Утея: «розстріляний» острів, від якого не відмовилася Норвегія

Норвезький острів Утея в липні 2011-го став місцем кривавої трагедії — праворадикальний терорист Андерс Брейвік розстріляв там 69 людей.

Шість років потому острів і досі відкритий для відвідувачів, багато що на ньому нагадує про ті події. За ці роки у Норвегії прийшли до влади консервативні сили, критичні до мігрантів та мусульман. На цьому тлі стають дедалі гарячішими дискусії про те, яким має бути майбутнє Утеї та як зберегти пам’ять про її минуле.

Як країна повертає до життя «розстріляний острів» через шість років після трагедії — у репортажі Анни Романдаш для Громадського.

72 хвилини. Цього вистачило Андерсові Брейвіку, норвезькому терористу-одинаку, щоб розстріляти 69 людей на острові Утея неподалік Осло. 22 липня 2011 року він утілив план, над яким працював понад 5 років. Брейвік підклав бомбу в урядовому кварталі Осло, там від вибуху загинуло восьмеро людей. Відтак рушив на острів. На Утеї був табір для молоді — близько 600 підлітків обговорювали політичні теми під егідою Норвезької робітничої партії.

Щоб потрапити туди, Брейвік прикинувся поліцейським, а щойно ступивши на берег, почав стріляти в усіх підряд. За годину сам викликав поліцію, поклав слухавку й продовжив розстріл. Коли поліція нарешті дісталася острова, Брейвік одразу ж здався.

За кілька годин до атаки Брейвік виклав у мережу свій маніфест «2083: Європейська декларація незалежності», де заявив про ненависть до мусульман і соціалістів. На суді Брейвік пояснив, що вбивав, аби привернути увагу до маніфесту й «урятувати» Норвегію від мультикультуралізму. Його засудили до 21 року ув’язнення.

Відбуваючи покарання, Брейвік дистанційно вчиться в Університеті Осло.

Короткий шлях на Утею

…Навіть після всіх подій дістатися на острів дуже просто. Якщо виїжджати з Осло, поїздка займе не більше тридцяти хвилин. Дістаємося на авто до озера Тюріфйорд, там на нас чекає невелике вантажне судно. Ми — одні з перших іноземних відвідувачів з часів трагедії. Перетнути озеро й дістатися до Утеї — менше п’яти хвилин. Це добре, бо човен не надто підходить для перевезень людей, переважно ним возять продукти. Це єдиний шлях на острів, який не змінився після теракту.

Група людей на невеликому причалі на березі озера Тюріфйорд у черзі на судно, яке перевозить пасажирів на острів Утея, Норвегія Фото: EPA/VEGARD WIVESTAD GROETT

Так само не змінився й контроль. Прибувши на Утею, охоронців, які би нас перевірили, ми не бачимо. Ніхто не сканує наші валізи й не просить документи. Ба більше, нас навіть ніхто не зустрічає. Охоронців попередили, що має прибути іноземна група. Цього достатньо.

«Ми не хотіли посилювати охорону чи перетворювати острів на зону цілодобового контролю», — каже Інгрід Аспелунд, наш гід. Разом зі своєю організацією The European Wergeland Centre Інгрід проводить тренінги й навчання для молодих норвежців на місці найбільшого теракту в країні. До групи, що прибула на острів, уходять також європейські правозахисники, активісти й журналісти. Разом ми проведемо тиждень на острові, від якого норвежці попри все не хочуть відмовлятися.

На острові немає посиленої охорони, відвідувачів, зазвичай, зустрічає тільки гід Фото: EPA/VEGARD WIVESTAD GROETT

Терорист і його маніфест

Норвежці рідко говорять про Брейвіка, а надто називають його на ім’я. Після теракту всі дізналися, що вбивця — місцевий мешканець, який ніколи раніше не був засуджений. Він ріс у неповній сім’ї, нічим не виділявся, колеги добре відгукувалися про Брейвіка і його роботу. У 2008-му він звільнився, переїхав до матері й почав займатися бізнес-схемами, як пізніше пояснював, щоб заробити грошей для втілення плану. Хоча його махінації і були безуспішними, чоловік створив фіктивне сільськогосподарське підприємство й приховав роботу над бомбою. На це йому знадобилося 5 років.

У день атаки Брейвік поширив у мережі текст «2083: Європейська декларація незалежності», де заявив, що всіх мусульман треба депортувати з Європи. На суді він також розповів, що співпрацював з терористичною організацією в Лондоні, вважає себе нацистом і фашистом. Брейвік заявив, що крім мусульман, ненавидить фемінізм і соціалізм, а терористичні атаки — це його спроба «врятувати» Норвегію від мігрантів.

