Убивство «Сармата»: що не взяли до уваги судді та як змінювали свідчення обвинувачені

Три роки тому в Бердянську пострілом у спину вбили колишнього бійця батальйону «Донбас» та активіста Віталія Олешка «Сармата». Поліція затримала сімох людей — ексдобровольців, бізнесменів, фігурантів інших кримінальних справ. Однак вирок — 11 років тюрми — отримав лише стрілок, колишній «торнадівець» Артем Матюшин, інших суд виправдав. Прокуратура подала апеляцію на це рішення.

Частину доказів судді до уваги не взяли, зокрема — записи телефонних розмов. Як вважає суд, записували обвинувачених незаконно. Також дехто з них вже під час судових засідань кардинально змінив свідчення. 

Ми проаналізували записи телефонних розмов, які досліджувалися в суді, а також початкові свідчення обвинувачених. Деякі факти з них, на нашу думку, можуть суттєво змінити ту версію подій, яка наразі — після рішення суду першої інстанції й до апеляції — є офіційною.

Дійові особи

Для початку нагадаємо, що в убивстві Віталія Олешка обвинувачували сімох людей. Це Михайло Сігіда, Євген Бродський, Віктор Власюк — ймовірні організатори злочину; Артем Матюшин, Володимир Обухов, Микола Ломака, Максим Владимиренков — ймовірні виконавці.

Ще двоє, Денис Зеленкін і Тарас Мовчан, ймовірно стежили за «Сарматом» напередодні вбивства.

Руслан Кузнєцов та Сергій Смірнов є фігурантами іншого епізоду цієї справи — про розбійний напад на родину Поплавських у Дніпрі.

Версія подій від слідства виглядає так:

Матюшин, який зізнався в убивстві Олешка, отримав 11 років позбавлення волі. Решту обвинувачених виправдали.

Суд вирішив, що більшість доказів, які поліція долучила до матеріалів справи, є неприпустимими та не доводять вини обвинувачених. На думку суддів, слідчі порушили право на приватність, бо не мали дозволів на прослуховування. Або принаймні не довели, що такі дозволи в них були.

Також судді вважають, що слідчий некоректно склав таблиці телефонних з’єднань та протоколи. До того ж не надав довідок про розташування базових станцій, що фіксували телефони обвинувачених, та їхні технічні характеристики.

Отже, про що говорили обвинувачені в цих телефонних розмовах, які не взяв до уваги суд?

«Сенсей» та зарплата

Слідство вважало, що лідером банди був мешканець Дніпра Віктор Власюк. Створив він її нібито ще 2015 року.

У телефонних розмовах деякі фігуранти справи називають його «сенсей». Також вони обговорюють видавання саме Власюком зарплат та премій, говорять про «відносини в групі» і те, хто з ким хоче та не хоче працювати.

А втім, Власюка засудили до трьох років та одного місяця позбавлення волі за зберігання канабісу та 11 бойових патронів. Суд доєднав йому частину невідбутого покарання за хуліганство.

2013 року Власюк, за даними реєстру судових рішень, влаштував стрілянину в Дніпрі й поранив людину. Пораненого намагалися закинути до автівки та вивезти. У 2014-му Власюка засудили за це до трьох років позбавлення волі. Він переховувався, був оголошений у розшук.

Також, за даними слідства, Власюк брав участь у війні на Донбасі в складі нині розформованої спецроти «Торнадо», звільнився 2015 року. Але сам Власюк службу в «Торнадо» заперечує, як і те, що переховувався.

Відрядження, «насіння» та «подвійний гайковий ключ»

У суді обвинувачені розповідали, що поїхали до Бердянська, аби взяти участь у боях без правил. Там кілька днів відпочивали, купалися. Потім бої нібито відклали, і вони поїхали назад до Дніпра.

Але ось така розмова відбулася між двома з них, Олександром Обуховим і Тарасом Мовчаном, на початку липня 2018-го.

Тоді, за даними слідства, до Бердянська виїхала перша група. Разом із Мовчаном і Обуховим були також Артем Матюшин та Денис Зеленкін.

Напередодні цієї розмови Мовчан говорить своєму знайомому, що завтра їде в Бердік (Бердянськ — ред.) з робочих справ, а «Вітя Власюк відлітає».

Також у розмові із Зеленкіним він скаржиться, що Євген Бродський дав йому спочатку на дорогу лише 300 доларів, хоча з Власюком вони домовлялися про 1000.

«Він мені сказав, що на харчування має вистачити. А я кажу, що ще ж заправити тачку — витрати. Говорю, що Вітя говорив про 25 (тисяч гривень, тобто 1 тисяча доларів — ред.). Тому кажу: “Давай так, а з Власюком вже самі розберетеся”. Тож колеса в нас будуть там, а далі по ходу п’єси розповім», — йдеться в телефонних розмовах.

