ENRU

Успішний Сомаліленд: як живе й кому потрібна невизнана «республіка»

Сомаліленд — сепаратистський регіон, що став більш життєздатним, ніж решта території держави Сомалі, яку формально контролює міжнародно визнана влада. У 1991 році республіка Сомалі перестала існувати, як соборна держава. До цього призвели, зокрема, кланова ментальність місцевих еліт та багаторічне диктаторське правління президента Сіада Барре. Проект «Велике Сомалі» фактично провалився. Нині в країні тривають нескінчені внутрішні чвари. Чи не єдиним простором стабільності там лишився сепаратистський Сомаліленд, що категорично відмежував себе від «сомалійських справ». Нині ця територія бореться за міжнародне визнання. Втім, поки що безуспішно.

Громадське.Світ уже розповідало про реалії життя в інших невизнаних республіках, зокрема про Нагірний Карабах, чий режим також налагодив менш корумповану й більш ефективну систему управління, ніж, приміром, у Вірменії. Ми також досліджували, як живе невизнане Придністров’я. Цього разу у фокусі уваги ще одна невизнана республіка — Сомаліленд. На її прикладі можна переконатися в наявності спільних рис у таких територій, а також подібності інтересів великих гравців, які стоять за ними й підживлюють їхнє існування, навіть якщо йдеться про різні континенти.

Громадське пропонує матеріал аналітика і сходознавця Олександра Мішина.

У 1991 році центральний уряд втратив контроль над країною.  Більша частина Сомалі занурилася в стан свавілля та хаосу. І він триває безупинно вже понад 26 років. Зусилля ООН, ЄС, Африканського Союзу й таких авторитетних держав, як США та Франція, виявилися марними: країна лишається дезорганізованою.

У 2006 році ісламістський повстанський рух «Союз ісламських судів» спробував об’єднати розрізнені клани під прапором ісламу та норм шаріату. Втім, ця спроба провалилась. Ефіопія вбачала в ісламістах загрозу власній безпеці й ввела свої війська на територію Сомалі. Федеральний уряд Сомалі досі тримається на багнетах миротворців Африканського Союзу та впевнено контролює лише столицю Могадишо та її околиці. Його позиції настільки хиткі, що голосування депутатів за нового президента країни в лютому 2017 року відбулося не у будівлі парламенту, а в одному з ангарів столичного аеропорту.

На території Сомалі відбувся цілий «парад суверенітетів та автономій», що ворогують між собою. В різний час тут виникали та існували такі квазі-держави, як Авдалеленд, Азанія, Гальмудуг, Нортленд, Південно-Західні Штати Сомалі, Пунтленд. І це далеко не повний перелік «держав». Одночасно значні простори південного Сомалі контролює ісламістський терористичний рух «аш-Шабааб», що виник після краху «Союзу ісламських судів». Усі означені анклави перебувають у стані війни всіх проти усіх.  

Сомаліленд – виняток у світі війни всіх проти всіх 

Але в процесі розпаду держави Сомалі означився регіон, що помітно вирізняється з цієї когорти. Мова йде про Північне Сомалі, або Сомаліленд. Ця самопроголошена «республіка» категорично заявила про вихід зі складу єдиного Сомалі та почала боротьбу за міжнародне визнання як суверенної держави.

Сомаліленд має основні атрибути державності. В 1997 році парламент Сомаліленду схвалив «конституцію», яку на референдумі підтримало 97% населення території. За формою правління Сомаліленд є президентською республікою. Голова держави призначає міністрів, яких затверджує двопалатний парламент. При цьому верхня палата (82 місця) формується на базі кланового представництва. В Сомаліленді функціонує багатопартійна система. Всі вибори там проходили мирно і у відповідності до місцевої «конституції».

Невизнана держава має власні збройні сили та флот. Армія налічує 13 000 особового складу, на неї витрачається 30% бюджету території. Поліція підпорядкована армії, автономно функціонує спецслужба – Національне розвідувальне агентство.

У цьому регіоні проживає 4,5 млн людей. При цьому всі вони мають паспорти Сомаліленду. Їх визнають 10 держав світу: ПАР, Ефіопія, Джибуті, Бельгія, Великобританія, Франція, Південний Судан, ОАЕ, Кенія та Замбія.