Спочатку Брейвік планував підірвати урядовий квартал і вбити колишню норвезьку прем’єрку Ґру Гарлем Брундтланд, яка саме виступала в Утеї в день атаки. Брундтланд (у минулому — лідер Норвезької робітничої партії, яку Брейвік ненавидів через підтримку мігрантів та євроінтеграції) покинула острів усього за кілька годин до прибуття терориста. Хоча жінка й була головною ціллю Брейвіка, на суді він зізнався, що із самого початку хотів убити всіх присутніх на острові.

Бригади медиків працюють на острові Утея в ніч після трагедії, 23 липня 2011 року. Норвезький терорист-одинак Андерс Брейвік за 72 хвилини розстріляв 69 людей Фото: EPA/MORTEN EDVARDSEN

Суд визнав Брейвіка психічно здоровим і засудив до 21 року тюрми. Це — найдовший термін ув’язнення, передбачений норвезькими законами. Після закінчення строку, суд не зобов’язаний випускати Брейвіка на свободу, якщо вирішить, що той становить загрозу суспільству. Оскільки його ізолювали від інших в’язнів, терорист судився з Норвезькою виправною службою через порушення прав людини. Суд не задовольнив його позов і не дозволив Брейвіку проводити час з іншими в’язнями.

У його камері три кімнати: для відпочинку, навчання та вправ. Є власна кухня і комп’ютер. Він також дистанційно навчається політології в Університеті Осло — там училися і його жертви.

Іноземцям ставлення норвежців до ув’ язнених може видатися дивним, однак головна мета — «перевиховати» злочинців, щоб ті знову змогли інтегруватися в суспільство. Лише 94 ув’ язнених у Норвегії суд може тримати в тюрмі довічно. Брейвік — один з них.

Андерс Брейвік визнаний судом психічно здоровим і засуджений до 21 року ув’язнення. Перебуваючи у в’язниці він дистанційно навчається в Університеті Осло (на фото — Брейвік під час судового засідання в суді Осло, 6 лютого 2012 року) Фото: EPA/HEIKO JUNGE

Острівний меморіал

Перші хвилини на острові дарують змішані відчуття. Приголомшлива природа цього клаптику суші, звідки відкривається неймовірний краєвид, зовсім не в’яжеться з історією Утеї. Якщо піднятися на верхівку пагорбу, видно типові норвезькі будиночки на іншому березі озера, канали й неосяжні простори, вкриті лісами. На Утеї на диво тепло як на скандинавську осінь, різнокольорове листя на деревах ще не встигло опасти. Острів ідеальний для відпочинку на вихідних. Важко збагнути, що таке дивовижне місце стало центром найбільшої терористичної атаки за всю історію Норвегії.

«Ви не мусите показувати, що переживаєте, чи постійно сумувати  тут. Усі сприймають цю трагедію по-різному. Ніхто не очікує від вас сліз», — продовжує Інгрід. Ми стоїмо біля великого металевого кола, підвішеного між дерев на дроті, воно ніби парить у повітрі. На його гладенькій поверхні — імена та вік жертв Брейвіка. Більшості загиблих не було й 20 років.

Острівний меморіал загиблим на острові у 2011 році Фото: Анна Романдаш/Громадське

Під залізним колом відвідувачі залишають квіти. Інгрід пояснює: у Норвегії дуже довго обговорювали, чи має взагалі бути на острові цей меморіал. Не всі погоджувалися, щоб імена їхніх близьких написали на ньому. Тому на лискучій поверхні багато вільного місця — на випадок, якщо сім’ї передумають.

«Після атаки багато норвежців хотіли тут все зруйнувати. Знищити всі будівлі, все, що нагадувало б про розстріли і вбивства», — каже Інгрід. Багато відвідувачів кивають на знак згоди, їм незрозуміло, як місцеві можуть сюди повертатися.

«Покинути острів — це саме те, чого б він хотів, — Інгрід обачливо уникає називати терориста на ім’я. — У цього острова занадто довга і світла історія, щоб ми відмовилися від нього».

Острів виглядає ідеальним місцем для відпочинку, природа ніяк не в’яжеться з його трагічною історією Фото: Анна Романдаш/Громадське

Чому Утея важлива

Утея має довгу історію. Острів належить «Молодіжній лізі робочих», найбільшій юнацькій організації Норвегії. Півстоліття тут організовували літні табори, щороку острів відвідувало близько шестиста підлітків. «Молодіжна ліга» співпрацює з «Норвезькою робітничою партією» (НРП), однією з найбільших, що представлені нині в парламенті. НРП має прогресивну репутацію в Норвегії — вони підтримують вступ країни в ЄС і НАТО, спрощення імміграційних законів та інтеграцію мігрантів.

Майже кожен десятий житель Норвегії має іноземне походження, в Осло — кожен третій. Кількість мігрантів щороку зростає швидше, ніж норвезьке населення. У країні тривалий час не було впливових правих партій, а система освіти включає навчання правам людини. Норвегію часто називають ідеальною європейською державою з високими прибутками, мінімальною корупцією та загальним добробутом.

