Україна у «Файлах Скрипаля» — Громадське отримало розділи з книги про екс-розвідника

4 жовтня виходить книга «Файли Скрипаля» журналіста BBC Марка Урбана. Напередодні російські пропагандиські медіа встигли розповсюдити перекручені витяги з рецензії на книгу, буцімто колишній російський розвідник, якого отруїли в березні 2018-го, заперечує те, що до замаху на його життя причетна російська влада.

Громадське отримало два розділи книги, які стосуються України, до того, як вона з’явиться у британських книгарнях.

«Наприкінці квітня cтан Сергія швидко покращувався, і він міг спілкуватися з детективами. До BBC дійшла інформація, що той обережно ходить коридорами у супроводі медсестри, а згодом після затяжної зими, грівся на сонечку в саду центрального корпусу лікарні. Йому було дещо складно психологічно прилаштуватися до того, щоб спочатку дещо неохочеповірити, що він міг стати жертвою російської влади, яка організувала замах», — ідеться в розділі «Довга дорога одужання».

Саме ця фраза, «спочатку неохоче повірити» згадана в рецензії журналіста The Guardian Люка Гардінгане була взята до уваги російськими медіа. Так, що автору книги довелося звертатися у твітері до російських журналістів.

The key word there is 'initially'! The sentence is not evidence that he still has doubts or indeed that he has spoken to me since the poisoning. He has not. But don't forget he & Yulia have interacted with many people - police, hospital staff, and friends 2/2

— Mark Urban (@MarkUrban01) October 3, 2018

«Ключове слово “спочатку.” Це речення не свідчить, що він досі має сумніви, або ж про те, що він говорив зі мною після отруєння. Ні, цього не було. Але не забувайте він та Юля спілкувалися з багатьма людьми — поліцією, співробітниками шпиталю й друзями».

Уже на наступній сторінці розділу, де йдеться про те, як саме Скрипаль приходив до тями, автор цитує лікаря Дункана Мюррея, який мав привітне ставлення до пацієнта упродовж лікування і намагався поставити себе на його місце. І це додає більше контексту:

«Я б дійсно думав… А як би я почувався у подібній ситуації, коли ти в чужій країні, і до тебе постійно надходить інформація, що обставини, за яких ти потрапив сюди — поза нормальністю. Переді мною, окрім нагальних [медичних] умов, постало б питання, а яке моє майбутнє, куди я маю поїхати, яким відтепер буде моє життя? Це надзвичайно витвережує, і справді дуже складно усвідомити це все… така позиція вкрай вразлива й ізолююча».

Найважливіше з нової інформації — деталі про лікування екс-агента, зокрема лікарі підтвердили Марку Урбану, що використовували нові технології. Йдеться не про конкретний антидот проти «новічка», а методи які раніше не використовувалися для лікування й реабілітації. І це заперечує слова Володимира Путіна про те, що «якби це був новічок, Скрипаль би не вижив».

Британські медики підтверджують, що одужання росіянина було неочікувано швидким навіть для них.

Інших розмов з журналістами у Скрипаля не було, а самі британські журналісти, такі як екс-кореспондент the Guardian Люк Гардінг вказують на те, що заради безпеки екс-шпигун може вже не бути на території Британії.

Особливість книги полягає у тому, що Марк Урбан таки особисто спілкувався з Сергієм Скрипалем. Востаннє бачився в червні 2017-го року – за більш як 9 місяців до отруєння. Тоді журналіст BBC без жодного контракту готував книгу про нову хвилю шпигунських пристрастей між Сходом та Заходом. Скрипаль мав були одним із 5-6 героїв.

Урбан за різних обставин бачився з ним раніше, але домовився про зустріч вдома у Скрипаля в Солсбері для розмови не під запис, яку нотував у блокнот. Маючи лише айфон, журналіст не хотів, щоб раптом розмову могли зафіксувати спецслужби — російські чи будь-які інші, тоді як і сам екс-розвідник не хотів бути процитованим. Так, боявся Путіна, зокрема тому що частина родини залишалася в Росії, та й донька хотіла б повернутися.

Загалом відповідно до описаних деталей розділу про життя росіянина в англійській глибинці, той просто гаяв час: грав у настільні ігри, будував декоративні кораблі. Це те, що помітив журналіст. Скрипаль довго оговтувався після смерті дружини, яка померла від раку у 2012-му — через 2 роки після переїзду до Британії. Людмила Скрипаль захворіла ще коли чоловік відбував термін у Лефортово. На могилу дружини у Солсбері Скрипаль продовжував ходити більш, як двічі на тиждень.