Напередодні виїзду Зеленкін у розмові з Мовчаном переймався, що вони запізнюються.

«Хлопці з Маріка зателефонують Жені (Бродському), той зателефонує Віті (Власюку) і ми отримаємо п**ди через те, що пізно виїхали», — йшлося в записах.

Також Зеленкін і Мовчан між собою говорять про «синяки» (ймовірно, стеження за ними) біля будинку, і кажуть, що їх постійно супроводжують.

Поліція нібито «вела» групу Власюка після розбійного нападу на родину Поплавських на початку липня 2018-го. Зрештою ДБР відкрило провадження щодо ймовірного непопередження вбивства правоохоронцями.

2 липня Мовчан розповідав телефоном знайомому на ім’я Дмитро, що в нього все добре, але робота у Бердянську не зовсім вдається.

Після цього Мовчану телефонує людина, яку звуть Ілля, та запитує, чи продав він свій «приклад». Мовчан відповідає, що ні. Ілля уточнює ціну і каже, що згодом перетелефонує.

Пізніше Мовчан телефонує Матюшину та обіцяє дати йому контакт людини на ім’я Тигран.

«Зідзвонись із ним сьогодні, нехай зранку візьме дозвіл на автомат. Там дві позиції, одну він переоформить і нехай привезе тобі, щоб у нього воно не каталося», — каже Мовчан Матюшину.

Під час розмов також часто обговорювали питання «чохлів», що, на думку слідства, означає «автомати».

Напередодні повернення Мовчан мав розмову з Власюком, в якій розповів, що вони повертаються. А ще питав, кому віддати 250 доларів Бродського, які залишились.

Згодом перша група повернулася до Дніпра. Перед цим вони сварилися через те, що в них своєчасно не було «насіння» (ймовірно, набоїв).

Денис Зеленкін раніше нам заявляв, що взагалі не їздив до Бердянська, що затримали їх за іншою справою, а з обвинуваченими в убивстві він не знайомий.

Наприкінці липня, напередодні виїзду до Бердянська другої групи, її члени обговорювали, що не бачать сенсу їхати на вихідних.

27 липня Мовчан обговорював із Зеленкіним, кого б спрямувати до Бердянська замість останнього, оскільки той хворів.

«Ти ще хворієш, а я Вітю Власюка не можу залишити. Він у двіжі, ну як я його залишу. Тому сам я теж не поїду», — каже Мовчан. Зеленкін уточнює, чи не впораються вони самі.

«“Заєць” (Матюшин) поїде головним. Із ним упораються. Візьму “Твердолобого” (Обухова), який на машині. Вони вже знають половину роботи», — йшлося в записах.

29 липня Мовчан надсилає Матюшину контакти Обухова та Ломаки.

«Зідзвонись із ними. Скажи Обухову, щоб він на початку 5-ої заїхав за тобою. Набери Колю (Ломаку) і скажи, що о 4:30 приїдете до нього, і щоб він Макса Володимиренкова на цей час готував», — йдеться у записах.

Уже коли група була в Бердянську, Мовчан телефонував Матюшину, але слухавку взяв Обухов.

Михайло Сігіда раніше нам заявляв, що з групою не зустрічався і до злочину не причетний. Водночас Олександр Обухов нам казав, що в Бердянську був, готель і дорогу їм оплачував бізнесмен, із яким зустрічався Матюшин.

Конфлікт у кафе «Мохіто»

У суді також зачитували початкові версії подій від Ломаки, Мовчана та Власюка. Зокрема, у неформальному спілкуванні з оперативниками Віктор Власюк розповідав таку історію поїздки до Бердянська та знайомства з Михайлом Сігідою.

У червні 2018 року в Бердянську стався конфлікт у кафе «Мохіто», який завершився стріляниною. Щось не поділили Сігіда та людина на прізвисько «Боксер». Тоді Сігіда нібито попросив долучитися охоронну фірму Бродського, а останній — «хлопців Власюка».

«Ми зібралися всі й поїхали зустрітися з цим "Боксером". Але його вже там не було — його підстрелили в пах або ще кудись. Там я вперше побачив цього Мішу», — розповідав Власюк.

Після цього, за його словами, вони поїхали. Але згодом нібито з’явилась інформація про повернення «Боксера». І Власюк відправив своїх хлопців до Бердянська нібито для нагляду за родиною Сігіди.

«Поїхав Артем із пацанами туди. Я так розумію, що прийшов Міша до нього, на вухо нашепотів, я не знаю, що. Потім до мене прийшов додому Женя (Бродський). Починає вчиняти галас, що ось застрелили. Я кажу: “Почекай, вони ж поїхали з інших моментів, в автономному режимі. Я навіть уже ні з ким не розмовляв, тому що у мене свої справи були”», — казав Власюк.