У 2011-му, коли Брейвік учинив теракт, при владі була НРП. Його ненависть до соціал-демократів стала однією з причин, чому він вирішив розстріляти табір на Утеї. Літні табори збирали не лише симпатиків соціал-демократів, а загалом політично активну  молодь, на острів часто приїжджали політики й навіть міністри. Таборяни мешкали в невеликих будиночках, розташованих на всій території острова, збиралася на форумні обговорення в центрі Утеї, а також мали можливість поспілкуватися з лідерами партії особисто. На острові був лише один охоронець і менеджер, коли туди прибув Брейвік. Більшість учасників табору ще навчалися в школі.

«Молодіжна ліга робочих» разом з «Норвезькою робітничою партією» (НРП) продовжує влаштовувати літні табори на острові (на фото — літній табір, 7 серпня 2015 року) Фото: EPA/VIDAR RUUD; EPA/VEGARD WIVESTAD GROETT

Що буде з островом

Офіційно Утея — це закрита територія, на неї не можна потрапити без дозволу власників. Місце недоступне для туристів, іноземці й поготів тут бувають дуже рідко. Менше з тим, якогось особливого контролю на острові немає, місцеві можуть скористатися острівним човном, щоб, наприклад, покласти квіти до меморіалу. Але скоро ситуація може змінитися: наразі власники острова й місцеві правозахисні організації вирішують, як змусити більше молоді й іноземців відвідувати острів.

«Недавно ми провели тут обмін для норвезьких та польських підлітків, — розповідає наш гід, — Ми помітили, що молоді люди, які погано пам’ятають атаку, легше сприймають це місце й можуть продуктивно працювати. Ми хочемо запрошувати якомога більше молоді та повернути острів до життя».

Утім, про великі табори не йдеться — в норвезькому суспільстві ще занадто свіжа пам’ять про теракт. Багато норвежців воліли б закрити Утею повністю. Хоча всі будівлі, де були скоєні вбивства, зруйнували й збудували нові, на острові доволі складно перебувати, надто багато тут нагадує про трагедію.

Частина іноземців-правозахисників, які приїхали зі мною, спершу теж були проти використання острова, однак після тижня в таборі їхня думка змінилася.

Протягом тижня ми жили в маленькому червоному будиночку. Будинок не чіпали, позаяк там нікого не вбили. Коли Брейвік почав стріляти, підлітки забарикадувалися в ньому й перечекали жахіття. Поки терорист розстрілював усіх, хто потрапляв на очі, вони писали батькам і друзям і чекали приїзду поліції — силовикам знадобилося більше години, щоб дістатися острову. У цей час місцеві жителі рушили туди власними човнами, щоб допомогти пораненим.

Таборяни мешкали в невеликих будиночках, розташованих на всій території островаФото: EPA/JON OLAV NESVOLD

Після теракту норвежці вийшли на «Квітковий марш» в Осло, який зібрав близько двохсот тисяч людей, а 22 липня став днем пам’яті жертв. Водночас у 2013-му вперше за багато років до влади в Норвегії прийшла права консервативна Партія Прогресу, яка й донині очолює коаліцію в парламенті. У зв’язку з кризою біженців, у Норвегії, Швеції і Данії виник «Північний рух опору» — нео-нацистська організація, яка виступає проти мігрантів і насправді багато в чому поділяє погляди Брейвіка. Схожа організація — «Солдати Одіна» — виникла у Фінляндії. Загалом, праві партії отримали найбільшу за останні двадцять років підтримку на виборах у північноєвропейських країнах, і їхня популярність продовжує зростати, разом з ісламофобією й бажанням закрити кордони від мігрантів і біженців.

Сьогодні на Утеї мало що нагадує про теракт. Окрім меморіалу, також зберегли частину кімнати, в якій Брейвік убив кількох людей, там можна побачити великі дірки в стінах і світлини розстріляних підлітків. На острові зазвичай майже нікого нема, лише працівники, що займаються молодіжними проектами або вряди-годи супроводжують групи відвідувачів.

Тиждень, проведений на Утеї, запам’ятався постійним станом дискомфорту й безсонням — на острові важко розпружитися й відпочити, поза тим постійно відчувається потреба бути в оточенні інших людей. Норвежці й досі дискутують, що робити з островом, однак громадські організації хочуть продовжувати тут працювати. Після нас на острів має прибути кілька груп підлітків з Норвегії та інших країн. Разом вони вчитимуться розрізняти мову ворожнечі й говоритимуть про те, як уникнути радикалізації молоді.

«Утея — це місце пам’яті та навчання, — каже Інгрід. — Ми хочемо підтримувати добрі традиції, започатковані раніше, але пам’ятати і вчитися після того, що сталося 22 липня».

/Анна Романдаш