Всі вибори у Сомаліленді проходили мирно і у відповідності до місцевої «конституції» (архівне фото виборів «президента» у 2010 році)

Фото: Philipp Hedemann/EPA

Нині ця територія є однією із найбідніших в Африці. Майже 30% тамтешнього валового продукту дає скотарство, а ще 20% — оптова торгівля. Сомаліленд значною мірою залежить від переказів коштів мігрантів та заробітчан з-за кордону. Ці перекази формують до 40% ВВП. У жовтні 1994 року невизнана держава запровадила власну валюту — шилінг Сомаліленду.

Аби відновити економіку за рахунок іноземних інвестицій, керівництво Сомаліленду домагається міжнародного визнання. На користь цього воно наводить кілька аргументів. По-перше, до включення у склад Республіки Сомалі в 1960 році 5 днів існувала незалежна «Держава Сомаліленд», ії нібито визнали 35 держав світу. По-друге, процедура включення «Держави Сомаліленд» до складу Республіки Сомалі пройшла з порушенням статей 2 та 4 Статуту ООН щодо прав націй на самовизначення. По-третє, 1993 року після тривалої громадянської війни незалежність виборола Еритрея, її визнала міжнародна спільнота, чим же Сомаліленд гірший?

Втім, міжнародна спільнота відмовляється визнати Сомаліленду незалежною державою. США та Китай заперечили визнання Сомаліленду в 1960-му. Щодо випадку Еритреї, то Африканський Союз називає це унікальним прецедентом, майже таким самим, як незалежність Косово. Світова громада продовжує розглядати Сомаліленд як автономний регіон Сомалі та демонструє відданість Хартії Організації Африканської єдності. Цей документ передбачає незмінність нинішніх кордонів в Африці.

На практиці Сомаліленд підтримував торговельні контакти з багатьма африканськими, арабськими та європейськими країнами. Чотири держави: Туреччина, Ефіопія, Джибуті та Кенія — відкрили свої «представницькі офіси» у Харгейсі, столиці Сомаліленду.  

 «Президент» Сомаліленду Ахмед Селаньйо (праворуч) з представником Генсека ООН по Сомалі і координатором з гуманітарних питань в Сомалі Петером де Клерком у січні 2017 року Фото: UN Photo/Ilyas Ahmed

Зона особливих інтересів 

Останніми роками одразу кілька регіональних гравців почали виявляти особливий інтерес до Сомаліленду. Його невизнаний статус відкриває широкі можливості для маніпуляцій та підкилимних геополітичних ігор.

Свої зацікавлені погляди на Сомаліленд звернули Ефіопія, провідна держава Африканського Рогу; Єгипет, один з лідерів Північної Африки, та ОАЕ, значний гравець у регіоні Перської затоки. При цьому переважно християнська Ефіопія, з одного боку, та переважно мусульманські Єгипет і Емірати, з іншого, між собою конфліктують. До того ж активно втручаються в сомалійські справи Туреччина й Катар. Втім, ті воліють співпрацювати із законним центральним урядом, а не із сепаратистським режимом у Харгейсі.

Ефіопії територія Сомаліленду потрібна, щоб блокувати відродження проекту «Велике Сомалі» та сомалійського націоналізму. Аддис-Абеба побоюється повстання у власній  провінції Огаден, населеній переважно етнічними сомалійцями. Там досі діє повстанський рух «Національний фронт визволення Огадену», що отримує підтримку від ісламістів з арабських країн. По-друге, Ефіопія зацікавлена у транзиті через Сомаліленд, а саме у великому морському порті Бербера на узбережжі Аденської затоки. Ефіопи після відокремлення Еритреї втратили вихід до моря, через що мають проблеми з експортом власної продукції. Уряд Ефіопії вирішив відкрити офіційне консульство в столиці невизнаної республіки, його очільник має ранг посла.

Єгипет вважає Ефіопію своїм ворогом. Відповідно, для Каїру Сомаліленд — це плацдарм, де можна облаштувати інфраструктуру для здійснення військових операцій проти ефіопів. Ефіопський проект гігантської «Греблі Відродження» на Нілі, що зараз будується, позбавляє єгиптян 28% води з цієї річки. Внаслідок цього також на 20% впаде виробництво електроенергії Асуанської ГЕС.