Бродський нібито говорив йому, що треба шукати хлопцям адвокатів.

«Я кажу — так, пацани зі мною пов’язані, але “прикуп” узагалі не мій. Давай ти впрягайся, давай адвокатів, усіх. Це ж твій Міша, не мій, усе це замутив, і він же зібрав манатки й рвонув”, — розповідав Власюк.

Що цікаво, в поліції Запорізької області на наш офіційний запит, чи була в червні 2018 року стрілянина в кафе «Мохіто», відповіли, що заяв та повідомлень про неї до Бердянського районного відділу поліції не надходило.

Як обвинувачені змінювали свідчення

У перших свідченнях Матюшин зізнався в убивстві та розповів про бізнесмена Михайла Сігіду. Саме це й вивело оперативників на другого.

А втім, уже під час судового засідання свідчення Матюшин змінив та казав про особисту неприязнь до «Сармата».

Він пояснив суду, що наприкінці липня 2018 року поїхав до Бердянська на змагання з боїв без правил, участь у яких йому нібито запропонував взяти Тарас Мовчан. Ломаку та Владимиренкова він узяв із собою нібито секундантами, оскільки ті займалися боксом, а Обухова — як водія.

30 липня він гуляв набережною та зустрів Віталія Олешка, про якого йому нібито розповідав колись знайомий волонтер. Буцімто той розповів, що Олешка завербували російські спецслужби, і він зараз «розхитує ситуацію» у Запорізькій області.

Все це нібито обурило Матюшина, наступного дня він узяв обріз, який у нього був із часів війни на Донбасі, і попрямував до готелю, в якому мешкав «Сармат». Дорогою винайняв водія з «Таврією»: сказав, що потрібно простежити за дружиною, яка йому зраджує.

Біля готелю Матюшин побачив «Сармата», вистрілив, побіг до «Таврії» й наказав їхати. Потім водій утік, а Матюшин залишив обріз в автівці й сам пішов.

Також на суді Матюшин казав, що не хотів убивати Олешка, мав намір лише провчити. «Думав прострелити йому ногу — нехай полежить в лікарні, подумає», — казав Матюшин.

Микола Ломака під час неформального спілкування з оперативниками, відео якого досліджували в суді, заявляв, що у Бердянськ його попросив поїхати Тарас Мовчан, не повідомивши деталей.

«Прийшло SMS о третій ночі від Мовчана. На кшталт: "Братухо, потрібно їхати до Бердянська, відрядження". Наступного дня він мені зателефонував: "Треба поїхати в Бердянськ. Тобі Матюшин все розповість"», — пояснював Ломака оперативникам.

За словами Ломаки, до Бердянська вони приїхали ввечері, і Матюшин одразу доповів про це якійсь людині.

«Йому сказали приїжджати в центр до набережної — там кафе “Мохіто” — і замовити там поїсти. Поки ми сиділи, зателефонували йому з номера якогось, він встав і вийшов. Я мигцем побачив якогось чоловіка: такий кремезний, чорний, із чорною бородою», — розповів Ломака. За їхню вечерю заплатили.

«Ми вийшли, Матюшин нам сказав сідати в “Мазду”, а сам пішов до чорного джипа з номерами чотири сімки, на кшталт “Ленд Крузер”», — казав Ломака. Вони поїхали до готелю «Євро», прибули якісь хлопці, підігнали «Таврію», залишили ключі й пішли.

Михайло Сігіда раніше нам підтверджував, що пересувався автомобілем «Ленд Крузер» 7777. Проте зустріч і розмову з Матюшиним заперечував.

Тарас Мовчан у неформальному спілкуванні зі слідчими був доволі стриманим у висловлюваннях. Зазначив, що приїхати в Бердянськ Власюка попросив Бродський. Спочатку вони їздили з Власюком, Смірновим, Зеленкіним, зустрічалися в кафе «Мохіто» з Сігідою.

Після повернення Власюк сказав Мовчану, що треба знову їхати у Бердянськ на прохання Бродського.

«Вітя мені сказав, що треба зателефонувати Жені. І Женя мені сказав поїхати в Бердік, зустрітися з його кентом, якого вже бачили (Сігідою). Ну ми тоді з ним перетнулися десь у центрі. Потім мали зідзвонитися, але щось якось все не виходило. І ми зателефонували Віті й повернулися», — казав Тарас Мовчан.

Щодо другої поїздки Мовчан зазначив, що їм треба було просто почергувати чи викрасти когось. Тоді Мовчан дав Бродському номер телефону Матюшина.

«Про те, що зробив Матюшин, не знав ані я, ані Денис, ані Смірнов. Ніхто не знав, навіщо вони їдуть. Сказали, що потрібне лише допомогти, Жені потрібні були люди», — сказав Мовчан.

