складній ситуації». Зі свого боку, єгипетський керманич відзначив, що дуже цінує, як Трамп самовіддано бореться з «цією злою ідеологією».

Президент Єгипту Абдул Фаттах аль-Сісі (ліворуч) під час зустрічі з американським колегою Дональдом Трампом 3 квітня у Вашингтоні

Фото: Olivier Douliery/POOL/EPA

ЕКОНОМІКА ЄГИПТУ: НЕСКІНЧЕННЕ ВІЛЬНЕ ПАДІННЯ

Єгипетська економіка останніми роками переживає складні часи, спеціалісти називають її стан «катастрофічним». У перший рік революції зростання ВВП у країні впало у 2,9 рази, потім економіка на кілька років закріпилася на «стагнаційному плато», але в 2017 році очікується падіння на 4%. У Єгипті величезне безробіття: 30% молоді не працевлаштовані.

В листопаді 2016 року відбулася девальвація єгипетського фунту, і його курс до долара США одразу впав у 2,1 рази. Це спричинило зростання цін на пальне на 50%, а відтак відбулося дорожчання майже всіх товарів. Єгипет переживає один дефіцит за іншим. Якщо в 2016 році гостро бракувало ліків, цукру та пального, то в 2017 році скоротився доступ до хлібу для найменш забезпечених прошарків населення. Задля отримання кредиту МВФ уряд був змушений не лише відпустити національну валюту у «вільне плавання», а піти на скорочення хлібних субсидій. У березні мали місце поки нечисленні хлібні бунти.

Після революції 2011 в країні п’ять років тривала політична невизначеність, її охопила хвиля терору та хаосу. Цим скористалася терористи, які розпочали повстання на Синаї. З сусідньої Лівії, де триває громадянська війна, також відбувається інфільтрація терористичних елементів.

Водночас, одне з основних джерел валюти — туризм зазнав нищівного удару. Туристичний потік минулого року впав до найнижчої позначки за останні 10 років, через що закрилися 220 готелів.

Ще одна проблема сучасного — будівництво гігантської греблі біля витоків Нілу. Через це за кілька років може зменшитися обсяг життєво важливої  для єгипетського сільського господарства та енергетики нільської води. Її бракує і без того. На цьому тлі стрімко зростає населення. Якщо в даний час в Єгипті мешкають 95 млн осіб, то, за прогнозами, у 2035 року кількість єгиптян зросте до 126 млн. осіб. Нинішнє населення країни дуже молоде: його середній вік — 25 років.

Катастрофічний стан економіки, постійні політичні репресії, терористичні атаки, відсутність перспектив для самореалізації молоді знову ставлять Єгипет на межу чергової революції, а також масової міграції за кордон. Європейський Союз вже найближчим часом ризикує зіткнутися з феноменом «єгипетських біженців», хвиля яких буде значно сильнішою, ніж з Сирії, Ємену та держав Африки.

/Олександр Мішин