Еміратці цікавляться територією Сомаліленду з огляду на її стратегічне положення — через неї можна контролювати вихід до Баб ель-Мандебської протоки, яка з’єднує Червоне море з Аденською затокою в Аравійському морі Індійського океану. Це дає можливість гарантувати безпеку мореплавання на одній з найголовніших морських артерій, що з’єднує Європу, Близький Схід та Азію.

До речі, єгиптяни також розміщують своїх військових в Аденській затоці для захисту морських комунікацій, що ведуть до підконтрольного ним Суецького каналу. Отже, морська торгівля зблизила Єгипет та ОАЕ. Нині вони фактично є союзниками у цій царині. Для ОАЕ та Єгипту військова присутність в Червоному морі також є важливою, щоб не допустити посилення ворожих до них «Братів-мусульман» на Африканському Розі.

Останніх спонсорують Туреччина та Катар. Ці країни останніми роками посилили свої позиції у Сомалі. У 2016 році Туреччина розпочала будівництво військової бази в Могадишо, на якій працюватимуть 200 турецьких військових радників. Турки будуть тренувати 10 500 солдат армії Сомалі задля ведення війни проти «аш-Шабааб».

Майже 30% валового продукту Сомаліленд дає скотарство

Фото: UN Photo/Ilyas Ahmed

Для Єгипту й ОАЕ невизнаний статус – не перешкода  

У місті Бербера розташований не лише торговельний порт Бербера, але й колишня військова база ВМС СРСР. Саме в ній зацікавлені єгиптяни та еміратці. Цей військовий об’єкт збудували у 1970-х роках. Це великий порт, що міг приймати військові кораблі різних типів, мав автономний вузол зв’язку, станцію спостереження, сховище для тактичних ракет та пального, а також житлові приміщення на 1,5 тисячі осіб.

СРСР збудував у Бербері злітно-посадкову смугу рекордної довжини – 4140 метрів. NASA навіть зробило її резервною смугою для американських космічних «Спейс Шаттлів». Військово-морська база Бербера розташована близько до Ефіопії на узбережжі Аденської затоки, що дає доступ до комунікацій Червоного моря. Вона може стати чудовим інструментом тиску та контролю ситуації в регіоні. Єгиптяни планують розмістити на її території придбані у Франції десантні кораблі «Містраль». Об’єднані Арабські Емірати виношують плани дислокувати там свою військову авіацію. При цьому ні тих, ні других зовсім не збиває з пантелику те, що йдеться про невизнану, сепаратистську територію. Логічно, що міжнародна спільнота мала б засудити розміщення там військових сил іноземних держав. Формально вони навіть можуть бути визнані окупаційними.

Ефіопія зацікавлена у транзиті через Сомаліленд, а саме у великому морському порті Бербера на узбережжі Аденської затоки

Фото: flickr/YoTuT

Тим часом «президент» Сомаліленду Ахмед Селаньйо та члени його кабінету стали бажаними гостями у Каїрі та Абу-Дабі. Їх там приймають на високому рівні. Парламент невизнаної «держави» 12 лютого 2017 року одностайно підтримав запит уряду ОАЕ щодо облаштування військової бази на підконтрольній їм території. За це  Сомаліленд сподівається отримати великі кошти на місцеві проекти. Невизнана «республіка» має 850 кілометрів дивовижних пляжів, які давно чекають на своїх відвідувачів.

Довгі роки, всіляко дистанціюючись від решти Сомалі, Сомаліленд уникнув війни, а тепер свідомо наражає себе на небезпеку втягування у великий регіональний конфлікт. Такий конфлікт на Африканському Розі призвів би до зміни балансу сил і кордонів. Це може створити «вікно можливостей» для міжнародного визнання самоназваного режиму. З іншого боку, небажання Сомаліленду очолити інтеграційний рух у Сомалі, як це зробив у ХІХ столітті італійський П’ємонт, є небезпечним. Набуття Сомалілендом статусу незалежної держави створило б прецедент, який би могли використати противники відновлення соборності таких травмованих держав, як Сирія, Лівія та Ірак.

/Олександр Мішин