Також під час розмови він зазначив, що Михайла Сігіду знає весь Бердянськ, він володіє двома кафе, а також має певні інтереси щодо пляжів.

Про пляжні інтереси говорив і Власюк в розмові з оперативниками.

«Я знаю, що “Сармат” ганяв пляжами цього Мішу. Що там десь пляжі вони “відводять”. Потім вже в новинах я дізнався, що вони робили акції, щоби пляжі були не в приватних руках», — розповідав Власюк.

А втім, відповідно до законодавства, до уваги суд може брати лише свідчення, які надані в суді під присягою. В суді всі, крім Матюшина, зазначили, що нічого не знають про злочин, і що вони не є організованою групою.

Інші справи та зв’язки

Власюк у телефонних розмовах згадував про свого «старшого» — «Карленовича». Ймовірно, йдеться про дніпровського бізнесмена Еміля Карленовича Арутюняна.

«Набери нашого депутата, запитай, на котру годину завтра він може під’їхати, щоб зустрітися з моїм старшим (Арутюняном)», — йдеться в перехоплених розмовах Віктора Власюка та Миколи Ломаки, текст яких зачитували в суді.

У поліції не виключають зв’язку бізнесмена з групою, однак сам Власюк нам у коментарі це заперечував.

Еміль Арутюнян — дніпровський бізнесмен та меценат. Він, імовірно, є наближеним до іншого дніпровського бізнесмена Олександра Петровського, якого також називають «Наріком».

Михайло Сігіда ще 2014 року, за даними слідства, разом з Іллею Царевським та Іллею Коссе, які наразі перебувають у розшуку, напав у Маріуполі на юриста Валерія Шпортка. Вони намагалися витягти його з машини, пошкодили її та відібрали 10 тисяч доларів.

«Вони перегородили мені дорогу, вибили пістолетом скло, намагалися витягнути з машини. Але ці факти на рівні Донецької області приховувалися, домогтися чогось було складно», — розповів нам Шпортко.

За версією слідства, мотивом для нападу стало «бажання заволодіння майном». Однак Шпортко наголошує на іншому: вони хотіли змусити його відмовитися від захисту потерпілих у справі про ймовірне рейдерське захоплення підприємства ТОВ «Регалс-С» у Маріуполі.

«У них на обліку 43 транспортні засоби. Хіба ви думаєте, що їм потрібна була моя барсетка?» — каже Шпортко.

За його словами, Сігіда переїхав до Маріуполя з початком війни та займався рейдерством, а правоохоронні органи «нібито цього не помічали». Однак у суді Сігіда стверджував, що не відбирав підприємства, а повертав те, що в нього нібито незаконно забрали.

Шпортко розповідає, що після конфлікту з правоохоронцями в Маріуполі Сігіда переїхав до Бердянська. Саме його групу обвинувачені в убивстві «Сармата» могли в телефонних розмовах називати «хлопці з Маріка».

У червні цього року суд Маріуполя закрив справу щодо нападу через закінчення терміну досудового розслідування. Прокуратура оскаржила рішення.

На одному з відео Сігіда зафільмований у компанії депутата Сергія Валентирова та двох помічників іншого нардепа, Олександра Пономарьова.

Побратими Віталія Олешка розповідали, що теж часто помічали Сігіду в клубі «Мохіто» в компанії Валентирова, з яким у «Сармата» був конфлікт.

А втім, обидва депутати у коментарі hromadske заявили, що не мали близьких взаємин із Сігідою, і не розуміють, чому його затримали.

Сергій Валентиров — народний депутат VIII скликання, колишній член фракції «Блок Петра Порошенка». Відомий тим, що очолював Торговий дім «Агрінол», який пов’язували з Олександром Пономарьовим.

Останній нині є депутатом від «Опозиційної платформи — За життя», у Раді 8-го скликання був депутатом від БПП. Віталій Олешко звинувачував Пономарьова в тому, що пов'язаний із ним «Агрінол» нібито працює на Росію.

Розповідаючи про стрілянину в «Мохіто», Віктор Власюк згадував, що Євген Бродський нібито дружив із Романом Коноваловим. Коновалов, ймовірно, є наближеним до Михайла Кошляка — колишнього помічника Бориса Філатова, який нині є міським головою Дніпра.

У 2015 році СБУ затримувала Кошляка в справі щодо вбивства офіцера СБУ Віктора Мандзика. За даними слідства, Кошляк контролював охоронну фірму «Січ», працівники якої й нібито застрелили Мандзика у Волновасі.

Крім того, Кошляк є президентом Федерації дзюдо України, раніше очолював охоронну структуру «Леон». У ЗМІ також писали, що Кошляк був керівником силового блоку групи «Приват» і мав стосунок до групи Олександра Петровського.