Улітку 2017 у Санкт-Петербурзі помер 43-літній син Скрипаля Олександр через гостру печінкову недостатність, викликану алкоголізмом. Попри чималу кількість теорій, які виникли потім, автор книги, який зустрічався з Олександром згадує, що батько скаржився на проблеми сина з алкоголем і те, що той продовжував пити називав «самогубством».

Загалом розвідник почувався у Британії безпечно, бо був переданий за домовленістю, а також отримав формальне «прощення» президента Росії – на той час Дмитра Медведєва: «Були всі причини вірити, що якщо б він не робив політичних заяв, не давав багато інтерв’ю, життя, продовжувалося б спокійно, подекуди скорботно».

Урбан описує його контакти з МІ-5 – британською розвідкою, — як такі, що насамперед пов’язані з грішми. Скрипаль був на постійному зв’язку з так званою «Командою» з МІ-5, яка опікувалася його побутом. Саме це він цінував найбільше. Після смерті дружини йому пропонували перевезти з Росії хвору матір і купити більший будинок. ФСБ заморозило рахунки екс-шпигуна і щоб забезпечувати своє життя в Англії тому довелося продати дачу в Москві. Хоча деяку готівку було збережено ще з часів, коли за гроші росіянин передавав дані британським спецслужбам.

Автор книги наполягає, що нині найвідоміший екс-розвідник, не був важливим агентом для Британії. Однак такі, як і сам Скрипаль, таки читали лекції майбутнім агентам, насамперед розповідаючи про те, як діє ГРУ в тій чи іншій ситуації, або ж згадуючи спецоперації в Європі. Інший колишній російський розвідник і перебіжчик Олег Гордієвський пояснює Урбану: «Ми були такою собі «розвагою після вечері». Бо зрештою, у випадку Скрипаля, скількох колишніх офіцерів ГРУ ці люди коли-небудь зустрічали».

Автор книги додає, що не має жодних деталей, які б говорили, що Скрипаль міг би тим чи іншим чином бути долученим до розслідування що стосувалося російських зв’язків Трампа:

«Пізніше з’являться теорії, що Сергій був задіяний в активній агентурній роботі або ж робив якийсь внесок до сумнозвісного досьє на Дональда Трампа колишнього британського агента, офіцера Крістофера Стіла. Але ніщо на це не вказувало. Сергій радше скидався на домосида, людину звички, яка в свої шістдесят втратила інтерес до багатства і пригод».

Взагалі, відповідно до книги, Скрипаль не був політичним опонентом Путіна, він радше працював за гроші. Власне і після переїзду до Британії залишався «російським націоналістом». Урбан уточнює, що сидячи в Лефортово той дивився Перший канал.

Найцікавішими для українців справді є кілька абзаців (а йдеться буквально про 2 сторінки), присвячених поглядам Скрипаля на російсько-українську війну. Україну з Урбаном вони обговорювали паралельно з дискусіями щодо кризи між США та Північною Кореєю, яка розгорталася на час розмови).

«Безсоромний російський націоналіст, він з ентузіазмом в багатьох речах погоджувався з лінією Кремля, навіть сидячи в будинку, придбаному МІ-6. Він був, наприклад, абсолютно непохитний, що Путін не давав таємний наказ ввести російські війська в Україну, як про це писали західні медіа». Екс-шпигун наполягав, що інакше б вони «вже давно взяли Київ».

Кульмінацією цих розмов, є короткий діалог:

Сергій: Проблема з українцями в тому, що вони не здатні керувати. Їм потрібна для цього Росія. Українці просто, як вівця, якій потрібен пастух.

Журналіст: Гм… Сергій… Видається, маю сказати вам, що мій батько був родом з України.

Сергій (непорушно): Це ок. Не турбуйся.

Власне це і є згадка про ставлення Скрипаля до російських дій в Україні. У книзі не йдеться про анексію Криму. Все ж більше автор описує його, як радянську людину, яка сумувала за розпадом Радянського Союзу, але по суті лишалася колишнім військовим.

Але попри всі складнощі, Скрипаль перебував у хорошій фізичній і моральній формі.

«Файли Скрипаля» насамперед відновлюють його минуле до отруєння, але книга була здана в друк до оприлюднення інформації, що за замахом можуть стояти агенти ГРУ Чепіга-Боширов та Петров, чиї фото опублікували британські спецслужби, а згодом ідентифікували журналісти.